63.Етиология клиника глубокого прикуса.

Глибокий прикус відноситься до вертикальних аномалій прикусу. Частота складає від 20 до 38 %. Для характеристики глибокого прикусу застосову­ються різні терміни: “травматичний прикус”, “гли­боке фронтальне чи різцеве перекриття”,

Термін “прикус, що знижується” відображає ди­намічно прогресуючий процес, при якому різці одні­єї щелепи втрачають опору на дентальних горбках антагонуючих зубів і зісковзують до ясенного краю.

Термін “травмуючий прикус” свідчить про те, що передні зуби однієї щелепи при змиканні зубних рядів доторкаються до слизової оболонки ясен або альвеолярного відростка протилежної сторони.

Глибоке різцеве перекриття-цетака форма зми­кання, при якій ріжучі поверхні нижніх фронталь­них зубів встановлюються на скаті tuberculum den- tale однойменних верхніх зубів. Глибокий прикус - це така форма змикання, при якій ріжучі поверхні нижніх фронтальних зубів переходять за tubercu­lum dentale верхніх зубів.

Глибоке різцеве перекриття є вихідною фор­мою для виникнення патологічного прикусу.

За класифікацією Енгля, глибокий прикус вхо­дить до І класу - “відхилення від норми у фрон­тальній ділянці”, а розташування щелеп перебуває в “мезіодистальній гармонії”.

Згідно з класифікацією прикусів А. І. Бетель­мана, глибокий прикус - це патологічний прикус, що належить до вертикальних аномалій.

А. Я. Катц зараховує глибокий прикус до

1. групи - деформація локалізується у фронтальній ділянці, “функціональна патологія виражена різ­ким переважанням шарнірних артикуляційних ру­хів нижньої щелепи, недостатністю всієї жуваль­ної мускулатури”.

Глибокий прикус можна розглядати і як супра- оклюзію фронтальних зубів і інфраоклюзію боко­вих зубів (згідно з класифікацією Бетельмана ано­малій положення окремих зубів і класифікацією Енгля аномалій положення окремих зубів).

А. І. Бетельман поділяв глибокий прикус на:

• перекриваючий;

• блокуючий;

• дахоподібний.

Перекриваючий прикус буває двох видів:

1. вузький - з вестибулярним розташуванням дру­гих верхніх різців;

2. широкий - з правильним розташуванням верх­ніх фронтальних зубів у зубному ряду, але з різ­ким нахилом у бік язика.

Д. А. Калвеліс розглядав глибокий прикус як:

• перекриваючий (опістогнатичний);

• комбінований з прогнатією (дахоподібний).

Ф. Я. Хорогиилкіна поділяє глибокий прикус на три ступені глибокого різцевого перекриття, які визначають за висотою коронок центральних різців:

1. - від 1 /3 до 2/3 їх висоти

2. - від 2/3 до 3/3

3. - більше від висоти коронок зубів.

Крім того, автор оцінює 3 ступені різцевого перекриття у міліметрах:

1. - до 5 мм;

2. - від 6 до 9 мм;

3. - більше 9 мм.

Л. В. Маркосян виділяє:

а) глибокий прикус без зміщення нижньої щелепи;

б) глибокий прикус зі зміщенням нижньої щелепи;

в) комбінована форма.

У групі А, в свою чергу, розрізняють загальний глибокий прикус та фронтальний глибокий прикус. Загальний глибокий прикус характеризується зу- боальвеолярним подовженням у передній ділянці обох щелеп. У ділянці бокових зубів наявне зубо- альвеолярне вкорочення. Фронтальний глибокий прикус відрізняється від загального глибокого при­кусу відсутністю змін в ділянці бокових зубів.

За класифікацією ВООЗ, глибокий прикус від­носять до аномалій співвідношень зубних дуг:

а) надмірне перекриття;

б) надмірний перекриваючий прикус.

Отже, глибокий прикус - це таке співвідношен­ня зубних рядів у фронтальних ділянках верхньої і нижньої щелеп, при якому верхні центральні різці перекривають нижні більше ніж на 1/3 коронки зу­бів при відсутності ріжучо-горбкового контакту.

