14. Клінічне обстеження. Конфігурація обличчя пацієнта, пропорціональність, тип профілю. Вивчення змін конфігурації обличчя при проведенні клінічних діагностичних проб по Ешлеру-Бітнеру.

Криштаб конфігурацію обличчя за кон­ституціональною належністю поділив на:

• доліхоцефальну;мезоцефальну;брахіцефальну.

Для з’ясування взаємозв’язку форми обличчя й щелеп важливо також вивчити форму профілю, який може бути: опуклим, прямим або увігнутим.Вивчаючи конфігурацію обличчя, звертають увагу на симетричність і пропорційність його частин. Особлива увага приділяється конфігурації нижньої частини обличчя, що має велике діагностичне зна­чення. За змінами морфологічних особливостей цієї частини лиця можна поставити попередній діагноз. До них належать: носо-губна й підборідні складки, кути рота, величина ротової щілини, взаємовідно­шення між губами і лінія їх змикання, конфігурація самих губ, висота нижньої частини обличчя, вигляд підборіддя- скошене дозаду, виступаюче вперед чи нейтральне, положення верхніх різців стосовно нижньої губи, стан колового м’яза рота.

пробу Эшлера-Биттнера. Больному предлагают выдвинуть нижнюю челюсть до нейтрального соотношения первых моляров и оценивают при этом выражение лица. Если оно улучшается, то аномальное соотношениео бусловлено недоразвитием нижней челюсти, если ухудшается нарушениями верхней челюсти.

15.Конфигурация лица пациента пропорциональность трех его отделов, характер профиля, пробы по ильиноой марксян.

Для характеристики розмірів голови та облич­чя пацієнта визначають наступні параметри: ши­рину, висоту, довжину й глибину. Точки кісткової основи позначаються прописними буквами, а точ­ки м’яких тканин - рядковими.

Ширину голови вивчають у верхній, середній і нижній її частинах (рис. 4.19):

• ширину голови (eu - eu) - між латерально ви­ступаючими точками (eu) на боковій поверхні голови ліворуч і праворуч;

• визначають від точки (t), розташованої на козелку вуха, по перпендикуляру до лінії gl - ор до найбільш морфологічну ширину обличчя (zy - zy) - між найбільш виступаючими назовні точками (zy) виличної дуги ліворуч і праворуч;

• ширину обличчя (go - go) - між нижніми й до- заду розташованими точками (go) кутів ниж­ньої щелепи праворуч і ліворуч (ширина ниж­ньої щелепи вимірюється аналогічно).

Довжину голови (gl - op) вимірюють між най­більш виступаючою точкою на нижній частині лоба по серединно-сагітальній площині вище ко­реня носа між бровами і найбільш виступаючою дозаду точкою (ор) потилиці на серединно-сагі- тальній площині (рис. 4.20).

Висоту голови (t - v) виступаючої точки (v) на окружності голови.

Крім висоти голови, вивчають висоту облич­чя: морфологічну (верхня, нижня й повна) та фі­зіономічну.

• Верхня морфологічна висота обличчя (п - рг) вимірюється між точкою (п), що знаходиться наперетині медіанної (серединної) площини з носо-лобовим швом і найбільш передньою точкою (рг) альвеолярного гребеня верхньої щелепи в серединному перетині при орієнтації черепа по франкфуртській площині.

• Нижня морфологічна висота обличчя (рг - gn) визначається між точкою (рг) і точкою (gn) з’єд­нання контуру нижнього краю нижньої щелепи й зовнішнього контуру симфізу.

• Повна морфологічна висота обличчя (n - gn) вимірюється між точкою п і точкою gn.

Фізіономічна висота обличчя (tr - gn) визна­чається між точкою (tr), що розташована на сагі­тальній площині на межі між лобом і волосистою частиною голови, та точкою gn (рис. 4.21).

Глибину обличчя оцінюють по чотирьох розмі­рах (рис. 4.22), які визначають від точки t до точок п, нашкірної, найбільш дозаду розташованої точки на місці переходу нижнього контуру носа у верхню губу (sn), найбільш передньої точки підборідного виступу (pg) у серединному перетині при орієнта­ції голови по франкфуртській площині, точки gn

Для характеристики форми голови й обличчя застосовуються індекси, які являють собою про­центне відношення одних розмірів голови й об­личчя до інших.

