Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ortodontia_-_Bilety.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
565 Кб
Скачать
☆

9. Сменный прикус его морфологическая и функциональная характеристика.

Змінний прикус становить собою більш ви­сокий ступінь розвитку та диференціювання зу­бощелепного апарату. Він характеризується на­явністю в щелепних кістках одночасно як тим­часових, так і постійних зубів. Тривалість пері­оду зміни зубів коливається від 6 до 12-14 років Змінний прикус підрозділяють на 2 періоди: І (ранній) - з 6 до 9 років та II (пізній) - від 10 до 12-14 років. Зміна зубів відбувається у 2 етапи.

Перший період - характеризується наявністю перших постійних молярів та різців. У цей період прикусу триває розсмоктування коренів тимчасо­вих зубів, завдяки чому вони стають рухомими. Прорізування перших постійних молярів забезпе­чує II фізіологічний підйом висоти прикусу, фор­муються сагітальна і трансверзальна оклюзійні криві. Строки прорізування постійних зубів зале­жать від загального стану організму, розвитку та умов життя дитини, стану тимчасових зубів та їх періодонту, часу їх передчасного видалення і т. ін. У змінному прикусі відзначається найбільш інтен­сивний ріст щелеп, який передує і супроводжує прорізування перших постійних молярів. Перший постійний моляр потребує для про­різування відповідного місця, яке створюється завдяки росту в ділянці кута нижньої щелепи та верхньощелепного горба. Розташування перших постійних молярів впливає на форму оклюзійної кривої Шпеє, оскільки вони становлять собою ніби центри, до яких переміщуються під час прорі­зування всі постійні зуби. Таким чином, сагіталь­ний ріст щелепи регулює висоту прикусу. Якщо ріст щелепи відповідає віку, то співвідношення зубів у вертикальному напрямку залишається та­ким же, як і в тимчасовому прикусі. Якщо верхня щелепа відносно нижньої опиняється спереду, то в періоді змінного прикусу визначають знижен­ня висоти прикусу. За формального сагітального росту нижньої щелепи відбувається підвищення прикусу; якщо вона розташована позаду, то при­кус також підвищується. Ця ознака сприятлива й оцінюється як II фізіологічне підвищення висоти прикусу. Після цього ріст альвеолярних відростків щелеп припиняється до 10,5 років.

Поті м прорізуються різці. Для правильного роз­ташування їх у зубній дузі необхідні приріст суми розмірів переднього сегмента зубних рядів, наяв­ність фізіологічних діастем і трем між тимчасови­ми зубами, оскільки величина розмірів нижніх по­стійних зубів більша, ніж тимчасових, у середньому на 3,8 мм, а сума величини верхніх постійних зу­бів більша від тимчасових у середньому на 5,5 мм.

У розвитку щелепних кісток, особливо їхніх альвеолярних відростків, суттєве значення має рівновага м’язів-антагоністів (які піднімають та опускають нижню щелепу, зміщують її вперед і назад, вправо і вліво). Важливу роль у цьому про­цесі відіграють мімічні м’язи та м’язи язика. Якщо м’язи язика є ніби стимулятором розвитку щелеп­них кісток, то мімічні м’язи виконують роль їх ан­тагоністів. Завдяки змінам форми і функції скроне- во-нижньощелепних суглобів змінюються будова і взаємовідношення зубних дуг. Якщо в тимчасово­му прикусі оклюзійна поверхня (жувальна) є гори­зонтальною, то в змінному прикусі формуються компенсаційні оклюзійні криві - сагітальна і тран- верзальна. їх вираженість залежить від величини суглобового горбка. Сагітальна оклюзійна крива забезпечує контакт зубних дуг під час рухів ниж­ньої щелепи вперед мінімум у 3 точках, які розта­шовані у вигляді трикутника з основами на моля­рах та верхівкою на фронтальних зубах (рис. 2.30). Ці три контактні точки називають трипунктовим контактом Бонвіля. Сагітальна оклюзійна крива формується до 10-12років.

З 9 років починається II період зміни зубів, який характеризується зміною іклів, прорізуван­ням премолярів та других молярів. З повною замі­ною тимчасових зубів на постійні відбувається III фізіологічний підйом висоти прикусу за рахунок росту альвеолярного відростка у вертикальному напрямку і правильної взаємної установки других постійних молярів.

Прорізування постійних зубів характеризуєть­ся порядком, парністю та послідовністю.

Якщо зміна зубів відбувається фізіологічно, то ікла прорізуються після зміни першого тимчасово­го моляра і появи на його місці першого премоляра, що менший від заміщуваного зуба в середньому на 2,5-4 мм (верхній) та нижній - на 1,5 мм. Звільне­не місце та наявність трем забезпечують правильне розташування іклів. Другі премоляри також менші від других тимчасових молярів. Тому після їх за­міни утворюється простір, який займають перші постійні моляри, що просуваються вперед (вони мають тенденцію до медіального переміщення).

