- •Предмет, розділи мовознавства, місце в системі наук, зв'язок з іншими науками.
- •Зв'язок мовознавства з іншими науками
- •Мова і мовлення. Структура і система мови. Основні рівні мови.
- •Основні рівні мовної структури
- •Теорії походження мови.
- •Мова як знакова система. Мовні та немовні засоби комунікації.
- •1. Кинесика
- •1.1. Хода
- •1.3. Жести
- •1.5. Візуальний контакт
- •1.2. Поза
- •Голосові характеристики
- •Дистанція
- •Основні види письма. Види писемності Логографічне письмо
- •Складове письмо
- •Алфавіти
- •Консонантне письмо
- •Консонантно-складове письмо
- •Фонема та її основні функції. Комбінаторні та асиміляційні зміни фонем.
- •Функції фонеми
- •Класифікація фонем.
- •Лексичне значення слова та поняття. Слово як основна одиниця мови.
- •Відношення слово-предмет
- •Загальна предметна віднесеність
- •Конкретна предметна віднесеність
- •Відношення слово-поняття
- •Відношення слово-слово
- •Система значень слів, види лексичних значень.
- •Синоніми, антоніми, омоніми.
- •Види синонімів Морфологічні синоніми
- •Синтаксичні синоніми
- •Словотвірна синонімія
- •Фразеологічні синоніми
- •Фонетичні синоніми
- •Ідеографічні (значеннєві) синоніми
- •Стилістичні синоніми
- •Групи часткових омонімів
- •Стилістична стратифікація словникового складу мови.
- •Типи семантичних змін: звуження, розширення, зміщення (метафора, метонімія).
- •Словотворення та його види.
- •Способи словотвору
- •Способи словотворення в українській мові
- •Граматика та її розділи, граматичне значення слова, граматична форма, парадигма, граматична категорія.
- •Морфологічна структура слова, види морфем.
- •Корневые (корни), обязательные
- •Аффиксальные (аффиксы), необязательные
- •Классификация аффиксов
- •Критерії виділення частин мови.
- •Класифікація речень за метою висловлення, за структурою.
- •Основні члени речення.
- •Типи обставин
- •22. Генеалогічна та типологічна класифікації мов. Поняття про універсалії.
Стилістичні синоніми
Характеризуються закріпленістю за певним стилем і більш або менш виразним емоційним забарвленням. З-поміж синонімів: ознака і симптом — перше слово нейтральне, друге має забарвлення книжності, науковості (це не просто ознака, а сукупність ознак, характерний вияв якогось явища). У синонімічному ряді: осягати, розуміти, метикувати — перше слово книжне, друге — нейтральне, третє — розмовне.
Слова, що вступають у синонімічні зв'язки лише в певному контексті, називаються контекстуальними синонімами. Вони часто вживані в художній літературі, рідше — у публіцистиці, де використовуються для створення яскравих образів, передають світобачення автора, його індивідуальну манеру. З-поміж синонімічної лексики виділяються слова цілком тотожні щодо свого лексичного значення й емоційно-експресивного забарвлення. В основному це нейтральна лексика: пейзаж, краєвид, ландшафт; кавалерія, кіннота; процент, відсоток; борошно, мука; майдан, площа; аплодисменти, оплески. Це абсолютні синоніми (лексичні дублети). Вони з'являються в мові в таких випадках:
а) внаслідок взаємодії літературної мови та діалектів (стрічка — бинда, чорногуз — бусол — лелека);
б) внаслідок словотворчих процесів (офіційний — офіціальний, учбовий — навчальний, роковини — річниця);
в) як результат співіснування запозичених і питомих слів (індустрія — промисловість, експлуатація — визиск, бібліотека — книгозбірня, біографія — життєпис, красоля — настурція, голкіпер — воротар, горизонт — обрій, аероплан — літак, паралельний — рівнобіжний, дескриптивний — описовий). Абсолютні синоніми або розподіляються між стилями, отже, перестають бути абсолютними (з синонімічної пари: півники — ірис — перше вживається в усному мовленні, в художній літературі та публіцистиці, друге — в науковій літературі), або один із них відходить у пасивний запас. Наприклад: аплодисменти, учбовий, офіціальний — у сучасній літературній мові вийшли з широкого вжитку, поступившись місцем словам: оплески, навчальний, офіційний.[Терещенко Л. Лексична синонімія, 2000, 25-30 С.]
Антоніми (з грец. anti – проти + onuma – ім’я) – це слова, протилежні за значенням. Вони вживаються в мові для позначення контрасту
За характером відношень у семантичному полі антоніми бувають двох видів:
з проміжними ступенями вияву якостей, коли між двома антонімічними поняттями розташовуються одне чи більше понять із менш вираженою інтенсивністю: гарячий — гаряченький — теплий — тепленький — теплуватий — прохолодний — холоднуватий — холодний — крижаний, світло — сутінки — темрява;
без проміжних ступенів вияву якостей: життя — смерть, перемога — поразка, присутній — відсутній, лівий — правий, однаковий —різний, множити — ділити, наступи ти — відступати, нападати — захищатися, купувати — продавати, говорити — мовчати, всередині — зовні, вгору — вниз.
За структурою антоніми бувають:
різнокореневі (власне лексичні): великий — малий, легкий — важкий, спека — мороз, мужність — боягузтво,
любити — ненавидіти;
однокореневі (словотвірні): надія — безнадія, спокій —неспокій, орієнтація — дезорієнтація, логічний — алогічний, раціональний — ірраціональний; особливо багато їх серед дієслів: відчинити — зачинити, увійти — вийти, навантажити — розвантажити, недосолити — пересолити.
Омо́німи (від грец. homos — однаковий і грец. onyma — ім'я) — це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення.
Розрізняють омоніми:
повні (абсолютні) — омоніми, у яких збігається уся система форм. Наприклад, ключ (від замку) — ключ (джерело), рукав (елемент одягу) — рукав (річки).
часткові — омоніми, у яких збігаються за звучанням не всі форми. Так, слово кадри, що означає склад працівників, вживається тільки у множині, а слово кадри, що означає окремі сцени чи епізоди з кінофільму, знімки на кіноплівці, є формою множини іменника кадр.
