2. Пренатальна патологія

Пренатальна (антенатальна) патологія включає в себе патологічні процеси , людського зародка, починаючи з запліднення і закінчуючи народженням дити­ни. Пренатальний період триває 280 днів, або 40 тижнів. Весь розвиток від зачаття до пологів називається кіматогенезом, якому передує прогенез — період дозрівання жіночої і чоловічої статевих клітин (гамет) до запліднення. Період кіматогенезу поділяється на три періоди — бластогенез, триває від запліднення до 15-го дня вагітності, коли здійснюється дроблення заплідненої яйцеклітини і завершується виділенням ембріо- і трофобласта,^- ембріогенез — від 16-го до 75-го дня вагітності, коли здійснюється основний тканино-органогенез і утворюють­ся амніон і хоріон; фетогенез — триває від 76-го до 280-го дня вагітності, коли йде диференціювання і дозрівання тканини плода, а також утворення плаценти і завершується пологами. Період фетогенезу поділяють на ранній фетальний (від 76-го до 180-го дня), до кінця якого незрілий плід стає життєздатним і пізній фетальний (від 181-го до 280-го дня), коли дозріває плід. Патологія, яка виникає в період кіматогенезу називається кіматопатією, і відповідно поділяється на три різновиди: бластопатію, ембріопатію, ранню і пізню фетопатії.

Причини кіматопатій за сучасними даними: 20 % виродливостів (основ­на патологія періоду кіматогенезу) пов'язані з генними мутаціями, 10 % — з хромосомними абераціями, 10 % — з впливом екзогенних чинників, 60% — незрозумілої етіології. До екзогенних чинників відносяться віруси краснухи, кору, вітряної віспи, мононуклеозу, паротиту, гепатиту, грипу, поліомієліту, бліда трепонема, токсоплазма, мікобактерія туберкульозу.

Крім інфекційних агентів, кіматопатії можуть бути зумовлені промене­вою енергією, деякими лікарськими препаратами (толідомід, цитостатики), гормонами, вітамінами, алкоголем, наркотиками, гіпоксією.

Бластопатії. Причини-найчастіше хромосомні аберації в поєднанні з впли­вом зовнішнього середовища (ендокринні захворювання матері, гіпоксія, ін­токсикації і інші). До бластопатій відносяться: порушення імплантації бластоцити (позаматкова вагітність), двійникові виродливості, одиночні виродли­вості, вади формування плаценти і пуповин.

Ембріопатії — патологія ембріонального періоду з 16-го до 75-го дня вагітно­сті, протягом якого завершується основний органогенез. До ембріопатій відно­сяться в основному природжені вади розвитку — виродливості. Для кожного органа існує певний про­міжок часу, впродовж якого при дії тератогенного агента виникає вада розвитку цього органа. Цей проміжок часу називається тератогенним термінаційним пері­одом (від лат. Іегаіоз — виродливість і іегтіпиз — межа). Отже, це є певний проміжок часу, впродовж якого здійснюється закладка і формування різних ор­ганів, а дія тератогенних чинників в цей період зумовлює порушення цього процесу, що виражається виродливостямиТератогенні агенти — це віруси, бактерії, токсини, алкоголь, ліки, гормони, вітаміни, проникла радіація тощо.

Природжені вади — стійкі морфологічні зміни органів, які виникли внутрішиьоутробно внаслідок порушення морфогенезу частини тіла чи організ­му, і виходять за межі нормальної варіації. До вроджених вад відносяться:

1) відсутність якого-небудь органа або частини тіла — агенезія, аплазія;

2) недорозвиненість органа — гіпоплазія;

3) надмірний розвиток — гіперплазія;

4) зміна форми: злиття органів, атрезія або стеноз отворів чи каналів, неза-рощення ембріональних щілин — дисрафія або персистенція, виворіт — екстрофія;

5) зміна в розташуванні органів — ектопія;

6) персистенція ембріональних (провізорних) органів, частіше жаберних дуг або їх залишків.

Крім органної патології, можуть бути природжені вади, в основі яких лежить порушення диференціації окремих тканин;

— скелетних м'язів — вроджена міопатія Оппенгейма; — сполучної тканини — хвороба Морфана;

— шкіри — вроджений іхтіоз;

— кісток хрящового генезу — вроджена хондродисплазія.

Вроджені вади бувають прості — коли уражається один орган, складні — декілька органів однієї системи і множинні — органи декількох систем.

Фетопатії — патологія фетального періоду, в терміні з 76-го до 280-го дня вагітності, продовж якого здійснюється основна тканинна диференціація органів. Характерними є два типи проявів: порушення тканинного морфогенезу та реактивні зміни у вигляді розладів розвитку кровоплину, дистрофій і некрозів, спотворених імунних реакцій і компенсаторно-пристосувальиих процесів. Для ранніх фетопатій притаманні порушення тканинного морфогенезу, для пізніх — реактивні реакції. Морфологічно ін­фекційні фетопатії проявляються генералізацією запального процесу з мно­жинними вогнищами реактивних некрозів, утворенням гранульом, геморагіч­ним синдромом внаслідок васкуліту, гемолітичною жовтяницею, затримкою вогнищ екстрамедулярного кровотворення, акцидентальною інволюцією (ат­рофією) загруднинної залози (тимуса), загальною гіпотрофією, недоношеніс­тю.

Алкогольна фетопатія характеризується малою масою плода. Розміри голівки і головного мозку зменшені, зви­вини вузькі численні, борозни глибокі. Часто ці зміни поєднуються з іншими природженими

вадами. Такі діти відстають у розумовому і фізичному розвитку.