Типи обставин

Відповідно до значення видокремлюють такі види обставин:

• місця: (де? куди? звідки?) — Я прийшов додому.

• часу: (коли? відколи? доки?) вказують на час дії, стану, ознаки. — Завтра вставати рано. Темної ночі переведено його в темний покій (Панас Мирний); Так коло півночі Яким їх покликав (М. Коцюбинський).

• мети: (для чого? з якою метою?) означають мету дії. — Ми поїхали на відпочинок. Погонич зумисне гнав коні з усієї сили (І. Нечуй-Левицький);

• причини: (чому? з якої причини?) означають або причину, або підставу дії, або причину виникнення стану. — Він зрадів, побачивши сина. Спохвату ляпнувши про дівчину, він одразу ж завагався був…(А. Головко).

• умови: (за якої умови?) означають умову, за якої відбувається дія. — Лежачи й сокира іржавіє. Не спитавши броду, не лізь у воду (народна приказка).

• допустовості: (незважаючи на що?) означають умову, усупереч якій щось відбувається. — Було душно, незважаючи на таку рань. І подам вам раду щиру: і при щасті знайте міру (Л. Глібов).

• способу дії: (як? яким способом?) позначають якість дії, стану, ознаки або вказують на різні способи здійснення дії чи ознаки або вияву ознаки. — Він поїхав поїздом. Тихо пливе блакитними річками льон (М. Коцюбинський); Тепер іду я без дороги, без шляху битого (Т. Шевченко); На чорному фоні неба заблищали стрілами блискавки (І. Нечуй-Левицький).

• міри і ступеня: (наскільки? у якій мірі?) характеризують дію, стан чи ознаку за ступенем або мірою їх вияву — Це мені знайоме до болю; Вона вміла дуже добре куховарити (І. Нечуй-Левицький); Шляхом на цілий кілометр розтягнулась танкова колона (О. Гончар); Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить (народна приказка).

22. Генеалогічна та типологічна класифікації мов. Поняття про універсалії.

Генеалогі́чна класифіка́ція мов (грец. γενεαλογικός — родовідний) — класифікація мов, в основу якої покладено принцип їхньої спорідненості (див. Спорідненість мов). Цей принцип базується на існуванні регулярних системних фонетичних, граматичних і лексичних відповідностей, що закономірно повторюються у споріднених мовах. Споріднені мови виникли шляхом диференціації діалектів однієї первісної мови, яку називають прамовою або мовою-основою (наприклад, сучасні слов’янські мови походять від колишньої спільнослов'янської, або праслов'янської, мови). Диференціація мов є наслідком різних соціальних причин, у тому числі міграції племен, завоювань, змін державних кордонів, етнічного змішування і т. ін. Споріднені мови об'єднують у підгрупи, групи (гілки), сім'ї, або родини, а також в одиниці вищої ієрархії — надродини (гіперсім'ї). Наприклад, українська мова належить до східнослов'янської підгрупи слов'ян, групи індоєвропейської родини мов, яку окремі вчені об'єднують разом з іншими родинами в ностратичну (бореальну) надродину.

На відміну від плюраліст, типологічної класифікації мов, генеалогічна класифікація мов існує у вигляді єдиної схеми для кожної окремої родини й інколи схематично зображається у вигляді генеалогічного дерева, але реальні відношення між мовами однієї родини складніші, ніж їх подає схема.

Генетичній (успадкованій) спорідненості протиставляють спорідненість, набуту в процесі взаємодії мов. Це мовний союз, який може об'єднувати мови неблизькоспоріднені і навіть неспоріднені, що внаслідок міжетнічних та міжмовних контактів мають у своїй структурі спільні риси. Сучасна генеалогічна класифікація мов у різних її варіантах визнає існування від кількох десятків до 200 мовних родин, серед яких найголовніші:

Деякі основні мовні сім'ї

• Індоєвропейська

• Афразійська (стара назва — семіто-хамітська)

• Уральська з фінно-угорським (угро-фінським) та самодійським відгалуженнями

• Тюркська

• Монгольська

• Тунгусо-маньчжурська

• Картвельська

• Абхазо-адигська

• Нахсько-дагестанська (їх інколи об'єднують в одну родину кавказьких, або іберійсько-кавказьких, мов)

• Дравідська

• Чукотсько-камчатська

• Ескімосько-алеутська

• Тибето-китайська (сіно-тибетська)

• тайська (таї-кадайська)

• Австразійська

• Австронезійська (стара назва — малайсько-полінезійська).

