Посилення власної соціальної ідентифікації і стереотипи

	«Ми»	«Вони»
Установка	Фаворитизм	Наклеп
Сприйняття	Неоднорідність (ми – різні)	Однорідність (вони всі на одне обличчя)
Пояснення негативних вчинків	Ситуаціями	Схильністю

Проблеми подолання упереджень. Кожна з країн має більш чи менш активізовані соціальні програми з подолання упередженого ставлення між людьми, насильства та дискримінації. Очевидними бар’єрами реалізації цих програм є поширені думки певної кількості людей, які вважають ці програми марнотратством. Для людей характерним є феномен мислення, що світ справедливий. Феномен „справедливого світу” – це схильність вірити в те, що світ справедливий, і тому люди мають те, що заслуговують, а також заслуговують те, що мають. Відтак люди байдужі до соціальної несправедливості не тому, що справедливість їх не хвилює, а тому, що не бачать несправедливості. Люди, що апріорі бачать світ справедливим, переконані в тому, що жертви насильства, самі спровокували його, що нужденній людині випала така доля, а хворі самі винні в своїх недугах. Подібні уявлення переконують також і успішних людей в тому, що вони заслужили те, що мають. Здорові і багаті люди можуть розглядати своє благополуччя і нещастя інших як справедливий розподіл винагород. Пов'язуючи благополуччя з моральністю, а нещастя – з її відсутністю, ми створюємо суб’єктивні передумови суспільного егоїзму, коли успішні люди гордяться своїм становищем, і не квапляться брати на себе відповідальність допомагати іншим. Коґнітивний феномен „справедливого світу” є бар’єром про соціальної поведінки людей.

Отже, стереотипне мислення, яке лежить в основі упереджень є «побічним продуктом» процесу обробки інформації – способом, який дозволяє спростити світ. По-перше, розподіл людей за категоріями перебільшує однорідність усередині кожної групи і відмінності між різними групами. По-друге, стереотипи сприяють виникненню ілюзорних взаємозв'язків між приналежністю людей до певної групи і їх поведінкою. По-третє, приписування причин поведінки тих, що оточують їх диспозиціям здатне призвести до упередженості, до думок схильності на користь своєї групи: до приписування причин неґативної поведінки членів чужої групи їх особистим рисам і до знецінення їх позитивних вчинків. Суб’єктивним бар’єром для підтримки доброчинних програм є апріорна віра у справедливий устрій світу: люди мають саме те, чого заслуговують.

Поняття аґресії та її види. Аґресія – це фізична або вербальна поведінка, метою якої є спричинення шкоди (фізичної, психологічної) іншим людям. Існують різновиди аґресії: фізична (нанесення тілесних ушкоджень) та вербальна (словесні образи, імперативні та іронічні висловлювання у чиюсь адресу).

Слід диференціювати «ворожу» та «інструментальну» аґресію. Джерелом ворожої аґресії є гнів, її остаточна мета – заподіяти шкоду. Якщо спричинення шкоди не є самоціль, а лише засіб досягнення якої-небудь іншої мети, то така аґресія називається інструментальною.

Більшість вбивств є результатом ворожості. Приблизно половина — наслідки сварок, інші – наслідки любовних трикутників або бійок, затіяних людьми, очманілими алкоголем або наркотиками. Подібні вбивства імпульсивні, вони відбуваються в результаті емоційних вибухів – тому навіть покарання аґресора смертною карою (за даними 110 країн) не зменшує загальної кількості таких злочинів.

Розрізняють також аґресію контактну (рукоприкладство, насильство, використання холодної зброї тощо) та дистантну (переважно за допомогою вогнепальної зброї). Крім цього аґресія поділяється на зовнішню (автоаґресію), скеровану на середовище та внутрішню (аутаґресію), скеровану людиною на саму себе (рис.2).

Рис. 2. Види аґресії

У сучасному західному світі щораз більше злочинів за допомогою вогнепальної зброї, ніж холодної (3:1) (див. рис.3). Вогнепальна зброя проходить нелегальними каналами та опиняється в руках радикально налаштованих груп, зокрема терористичних. Події, які трапились у ХХІ ст. в Росії – в культурному центрі на Дубровці (Москва) чи в середній школі м. Беслана вражають загибеллю безневинних жертв інструментальної аґресії, серед яких багато дітей.

Рис. 2. Знаряддя вбивств, скоєних у США в 1999 році

(Джерело: FBI Uniform Crime Reports, 1999).

В останні десятиріччя ХХ ст. за кордоном спостерігався певний бум придбання громадянами вогнепальної зброї. Нерідко вона може опинитися у руках соціально небезпечних осіб. Застосування соціопатичними особами вогнепальної зброї проти цілком невинних людей на вулицях, в супермаркетах, школах є прикметною ознакою нашого часу. Не так давно (2007) світ був вражений виявом аґресивної поведінки, яку скоїв студент одного з американських університетів, розстрілявши десяток своїх одногрупників та співробітників університету.

Можна навести чимало прикладів дистантної аґресії (бомбардувань, ракетних обстрілів, пікетувань літаків тощо) під час військових та терористичних операцій, яка забрала багато життів серед мирного населення в Ірані, США, Ізраїлі, Палестині, Лівані тощо. Все це вказує на сучасну соціокультурну вкоріненість аґресії та необхідність її соціального реґулювання й подолання.