Підготовка місця для прорізування других по­стійних молярів починається одразу ж після про­різування перших постійних молярів. Простір для них на нижній щелепі утворюється як за рахунок мезіального переміщення перших постійних моля­рів, так і за рахунок резорбції кістки переднього боку гілки нижньої щелепи та новоутворення на задній поверхні. На верхній щелепі в довжину рос­те альвеолярний відросток. Ріст альвеолярних від­ростків у ширину і фронтальної ділянки верхньої

шелепи в довжину відбувається за рахунок утво­рення кісткової тканини на зовнішній поверхні альвеолярних відростків та резорбції кістки на її внутрішній поверхні. Утворення кістки іде в ре­зультаті дії остеобластів, а резорбція - остеокпас- тів. Ці два протилежні процеси визначають фор­мування і ріст щелепних кісток.

Під час II періоду тимчасового прикусу знову спостерігається ріст зубоальвеолярних дуг, який переважною мірою залежить від формування коре­нів постійних іклів та премолярів. Вивчення міне­ралізації іклів та премолярів у II періоді змінного прикусу дозволило визначити, що ці зуби швидше формуються у дівчаток. Однак темп формування зубів у хлопчиків до 10-11 років значно підвищу­ється і відповідає такому у дівчаток. Формування других премолярів відбувається паралельно.

Відомо, шо премоляри менші, ніж тимчасові моляри. Різниця розмірів коронок цих зубів скла­дає у середньому на верхній щелепі 1,5, а на ниж­ній - 2,5 мм. Проміжки, які виникають між пре- молярами, закриваються за рахунок медіального зсуву перших постійних молярів, а також дисталь­ного зсуву іклів.

Порядок зміни зубів на верхній і нижній щеле­пі різний. На верхній щелепі спочатку прорізують­ся перші премоляри, потім ікла та другі премоляри (часто одночасно). Тому в порівнянні з нижньою щелепою залишок місця усувається не стільки за рахунок медіального зсуву верхніх перших по­стійних молярів, скільки внаслідок дистального переміщення верхніх іклів, які прорізуються, та дистального нахилу під їхнім тиском перших по­стійних молярів. На нижній щелепі спочатку замінюються ікла, потім перші, а за ними другі премоляри. Тому під час прорізування нижні ікла не можуть відхили­тися дистально; після заміни тимчасових молярів премолярами нижні постійні бічні зуби можуть зсуватися більше вперед, ніж верхні, що забезпе­чує правильний прикус.

Під час прорізування постійних зубів відбува­ється розвиток зубощелепного апарату не тільки в горизонтальному, але й у вертикальному напрям­ку. При цьому верхівки коренів зубів, які прорі­зуються, піднімаються відносно основи щелепи. Особливо це спостерігається в ділянці іклів, коли вони переміщуються на 10 мм. Як результат, апі­кальний базис, частина альвеолярного відростка, яка покриває верхівки коренів, переміщується в оклюзійному напрямку.

Частіше місце постійним іклам створюється під час третього імпульсу росту щелеп у сагіталь­ному і трансверзальному напрямках.

Таким чином, III фізіологічне підвищення прикусу пов’язане з прорізуванням постійних іклів, а не других постійних молярів (Ф. Я. Хоро- шилкіна, 1987).

Швидкість прорізування різна для кожної гру­пи зубів. Найшвидше прорізуються другі премоля­ри (8 мм за 6 місяців). Протягом року швидше ін­ших зубів прорізуються центральні різці (12 мм), а за 2 роки - ікла (13 мм). З початку формування кореня відстань між ним і нижньою поверхнею нижньої щелепи зменшується на 2-4 мм у зв’язку з його ростом углиб кістки. Ріст кореня супроводжу­ється швидким прорізуванням коронки зуба. Вона проходить значно більшу відстань, ніж верхівка кореня. Це пояснюється тим, що прорізування ко­ронки зуба відбувається швидше, ніж формування кореня, яке різко сповільнюється після появи кон­тактів із протилежно розташованими зубами. Після встановлення зубів у прикусі відстань від верхівки кореня до поверхні нижньої щелепи зменшується, що свідчить про закінчення формування кореня.

Під час прорізування постійних зубів визна­чають достовірне збільшення зубоальвеолярної дуги в сагітальному і трансверзальному напрям­ках, яке призводить до збільшення відстані між постійними іклами. Після цього в постійному при­кусі при­кусі суттєвих змін розмірів зубоальвеолярної дуги не визначають. Особливо стабільною залишається відстань між нижніми іклами.

Ріст щелеп під час зміни зубів обумовлений трьома факторами:

  1. фактор - біологічна тенденція до росту;

  2. фактор - прорізування зубів;

  3. фактор - нормальна функція жувальної мускулатури, яка стає повноцінною в постійному прикусі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]