- •1. Эмбриональный период развития лица и челюстей
- •2. Анатомо-фізіологічні особливості порожнини рота новонародженого
- •3. Равитие и формирование неба
- •4. Факторы которые обеспечивают нормальное развитие зубочелюстной системы
- •5. Характеристика першого періодц змінного прикусу
- •6.Симптом Целінского
- •7 Морфо – функциональная характеристика зубочелюстной области второго периода временного прикуса
- •8. Морфо-функціональна характеристика зубо-щелепної ділянки третього періоду тимчасового прикусу
- •9. Сменный прикус его морфологическая и функциональная характеристика.
- •10. Физиологические этапы становления высоты прикуса
- •11. Механізми росту в.Щ
- •13. Клиническое обследование ортодонтического пациента. Особенности клинического обследования. Определение общесоматического состояния пациента. Значение анамнестических данних.
- •14. Клінічне обстеження. Конфігурація обличчя пацієнта, пропорціональність, тип профілю. Вивчення змін конфігурації обличчя при проведенні клінічних діагностичних проб по Ешлеру-Бітнеру.
- •15.Конфигурация лица пациента пропорциональность трех его отделов, характер профиля, пробы по ильиноой марксян.
- •16. Метод Pont
- •17. Метод Коркхауз
- •18. Антропометрія метод Тона
- •19. Метод Коркхауз
- •20. Встановлення пропорціональності розвитку зубних сегментів за методом Герлаха.
- •21 Методи дослідження функції дихання
- •22. Влияния функции глотания на состояния прикуса. Клин и лаб мет исл функции глотания
- •23.Геометрично-графічний метод вим. Зубних дуг
- •24.Вплив функ.Мови на стан прикус. Клін.І лаб. Мет.Дослідження
- •25. Рентгенологические методы исследования. Показания к их использованию в ортодонтической практике. Виды рентгенологического исследования ортодонтического пациента.
- •26. Методика проведення телерентгенографії. Оцінка трг по Шварцу(краніометричні виміри)
- •27. Биологический метод ортодонтического лечения
- •28. Апараты механического действия
- •29. Апарати функціональної дії
- •30.Апаратурний метод лікування. Апарати комбінованої дії
- •31 Теории перестройки тканей пародонта под влиянием действия ортодонтической силы
- •32) Що вивчає ортодонтія. Поняття норми в ортодонтії.
- •33.Механихмы роста и развития нижней челюсти.
- •34 Хірургічні та фізіотерапевт методи лікування
- •35. Аномалії кольору зубів
- •36.Аномалія форми зуба.Шиподібні зуби.
- •37 Этиология, патогенез клиника, диагностика, лечение слившихся зубов
- •38)Аномалії кількості зубів (надкомплектні, адентія). Етіологія, клініка, діагностика.
- •39. Надкомплектні зуби (гіперодонтія)
- •40Адентия
- •41.Комплексне лікування дистального прикусу в період змінного прикусу
- •42.Порушення процесу прорізування зубів:затримка і передчасне прорізування
- •43 Виды ретенции в зависимости от количества зубов которые не прорезались. Формы ретенции зубов в зависимости от положения и направления прорезывания.
- •44)Способи виведення із ретенції зубів: протетичний, хірургічний, апаратурно – хірургічний.
- •45. Вестибулярне положення зубів
- •46.Этиология,пат, диаг,лечен небного расположения резцов верхней челюсти
- •47. Скупченість різців н.Щ.
- •48.Вестебулярне положення клика на верхній щелепі
- •49 Этиология, патогенез клиника, диагностика, лечение тортооклюзии зубов верхней челюсти
- •50) Етіологія, патогенез , діагностика та лікування супраоклюзійних зубів верхньої щелепи
- •51.Повороти зубів (тортоаномалія)
- •52 Дистальн прикус ii2
- •53. Позаротові ознаки дистального прикусу
- •54.Форми дистального прикусу. Класифікація в яких вони відображені.
- •55 Лечения и профилактика дистального прикуса в период временных зубов,
- •56) Лікування та профілактика дистального прикусу в період зміни зубів.
- •57Лечение и профилактика дистального прикуса в постоянном периоде.
- •58 3 Клас енгль
- •59. Етіологія мезіального прикусу
- •II. Справжня прогенія 2 форми.
- •60.Лікування і профілактика 3-го класу в період зміного прикусу.
- •61. Лечение III класса в период постоянных зубов
- •62) Етіологія, клініка, лікування відкритого прикуса.
- •63.Етиология клиника глубокого прикуса.
- •64 Перехресний прикус
- •Лікування перехресного прикусу
9. Сменный прикус его морфологическая и функциональная характеристика.
