13. Клиническое обследование ортодонтического пациента. Особенности клинического обследования. Определение общесоматического состояния пациента. Значение анамнестических данних.

При выявлении зубочелюстных аномалий стремятся к определению их причинно-следственных взаимосвязей и изучению сущности этой патологии. Клиническое обследование является ведущим методом в диагностике. В паспортной части истории болезни указывается фамилия, имя, отчество, возраст и пол больного. Регистрируют место проживания больного и его родителей, условия быта, воспитания и обучения. Анамнез собирают, как правило, со слов родителей. При этом выявляют наследственные, хронические, профессиональные заболевания родителей, семейные особенности строения зубочелюстной системы, социально-бытовые условия. Выясняется состояние здоровья матери в период беременности, т.е. имелись ли заболевания, гормональные расстройства, токсикоз и в какой половине беременности, как протекали роды, были ли травмы. Очень большое значение имеет определение общего состояния здоровья ребенка, как он развивался и рос, вид вскармливания, сроки прорезывания временных и постоянных зубов. Выявляют перенесенные заболевания (рахит, туберкулез, диспепсию и др.), травмы или операции челюстно-лицевой области, имевшиеся или имеющиеся на данный момент вредные привычки или др. парафункции (бруксизм и др.).

Осмотр состоит из общего осмотра, осмотра лица и полости рта. При общем осмотре оценивают соматическое, психическое развитие пациента и их соответствие возрасту, росту, массе тела.

Анамнестичні дані збирають зі слів хворого або його батьків. При опитуванні важливо вста­новити причину, що змусила звернутися по орто- донтичну допомогу. Найчастіше батьки дитини фіксують увагу на естетичному недоліку і рідше пов’язують місцеві зміни (порушення пережову­вання їжі, відсутність зубів і т.п.) із загальним роз­витком дитячого організму.

Варто з’ясувати у матері дитини стан її здо­ров’я під час вагітності, уточнити, якою за рахун­ком була ця вагітність. Якщо це не перша вагітність, то потрібно довідатися, як закінчилися попередні, чи були спроби переривання вагітності, токсикоз, його характер і в який період вагітності, чи були у матері порушення обміну речовин або гормональ­ні розлади, чи спостерігався резус-конфлікт.

Необхідно виявити наявність впливу фармако­логічних, хімічних, радіаційних або інших факторів, а також перенесені інфекційні й вірусні захворю­вання (зокрема, кір, кіроподібна краснуха), стреси, паління, робота на шкідливому виробництві, пору­шення розпорядку дня, неповноцінне харчування, оскільки такі фактори можуть бути причиною ви­никнення вроджених аномалій і деформацій.

Також необхідно з’ясувати, чи були відхилен­ня в положенні плода, чи піддавався плід механіч­ній або термічній травмі, як протікали пологи, на­родилася дитина доношеною чи недоношеною, з якою вагою.

Родова травма (щипцева або вакуумна родопо­міч) може несприятливо позначитися на загально­му розвитку дитини і стати причиною відхилень у рості й розвитку зубощелепного апарату.

Велике значення в розвитку зубощелепних аномалій має спадковість. У клінічній практиці частіше зустрічаються так звані сімейні особливос­ті розвитку, тобто порушення, наявні в одного або обох батьків чи у близьких родичів.

Дитина успадковує від батьків деякі особливос­ті будови зубощелепного апарату й лиця. Це стосу­ється розміру, форми, кількості зубів, розташуван­ня щелеп, іноді їх розмірів, особливостей м’язів і функцій м’яких тканин. Дитина може успадкувати всі параметри лише від батька, або, наприклад, роз­міри й форму зубів від батька, а розміри й форму щелеп від матері, що може спричинити порушення співвідношення розмірів зубів і щелеп.