Форму голови визначають за поперечно-по­здовжнім, висотно-поздовжнім та висотно-по­перечним індексами. Найбільше значення має і найчастіше використовується в практичній роботі поперечно-поздовжній (черепний, головний) ін­декс - процентне співвідношення ширини голови до її довжини. Якщо ця величина менша 75,9, то має місце доліхоцефалічна форма голови, 76,0- 80,9 - мезоцефалічна, 81,0-85,4 - брахіцефалічна, 85,5 і більше - гіпербрахіцефалічна.

Форму обличчя можна визначити за допомогою лицевих індексів, запропонованих Kollman, Ужумец- кенс 1.1., Garson, Izard G. Лицьовий індекс за Garson визначається за процентним відношенням морфоло­гічної висоти обличчя (п - gn) до ширини обличчя в області виличних дуг (zy - zy). По величині цього індексу виділяють наступні типи обличчя: дуже ши­роке, широке, середнє, вузьке, дуже вузьке.

Izard запропонував морфологічний фаціаль- ний індекс (IFM), що дорівнює процентному від­ношенню відстані від точки (oph) перетину серед­ньої лінії обличчя й дотичної до надбрівних дуг до точки gn до ширини обличчя в області виличних дуг (zy - zy). Величина індексу від 104 і більше ха­рактеризує вузьке обличчя, від 97 до 103 - середнє, від 96 і менше - широке обличчя (рис. 4.23).

oph

zy-zy

Обличчя пацієнта вивчають у фас і профіль (рис. 4.24). У фас оцінюється симетричність лі­вої й правої половин обличчя, а також домірність верхньої, середньої й нижньої третин обличчя.

Профіль обличчя оцінюють по його виду, він буває увігнутий, прямий і випуклий.

При оцінці профілю обличчя враховують поло­ження губ до естетичної площини, запропонованої Ricketts; вона проходить через точку (EN) на кінчику носа та точку (DT), що відповідає точці pg (рис. 4.25).

Профіль обличчя визначається шляхом оцінки положення верхньої губи (UL) і нижньої губи (LL)

Рис. 4.24. Вивчення обличчя у фас та в профіль.

відносно естетичної площини. Випинання ниж­ньої губи відповідає випуклому профілю обличчя. Увігнутий профіль обличчя визначається при від­хиленні нижньої губи назад від естетичної площи­ни більш ніж на 2,0 мм.

Між формою обличчя та шириною, довжиною зубних рядів, їх апікальними базисами встановле­ний стійкий взаємозв’язок. Тому при визначенні середньої індивідуальної норми розмірів зубних рядів враховують форму обличчя.

Клинические функциональные пробы – (по Ильиной - Маркосян) применяют для дифференциальной диагностики смещений нижней челюсти. Они позволяют определить возможные дисфункциональные смещения нижней челюсти во время открывания и закрывания полости рта, их направления, амплитуду и предположительную причину.  Первая проба (изучение в состоянии покоя). Осматривают лицо пациента в прямой и боковой проекции, обращают внимание на положение нижней челюсти в покое, во время разговора. Выявляют лицевые признаки аномалии прикуса. 

Вторая проба (изучение привычной окклюзии) Пациенту предлагают сомкнуть зубы, не размыкая губ. В случаях привычного смещения нижней челюсти лицевые признаки нарушения становятся более выраженными соответственно направлению смещения челюсти. Медиальное или дистальное смещение челюсти определяют по форме прямой проекции, боковое - по форме прямой проекции лица.

Третья проба (изучение боковых смещений челюсти). Пациенту предлагают широко открыть рот и определяют смещение нижней челюсти в сторону. При боковом ее смещении асимметрия лица увеличивается, уменьшается или исчезает в зависимости от обусловливающей ее причины. Следят за соотношением средней линии лица и зубных рядов.

Четвертая проба (сравнительное изучение привычной и центральной окклюзии) Оценивают гармонию лица после установки нижней челюсти в правильное положение (без ее привычного смещения) и сравнивают с эстетической точки зрения с гармонией лица при установлении нижней челюсти в привычную окклюзию (со смещением нижней челюсти). С помощью первых трех проб определяют направление смещение нижней челюсти и его причину; неправильное смыкание зубов и зубных рядов; изменения в височно - нижнечелюстных суставах, препятствующие нормальной функции; различия в напряжении жевательных мышц правой и левой сторон. С помощью последней пробы уточняют имеющиеся нарушения, выявляют степень смещения нижней челюсти, величину межокклюзионного пространства в области боковых зубов, сужение или расширение зубных рядов, асимметрию костей лицевого скелета и др