113. Види цін (тарифів).

Законодавством України про ціни та ціноутворення встановлено різні критерії класифікації цін (тарифів) у сфері господарювання.

Перш за все, залежно від об’єкта їх встановлення ціни (тарифи) поділяються на :

1. ціни на продукцію, а також послуги і роботи, які надаються (виконуються), як правило, одноразово;

2. тарифи на послуги та роботи, які розраховані на багаторазове (надання) виконання (багаторазового характеру).

За суб’єктом встановлення ціни (тарифи) поділяються на:

1. вільні ціни і тарифи;

2. державні ціни і тарифи;

3. комунальні ціни і тарифи.

Вільні ціни (тарифи) встановлюються суб’єктами господарювання. Ці ціни (тарифи) встановлюються на всі види продукції, робіт, послуг, за винятком тих, на які встановлені державні або комунальні ціни (тарифи).

Державні ціни (тарифи) встановлюються державою в особі уповноважених нею органів.

Державні ціни і тарифи встановлюються на:

1) ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін; 2) товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення;

3) продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Комунальні ціни і тарифи встановлюються територіальними громадами в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

За колом осіб, на яких вони розраховані, ціни можуть бути:

1. оптовими (відпускними);

2. роздрібними.

Оптові (відпускні) ціни встановлюються суб’єктами господарювання (виробниками) на товари, які виробляються ними, і безпосередньо реалізуються оптово-збутовим підприємствам, іншим суб’єктам господарювання тощо.

За роздрібними цінами товари реалізуються кінцевим споживачам, оскільки за цими цінами товари вибувають із сфери господарського обігу, і споживаються для задоволення особистих потреб фізичними особами або у господарській діяльності – суб’єктами господарювання.

При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Відповідно до Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Указом Президента України „Про заходи щодо вдосконалення кон’юктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності” від 10 лютого 1996 року (втратив чинність), під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

Індикативні ціни можуть запроваджуватись на товари:

- щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами;

- щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до статті 19 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”;

- щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування;

- щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;

- експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому статтею 20 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”;

- в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань України.

Рішення про запровадження індикативних цін та їх переліки публікуються в газеті „Урядовий кур’єр” не менш як раз на місяць. Якщо в період між публікаціями рішення та переліків індикативних цін виникли істотні зміни кон'юнктури ринку певного товару та цін на такий товар, центральний орган виконавчої влади у сфері зовнішньої торгівлі приймає рішення про зміну індикативних цін і публікує його у газеті „Урядовий кур'єр”.

За способом визначення вартості товару (роботи, послуги) ціни поділяються на:

1. звичайні;

2. ринкові;

3. балансові.

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціна, яка склалася на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг).

Балансовою визнається ціна, за якою товар обліковується в балансі підприємства.

При чому, слід мати на увазі, що звичайна та балансова ціни не завжди відповідають ринковим.