- •Предмет, розділи мовознавства, місце в системі наук, зв'язок з іншими науками.
- •Зв'язок мовознавства з іншими науками
- •Мова і мовлення. Структура і система мови. Основні рівні мови.
- •Основні рівні мовної структури
- •Теорії походження мови.
- •Мова як знакова система. Мовні та немовні засоби комунікації.
- •1. Кинесика
- •1.1. Хода
- •1.3. Жести
- •1.5. Візуальний контакт
- •1.2. Поза
- •Голосові характеристики
- •Дистанція
- •Основні види письма. Види писемності Логографічне письмо
- •Складове письмо
- •Алфавіти
- •Консонантне письмо
- •Консонантно-складове письмо
- •Фонема та її основні функції. Комбінаторні та асиміляційні зміни фонем.
- •Функції фонеми
- •Класифікація фонем.
- •Лексичне значення слова та поняття. Слово як основна одиниця мови.
- •Відношення слово-предмет
- •Загальна предметна віднесеність
- •Конкретна предметна віднесеність
- •Відношення слово-поняття
- •Відношення слово-слово
- •Система значень слів, види лексичних значень.
- •Синоніми, антоніми, омоніми.
- •Види синонімів Морфологічні синоніми
- •Синтаксичні синоніми
- •Словотвірна синонімія
- •Фразеологічні синоніми
- •Фонетичні синоніми
- •Ідеографічні (значеннєві) синоніми
- •Стилістичні синоніми
- •Групи часткових омонімів
- •Стилістична стратифікація словникового складу мови.
- •Типи семантичних змін: звуження, розширення, зміщення (метафора, метонімія).
- •Словотворення та його види.
- •Способи словотвору
- •Способи словотворення в українській мові
- •Граматика та її розділи, граматичне значення слова, граматична форма, парадигма, граматична категорія.
- •Морфологічна структура слова, види морфем.
- •Корневые (корни), обязательные
- •Аффиксальные (аффиксы), необязательные
- •Классификация аффиксов
- •Критерії виділення частин мови.
- •Класифікація речень за метою висловлення, за структурою.
- •Основні члени речення.
- •Типи обставин
- •22. Генеалогічна та типологічна класифікації мов. Поняття про універсалії.
1.2. Поза
Поза - це положення тіла. Людське тіло здатне прийняти близько 1000 стійких різних положень. Поза показує, як дана людина сприймає свій статус по відношенню до статусу інших присутніх осіб. Особи з більш високим статусом приймають більш невимушену позу. В іншому випадку можуть виникати конфліктні ситуації. Одним з перших на роль пози людини як одного із невербальних засобів спілкування вказав психолог А. Шефлен. У подальших дослідженнях, проведених В. Шюбцем, було виявлено, що головне смислове зміст пози полягає в розміщенні індивідом свого тіла по відношенню до співрозмовника. Це розміщення свідчить або й закритості, або про розташування до спілкування.
1.3. Жести
Жести - це різноманітні рухи руками і головою. Мова жестів - це найдавніший спосіб досягнення взаєморозуміння. У різні історичні епохи і в різних народів були свої загальноприйняті способи жестикуляції. В даний час навіть робляться спроби створити словники жестів. Про ту інформації, яку несе жестикуляція, відомо досить багато. Перш за все, важлива кількість жестикуляції. У різних народів виробилися і увійшли в природні форми вираження почуттів різні культурні норми сили і частотності жестикуляції. Конкретний зміст окремих жестів різний у різних культурах. Однак, у всіх культурах є подібні жести, серед яких можна виділити: ü Комунікативні (жести привітання, прощання, привернення уваги, заборони, стверджувальні, заперечні, питальні і т.д.) ü Модальні, тобто виражають оцінку і ставлення (жести схвалення, задоволення, довіри і недовіри і т.п.) ü Описові жести, які мають сенс тільки в контексті мовного висловлювання.
1.4. Міміка
Міміка - рухи м'язів обличчя, і це головний показник почуттів. Дослідження показали, що при нерухомому або невидимому обличчі співрозмовника втрачається до 10-15% інформації. Головною характеристикою міміки є її цілісність і динамічність. Це означає, що в мімічних виразів обличчя шести основних емоційних станів (гнів, радість, страх, смуток, здивування, відраза) всі рухи м'язів обличчя скоординовані. основне інформативне навантаження несуть брови і губи.
1.5. Візуальний контакт
Візуальний контакт є виключно важливим елементом спілкування. Дивитися на мовця означає не тільки зацікавленість, але й допомагає нам зосередити увагу на тому, що нам говорять. Спілкуються люди зазвичай дивляться в очі один одному не більше 10 секунд. Якщо на нас дивляться мало, ми маємо підстави вважати, що до нас або до того, що ми говоримо, відносяться погано, а якщо дуже багато, це може сприйматися як виклик або ж гарне до нас ставлення. Крім того, відмічено, що коли людина бреше або намагається приховати інформацію, його очі зустрічаються з очима партнера менш 1 / 3 часу розмови.
За своєю специфікою погляд може бути: 1) Діловий - коли погляд фіксується в районі чола співрозмовника, це передбачає створення серйозної атмосфери ділового партнерства. 2) Соціальний - погляд концентрується у трикутнику між очима і ротом, це сприяє створенню атмосфери невимушеного світського спілкування. 3) Інтимний - погляд спрямований не в очі співрозмовника, а нижче особи - до рівня грудей. Такий погляд говорить про велику зацікавленість один одним у спілкуванні. 4) Погляд скоса використовується для передачі інтересу чи ворожості. Якщо він супроводжується злегка піднятими бровами чи посмішкою, він означає зацікавленість. Якщо ж він супроводжується нахмуреним чолом чи опущеними куточками рота, це свідчить про критичний або підозрілому відношенні до співрозмовника.