Змінний прикус становить собою більш високий ступінь розвитку та диференціювання зубощелепного апарату. Він характеризується наявністю в щелепних кістках одночасно як тимчасових, так і постійних зубів. Тривалість періоду зміни зубів коливається від 6 до 12-14 років Змінний прикус підрозділяють на 2 періоди: І (ранній) - з 6 до 9 років та II (пізній) - від 10 до 12-14 років. Зміна зубів відбувається у 2 етапи.
Перший період - характеризується наявністю перших постійних молярів та різців. У цей період прикусу триває розсмоктування коренів тимчасових зубів, завдяки чому вони стають рухомими. Прорізування перших постійних молярів забезпечує II фізіологічний підйом висоти прикусу, формуються сагітальна і трансверзальна оклюзійні криві. Строки прорізування постійних зубів залежать від загального стану організму, розвитку та умов життя дитини, стану тимчасових зубів та їх періодонту, часу їх передчасного видалення і т. ін. У змінному прикусі відзначається найбільш інтенсивний ріст щелеп, який передує і супроводжує прорізування перших постійних молярів. Перший постійний моляр потребує для прорізування відповідного місця, яке створюється завдяки росту в ділянці кута нижньої щелепи та верхньощелепного горба. Розташування перших постійних молярів впливає на форму оклюзійної кривої Шпеє, оскільки вони становлять собою ніби центри, до яких переміщуються під час прорізування всі постійні зуби. Таким чином, сагітальний ріст щелепи регулює висоту прикусу. Якщо ріст щелепи відповідає віку, то співвідношення зубів у вертикальному напрямку залишається таким же, як і в тимчасовому прикусі. Якщо верхня щелепа відносно нижньої опиняється спереду, то в періоді змінного прикусу визначають зниження висоти прикусу. За формального сагітального росту нижньої щелепи відбувається підвищення прикусу; якщо вона розташована позаду, то прикус також підвищується. Ця ознака сприятлива й оцінюється як II фізіологічне підвищення висоти прикусу. Після цього ріст альвеолярних відростків щелеп припиняється до 10,5 років.
Поті м прорізуються різці. Для правильного розташування їх у зубній дузі необхідні приріст суми розмірів переднього сегмента зубних рядів, наявність фізіологічних діастем і трем між тимчасовими зубами, оскільки величина розмірів нижніх постійних зубів більша, ніж тимчасових, у середньому на 3,8 мм, а сума величини верхніх постійних зубів більша від тимчасових у середньому на 5,5 мм.
У розвитку щелепних кісток, особливо їхніх альвеолярних відростків, суттєве значення має рівновага м’язів-антагоністів (які піднімають та опускають нижню щелепу, зміщують її вперед і назад, вправо і вліво). Важливу роль у цьому процесі відіграють мімічні м’язи та м’язи язика. Якщо м’язи язика є ніби стимулятором розвитку щелепних кісток, то мімічні м’язи виконують роль їх антагоністів. Завдяки змінам форми і функції скроне- во-нижньощелепних суглобів змінюються будова і взаємовідношення зубних дуг. Якщо в тимчасовому прикусі оклюзійна поверхня (жувальна) є горизонтальною, то в змінному прикусі формуються компенсаційні оклюзійні криві - сагітальна і тран- верзальна. їх вираженість залежить від величини суглобового горбка. Сагітальна оклюзійна крива забезпечує контакт зубних дуг під час рухів нижньої щелепи вперед мінімум у 3 точках, які розташовані у вигляді трикутника з основами на молярах та верхівкою на фронтальних зубах (рис. 2.30). Ці три контактні точки називають трипунктовим контактом Бонвіля. Сагітальна оклюзійна крива формується до 10-12років.
З 9 років починається II період зміни зубів, який характеризується зміною іклів, прорізуванням премолярів та других молярів. З повною заміною тимчасових зубів на постійні відбувається III фізіологічний підйом висоти прикусу за рахунок росту альвеолярного відростка у вертикальному напрямку і правильної взаємної установки других постійних молярів.
Прорізування постійних зубів характеризується порядком, парністю та послідовністю.
Якщо зміна зубів відбувається фізіологічно, то ікла прорізуються після зміни першого тимчасового моляра і появи на його місці першого премоляра, що менший від заміщуваного зуба в середньому на 2,5-4 мм (верхній) та нижній - на 1,5 мм. Звільнене місце та наявність трем забезпечують правильне розташування іклів. Другі премоляри також менші від других тимчасових молярів. Тому після їх заміни утворюється простір, який займають перші постійні моляри, що просуваються вперед (вони мають тенденцію до медіального переміщення).