Етіологія глибокого прикусу

У появі глибокого прикусу велике значення має:

• спадковість;

• різні пренатальні патології (токсикоз вагітних, травми, інфекційні хвороби під час вагітності, авітамінози тощо);

• хвороби раннього дитячого віку;

• неправильне штучне вигодовування, що при­зводить до переважання м’язів-підсилювачів, нижньої щелепи над м’язами, які висувають нижню щелепу;

• значний розрив у строках прорізування верхніх і нижніх різців;

• надмірний розвиток міжщелепних кісток;

• каріозне або некаріозне ураження твердих тка­нин бокових зубів, у тому числі нерівномірне їх стирання;

• рання втрата тимчасових молярів, перших по­стійних молярів або других бокових зубів;

• шкідливі звички - смоктання і прикушування пальців, різних предметів викликають відхи­лення передніх зубів, порушення проксималь­них контактів та контактів із зубами-антагоніс- тами, що призводить до зниження висоти при­кусу, встановлення перших постійних молярів на неправильному оклюзійному рівні і недо­розвитку альвеолярних відростків у бокових ділянках. Порушення контактів між передніми зубами обумовлює зубоальвеолярне видовжен­ня в цій ділянці;

• зміни розташування передніх зубів, втрата їх­нього опору, що призводить до зубоальвеоляр- ного видовження;

• ті самі результати настають і внаслідок збіль­шення одного із зубних рядів при наявності надкомплектного зуба, діастем, тимчасових мо­лярів, що затрималися, при індивідуальній ма- кродентії або зменшенні одного із зубних рядів при ретенції або адентії окремих зубів (частіше других премолярів), мікродентії на одній ще­лепі, порушення послідовності зміни верхніх і нижніх тимчасових зубів або строків прорізу­вання постійних зубів.

Порушення росту альвеолярних відростків по вертикалі викликає і наявність інших патологічних прикусів (мезіальний, дистальний, перехресний), які ускладнюють глибокий прикус і призводять до поєднаної патології.

Клініка і діагностика глибокого прикусу

Клінічні прояви глибокого прикусу залежать від його сукупності з дистальним, мезіальним або перехресним прикусом, аномаліями зубних дуг і аномаліями зубів, що стоять окремо.

Лицеві ознаки бувають виражені у вигляді по­глиблення супраментальної борозни, потовщення нижньої губи і супутніх порушень, характерних для дистального або мезіального прикусу У порожнині рота спостерігаються зміни у вигляді збільшення перекриття верхніми фрон­тальними зубами нижніх більше як на 1/3 при від­сутності ріжучо-горбкового контакту, сплощення зубних дуг, альвеолярні відростки у ділянці фрон­тальних зубів високі і надмірно розвинені, а в бо­кових- низькі (рис. 11.2). При різко виражених порушеннях (глибокий травмуючий прикус) нижні передні зуби впираються ріжучими краями в сли­зову оболонку твердого піднебіння, повторюючи його форму; іноді верхні передні зуби травмують міжзубні ясенні сосочки з вестибулярного боку нижніх зубів і призводять до їх відшарування.

При дистальному прикусі, сполученому з про­трузією верхніх передніх зубів, нижні різці нерід­ко травмують слизову оболонку піднебіння, рідше не доторкаються до неї. При дистальному прикусі, сполученому з ретрузією верхніх передніх зубів, зубні дуги зазвичай укорочені; глибокий прикус при такому порушенні називають блокуючим, який перешкоджає росту нижньої щелепи. Вису­вання нижньої щелепи стає обмеженим, що позна­чається на функції жувальних м’язів.

При мезіальному прикусі і зворотному різце­вому перекритті форма зубних дуг залежить від ступеня розвитку базисів щелеп, альвеолярних дуг, розташування зубів, зміщення нижньої щеле­пи. Глибина різцевого перекриття залежить і від величини базальних і геніальних кутів (рис. 11.3).

Функціональні порушення при глибокому прикусі виражені у зниженні ефективності жуван­ня, перевантаженні пародонту передніх зубів і не­рідко - травмуванні слизової оболонки, що сприяє виникненню і розвитку захворювань пародонту. Ротове дихання, неправильне ковтання і порушен­ня мовлення призводять до звуження зубних дуг,

Для діагностики глибокого прикусу треба ви­мірювати і вираховувати:

1. мезіодистальні розміри коронок верхніх (SI) і нижніх (Si) різців, їх суму;

2. відповідність сум мезіодистальних розмірів ко­ронок верхніх і нижніх різців за індексом Тонна (1,35 мм);

3. глибину різцевого перекриття;

4. величину сагітальної щілини між верхніми і нижніми центральними різцями;

5. довжину переднього відрізка зубних дуг за Коркгаузом;

6. ширину зубних дуг за Поном (з поправками за Лідером і Хартом).

Діагноз встановлюють на підставі клінічного обстеження, вивчення діагностичних моделей ще­леп і їх вимірювання, антропометричного вивчення фотографій обличчя у фас і в профіль, а також бо­кових ТРГ голови (за Шварцем при глибокому при­кусі спостерігається зменшення базального кута, положення площини МТ1 майже горизонтальне, зменшення висоти щелеп у ділянці різців і збіль­шення в ділянці молярів, прямовисне положення коронок верхніх різців, глибока суглобова ямка скронево-нижньощелепного суглоба), оцінки да­них ортопантомографічного дослідження щелеп.