1. Експериментальне дослідження: пошук причини і наслідку

Неможливість встановити причинно-наслідковий зв'язок між подіями, природнім чином зв'язаними між собою, підштовхнула соціальних психологів до імітації в лабораторних умовах процесів, що відбуваються в повсякденності. Маніпулюючи одночасно одним або двома чинниками, які називаються незалежними змінними, експериментатор фіксує ті зміни, які при цьому відбуваються. Експеримент допомагає соціальному психологу зрозуміти принципи соціального мислення, соціального впливу і соціальних відносин.

Для прикладу того, як експерименти прояснюють причинно-наслідковий зв'язок, розглянемо кореляцію між переглядом телепередач і поведінкою дітей. Діти, які дивляться багато телепередач, що пропагують жорстокість, більш схильні до проявів аґресії, ніж ті, хто дивиться їх лише зрідка. Рисунок 4 показує існування двох відмінних інтерпретацій причинно-наслідкових зв'язків, в одній з яких телебачення не розглядається як причина дитячої аґресії.

Рис. 4. Члени контрольної групи, на відміну від експериментальної, не перебували під дією незалежної змінної (фільми зі сценами насильства)

Учасники експерименту методом випадкового розподілу поділені на дві групи – експериментальну і контрольну. Члени експериментальної групи перебувають під дією незалежної змінної, члени контрольної – ні. Це дозволяє пов'язати будь-яку відмінність між ними, спостережувану згодом, з дією незалежної змінної.

Рівні вияву аґресії називаються залежними змінними. Загалом залежна змінна є такою вимірюваною величиною, що може залежати від маніпуляцій незалежною змінною. Подібні експерименти свідчать про те, що телебачення може бути причиною аґресивної поведінки дітей. Логіка експерименту проста: створюючи реальність у мініатюрі та контролюючи її, можна змінювати спочатку один чинник, а потім — інший і визначати, як чинники (поодинці або разом) впливають на досліджуваних.

Таблиця 1.

Особливості кореляційних та експериментальних досліджень

Запитання	Чи можуть учасники експерименту бути розподілені випадковим чином?	Незалежна змінна	Залежна змінна
Чи правда, що діти, котрі рано подорослішали, впевненіші в собі?	Ні —> Кореляція
За яких умов учні набувають більше знань? Якщо вони одержують знання через інтерактивні курси чи в класі?	Так—> Експеримент	Навчання через інтерактивні курси або в класі	Знання
Чи підсилюють аґресивність відеоігри з елементами насильства?	Так—> Експеримент	Комп'ютерні ігри з елементами насильства або без них	Аґресивність
Коли люди більше сміються над комедіями: коли дивляться їх наодинці чи разом з іншими?	Так—> Експеримент	Перегляд комедій наодинці та разом з іншими	Емоційний стан
Чи прогнозують шкільні оцінки професійний успіх?	Ні —> Кореляція

Випадковий розподіл. Крім контролю за змінними кожен експеримент у соціальній психології має іншу складову: випадковий розподіл. Це процес розподілу учасників у відповідності до умов експерименту, в якому всі учасники мають однакову ймовірність опинитися у даних умовах. Існує відмінність між випадковим розподілом в експериментах та випадковою вибіркою в опитуваннях, яка дозволяє зробити узагальнення стосовно всієї генеральної вибірки. Випадковий розподіл в експериментах дозволяє з’ясувати причину та наслідок.

Етика проведення експеримента. Нерідко соціальні психологи планують проведення експериментів, що вимагають від учасників активної розумової діяльності й емоційної напруги. Експериментам не обов'язково повинно бути властиво те, що називають побутовим реалізмом. Поведінка в лабораторії (наприклад, вивчення конфліктності) не повинна бути остаточно схожою на поведінку в побуті. Натомість в експерименті повинен бути наявним експериментальний реалізм. Етичні принципи вимагають від дослідників: повідомляти учасникам інформацію про експеримент, щоб їх згода була заґрунтованою на поінформованості; не говорити неправду, щоб заручитися згодою на участь в експерименті; не допускати шкідливих наслідків для учасників та відчутного дискомфорту; не розголошувати інформацію про учасників експериментів; після експерименту слід надати учасникам повну інформацію про нього. Експериментатор повинен бути достатньо делікатним, щоб після експерименту самооцінка учасників не знизилася.

Отже, соціальна психологія — це наука про те, що люди думають один про одного, як вони впливають один на одного, і як взаємодіють один з одним. Предмет соціальної психології змінювався історично та залежить від реальних проблем соціокультури. Існують два метанапрямки соціальної психології: один пов’язаний з «соціологічною», інший – переважно з «психологічною» проблематикою. Психологічна соціальна психологія вивчає індивідуальні детермінанти соціальної поведінки, а соціологічна соціальна психологія досліджує групи та соціальні рухи. Соціальна психологія займає центральне місце в ієрархії фундаментальних та інтеґративних дисциплін та має широкий діапазон дослідницьких методів.