Підготовка місця для прорізування других постійних молярів починається одразу ж після прорізування перших постійних молярів. Простір для них на нижній щелепі утворюється як за рахунок мезіального переміщення перших постійних молярів, так і за рахунок резорбції кістки переднього боку гілки нижньої щелепи та новоутворення на задній поверхні. На верхній щелепі в довжину росте альвеолярний відросток. Ріст альвеолярних відростків у ширину і фронтальної ділянки верхньої
шелепи в довжину відбувається за рахунок утворення кісткової тканини на зовнішній поверхні альвеолярних відростків та резорбції кістки на її внутрішній поверхні. Утворення кістки іде в результаті дії остеобластів, а резорбція - остеокпас- тів. Ці два протилежні процеси визначають формування і ріст щелепних кісток.
Під час II періоду тимчасового прикусу знову спостерігається ріст зубоальвеолярних дуг, який переважною мірою залежить від формування коренів постійних іклів та премолярів. Вивчення мінералізації іклів та премолярів у II періоді змінного прикусу дозволило визначити, що ці зуби швидше формуються у дівчаток. Однак темп формування зубів у хлопчиків до 10-11 років значно підвищується і відповідає такому у дівчаток. Формування других премолярів відбувається паралельно.
Відомо, шо премоляри менші, ніж тимчасові моляри. Різниця розмірів коронок цих зубів складає у середньому на верхній щелепі 1,5, а на нижній - 2,5 мм. Проміжки, які виникають між пре- молярами, закриваються за рахунок медіального зсуву перших постійних молярів, а також дистального зсуву іклів.
Порядок зміни зубів на верхній і нижній щелепі різний. На верхній щелепі спочатку прорізуються перші премоляри, потім ікла та другі премоляри (часто одночасно). Тому в порівнянні з нижньою щелепою залишок місця усувається не стільки за рахунок медіального зсуву верхніх перших постійних молярів, скільки внаслідок дистального переміщення верхніх іклів, які прорізуються, та дистального нахилу під їхнім тиском перших постійних молярів. На нижній щелепі спочатку замінюються ікла, потім перші, а за ними другі премоляри. Тому під час прорізування нижні ікла не можуть відхилитися дистально; після заміни тимчасових молярів премолярами нижні постійні бічні зуби можуть зсуватися більше вперед, ніж верхні, що забезпечує правильний прикус.
Під час прорізування постійних зубів відбувається розвиток зубощелепного апарату не тільки в горизонтальному, але й у вертикальному напрямку. При цьому верхівки коренів зубів, які прорізуються, піднімаються відносно основи щелепи. Особливо це спостерігається в ділянці іклів, коли вони переміщуються на 10 мм. Як результат, апікальний базис, частина альвеолярного відростка, яка покриває верхівки коренів, переміщується в оклюзійному напрямку.
Частіше місце постійним іклам створюється під час третього імпульсу росту щелеп у сагітальному і трансверзальному напрямках.
Таким чином, III фізіологічне підвищення прикусу пов’язане з прорізуванням постійних іклів, а не других постійних молярів (Ф. Я. Хоро- шилкіна, 1987).
Швидкість прорізування різна для кожної групи зубів. Найшвидше прорізуються другі премоляри (8 мм за 6 місяців). Протягом року швидше інших зубів прорізуються центральні різці (12 мм), а за 2 роки - ікла (13 мм). З початку формування кореня відстань між ним і нижньою поверхнею нижньої щелепи зменшується на 2-4 мм у зв’язку з його ростом углиб кістки. Ріст кореня супроводжується швидким прорізуванням коронки зуба. Вона проходить значно більшу відстань, ніж верхівка кореня. Це пояснюється тим, що прорізування коронки зуба відбувається швидше, ніж формування кореня, яке різко сповільнюється після появи контактів із протилежно розташованими зубами. Після встановлення зубів у прикусі відстань від верхівки кореня до поверхні нижньої щелепи зменшується, що свідчить про закінчення формування кореня.
Під час прорізування постійних зубів визначають достовірне збільшення зубоальвеолярної дуги в сагітальному і трансверзальному напрямках, яке призводить до збільшення відстані між постійними іклами. Після цього в постійному прикусі прикусі суттєвих змін розмірів зубоальвеолярної дуги не визначають. Особливо стабільною залишається відстань між нижніми іклами.
Ріст щелеп під час зміни зубів обумовлений трьома факторами:
фактор - біологічна тенденція до росту;
фактор - прорізування зубів;
фактор - нормальна функція жувальної мускулатури, яка стає повноцінною в постійному прикусі.
