83. Штрафні та оперативно-господарські санкції.

Разом з відшкодуванням збитків особа, яка порушила господарське зобов'язання або правила здійснення господарської діяльності, повинна сплатити стороні, права якої порушено, штрафні санкції. Тобто у правопорушника виникає так звана штрафна відповідальність, яка на відміну від відповідальності за завдання збитків, має передусім караючу, а не компенсаційну функцію.

ст. 230 ГК: Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Цивільне законодавство визначає всі три види штрафної відповідальності як різновиди неустойки.

ст. 549 Цивільного кодексу України йдеться про те, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, розмір пені прямо залежить від терміну прострочення виконання зобов'язання.

Визначення розміру штрафних санкції : може бути визначено як у законі, так і в договорі. Якщо штрафні санкції не передбачено спеціальним законом або конкретним договором, потерпіла особа не може пред'являти до правопорушника вимогу про їх стягнення На відміну від визначення розміру заподіяних збитків, де діють оціночні категорії, штрафні санкції строго прив'язані до суми невиконаного зобов'язання, днів прострочення, відсоткового співвідношення. За загальним правилом, якщо законом визначено розмір штрафних санкцій, змінити його за погодженням сторін не можна, такі зміни будуть вважатися нікчемними. Так, за невиконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ця пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

НОРМАТИВНО ВСТАНОВЛЕНІ штрафні санкції: ч. 2 ст. 231 ГКУ має універсальний характер щодо стягнен­ня штрафних санкцій. Проте ця норма застосовується, якщо у правовідносинах є так званий публічний елемент, а саме: якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або вико­нання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету Укра­їни чи за рахунок державного кредиту. Штрафні санкції застосовують­ся, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:1)за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) то­варів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вар­тості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);2)за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за простро­чення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

ВИДИ : Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями (залікові штрафні санкції). Крім того, законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

допускається стягнення тільки штрафних санкцій (виключні штрафні санкції);

збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад штрафні санкції ;

за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (альтернативні штрафні санкції).

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Оперативно-господарські санкції - це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов"язання, що використовуються самими сторонами зобов"язання в односторонньому порядку.

Оперативно-господарські санкції характеризуються такими особливостями:

- вони застосовуються у лише у випадках, передбачених господарським договором;

- вони не залежать від сили державного примусу;

- вони застосовуються управненою особою в односторонньому порядку;

- вони застосовуються незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарський договір;

- вони можуть застосовуватися одночасно із відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Оперативно-господарські санкції поділяються на види за їх спрямованістю.

1. Оперативно–господарські санкції, спрямовані на одностороннє припинення господарського правовідношення:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управленою стороною, із звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов’язання другою стороною;

2) відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

3) відмова управленої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію тощо).

2. Оперативно–господарські санкції, спрямовані на односторонню зміну господарського правовідношення:

1) відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником;

2) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

3. Оперативно-господарські санкції, спрямовані на недопущення у майбутньому виникнення господарського правовідношення:

1) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов’язання.

Підстава застосування : факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.