Типологічна класифікація мов — класифікація мов світу на основі виявлення подібностей і відмінностей, що притаманні мовній будові як найважливіші властивості мови, але які не залежать від генетичної спорідненості мов.

Типологічні класифікації мови:

• Морфологічна

Морфологічна класифікація мов — типологічна класифікація мов світу на основі принципів морфлогічної будови слів.

Відповідно до цієї класифікації усі мови поділяються на:

• кореневі (аморфні, ізолюючі)

• аглютинативні

• флективні (фузійні)

• полісинтетичні (багатоскладові, інкорпоруючі).

• Синтаксична

Синтаксична класифікація мов — один з видів типологічної класифікації мов, в її основу покладено синтаксичні відношення — предикативні, які поєднують підмет (суб’єкт) з присудком (предикатом) та їх граматичне вираження, об’єктні, тобто відношення перехідного дієслова і додатку (об’єкта), який отримує особливе граматичне вираження у різних мовах, і атрибутивні, у яких виражається зв’язок означення та означуваного.

складається із трьох типів:

Мови пасивної будови — чукотська та деякі мови індіанців Північної Америки. Як типологічні характеристики цієї будови він висував інкорпорацію, тобто таку синтаксичну побудову, коли ні суб’єкт ні об’єкт не мають ніякого граматичного оформлення, об’єднуючись в один комплекс, підлеглий ведучому слову. Дієслова в мовах цієї будови не поділяються на перехідні та неперехідні.

Мови ергативної будови, для яких характерною є ергативна конструкція. ЇЇ особливість у тому, що дієслово-присудок має подвійний синтаксичний зв’язок з підметом — дієслово не лише узгоджується з підметом, але й одночасно керує ним.

Мови номінативної будови, для яких основною характеристикою є вживання називного відмінка підмета, незалежно від того, чиє дієслово-присудок перехідним чи ні. До мов номінативної будови вчений зарахував індоєвропейські, тюркські, фінно-угорські та багато інших мов. Таким чином, німецька та українська мови також належать до цього типу.

Мо́вні універса́лії (від лат. лат. universalis «загальний») — одне з понять мовознавства. Цей термін уживають також в однині (універсалія). Під універсаліями в мовознавстві розуміють спільні ознаки, властиві всім природним мовам світу^[1]. Наприклад, абсолютно в кожній мові є звуки, слова й речення, тому вони є мовними універсаліями. Не є мовною універсалією, наприклад, кличний відмінок, оскільки він наявний не в усіх мовах світу. Так, кличний відмінок є в усіх слов'янських мовах, крім російської.

Принципы систематизации универсалий:

1. этиологическая классификация - универсалии группируются в зависимости от источника (причины) тех или иных межъязыковых сходств – физическая, перцептуальная, когнитивная, диахроническая основа; метод освоения языка и т.д.

2. уровневая классификация – наиболее органическая и поэтому содержательно полезная для языкознания (фонетико-фонологические, морфологические, синтаксические, лексические и лексико-семантические универсалии). Структура универсалий с точки зрения их содержания.

Теория языковых универсалий рассматривает и определяет:

1) общие свойства всех человеческих языков в отличие от языков животных:

- в человеческом языке канал для любой языковой коммуникации является вокально-слуховым;

- на языке человека возможно легко порождать и легко воспринимать новые создаваемые сообщения;

- в языке человека непрерывно возникает новая идиоматика и т. д.);

2) совокупность содержательных категорий, теми или иными средствами выражающихся в каждом языке, так во всех языках выражены:

а) отношения между субъектом и предикатом (активность и пассивность действия),

б) категория релятивности (сравнением, отождествлением, сопоставлением, установлением отношений между предметами и явлениями).

в) категория посессивности (отношения обладания, принадлежности, включая соотношение части и целого (предикативные (у меня есть…, я имею…)и атрибутивные (медвежья берлога)),

г) категория оценки (эмоционально-оценочного отношения) – положительного или отрицательного (иметь уважение к кому-чему, преклонить колени перед кем-чем, сходить с ума от кого-чего);

д) идея единичности и множественности,

е) членение на тему и рему;

ж) категория определённости​/​неопределённости: различают следующие типы артиклей (таблица соответствий артиклей)

3) общие свойства самих языковых структур, относящиеся ко всем языковым уровням.