Спадкові захворювання й вади розвитку при­зводять до значної зміни у будові лицевого відді­лу черепа: вроджене незрощення верхньої губи, альвеолярного відростка, твердого й м’якого під­небіння, синдроми Франческетті, Робена, хво­роба Крузона. Спадковими можуть бути зміни емалі зубів (недосконалий амелогенез), дентину (недосконалий дентиногенез), а також порушення емалі й дентину, відоме як синдром Стейнтона - Капдепона. У спадок передаються аномалії розмірів зубів (макро- та мікродентія), щелеп (мікро- і макро- генія), положення їх у черепі (прогнатія і прогенія). Як відомо, спадкові захворювання підлягають тривалому лікуванню і вимагають великого досві­ду й уваги лікаря-ортодонта, величезного терпіння й слухняності з боку пацієнта.

Особливу увагу при зборі анамнезу необхідно приділяти характеру вигодовування (грудне, штуч­не чи змішане) і до якого часу.

Дитина народжується з безумовним смок­тальним рефлексом, нижня щелепа щодо верхньої розташовується дистально (дитяча ретрогенія). Це розташування нижньої щелепи, по-перше, по­легшує проходження дитини родовими шляхами, а по-друге, разом з іншими особливостями по­рожнини рота немовляти (плоским піднебінням, ясенною мембраною, поперечними піднебінними складками, жировими грудочками Біша, відсутніс­тю суглобового горбка) сприяє природному груд­ному вигодовуванню. У результаті функціональної активності м’язів щелепно-лицевої ділянки, що визначають ритмічність рухів нижньої щелепи по сагіталі, відбувається активний ріст нижньої ще­лепи, і до кінця першого року життя дитяча ретро­генія перетворюється в ортогнатію.

Природне вигодовування сприяє правильному розвитку не тільки зубощелепного апарату, але й усього організму, тому що дитина отримує з моло­ком матері повноцінне харчування, що зміцнює її імунітет.

При штучному вигодовуванні (особливо коли в сосці роблять великий отвір) будуть переважати ковтальні, а не смоктальні рухи. При неправиль­ному (закинутому) положенні голови м’язи щелеп­но-лицевої ділянки не приймають активної участі в акті смоктання і нижня щелепа затримується у своєму розвитку, що сприяє виникненню зубоще- лепної патології.

Крім того, дитина, що вигодовується штучно, частіше хворіє інфекційними і алергічними захво­рюваннями.

Зубощелепні аномалії можуть бути наслідком годування дитини старше 3-х років м’якою пере­тертою їжею. При цьому зубощелепний апарат не отримує достатнього навантаження, результатом чого може стати відсутність трем та діастем між тимчасовими зубами перед їх зміною і наступне скупчене прорізування і неправильне положення постійних зубів, оскільки механічне навантаження є одним із факторів росту і розвитку щелеп.

Істотне значення мають терміни прорізування тимчасових зубів та їх кількість до першого року життя, захворювання зубів і порожнини рота, час, коли дитина почала ходити й говорити. За цими даними судять про ріст і розвиток дитини. З’ясо­вують, які захворювання - інфекційні, алергічні, системні - і у якому віці перенесла дитина, на­скільки часто вони повторювалися. Важливо з’ясу­вати спосіб дихання в денний і нічний час (носове чи ротове), спить дитина з відкритим ротом чи за­критим, улюблене положення під час сну, чи про­водилася аденотонзилектомія або стоматологічні втручання й у якому віці, стан JlOP-органів на час заповнення історії хвороби. Необхідно визначити наявність шкідливих звичок, що не мають фізі­ологічно-пристосувального значення (смоктан­ня пальців, губ, щік, язика, різних предметів) чи мають компенсаторно-пристосувальний характер (порушення функцій зубощелепного апарату), які можуть стати причиною зубощелепних аномалій.

Уточнюють час і причини передчасної втрати тимчасових або постійних зубів. При зборі анам­нестичних даних звертають увагу на порушення опорно-рухового апарата, захворювання серцево- судинної системи, легеневої, ендокринної й нер­вової систем, вроджені аномалії м’яких тканин і кісток обличчя у пацієнта.