Класифікація пізніх гестозів вагітних.

1.     Гіпертензія.

2.     Набряки.

3.     Протеїнурія.

4.     Прееклампсія.

5. Еклампсія.

До даної класифікації не увійшли такі особливі форми пізнього гестозу, як НЕLLР-синдром і гострий жировий гепатоз, за умови розвитку яких ризик для плода та вагітної є вкрай високим, що потребує негайних адекватних дій. Діагностика, лікування та акушерська тактика у разі цих форм гестозу визначаються окремими протоколами.

Еклампсія — один з токсикозів вагітності, який розвивається в другій половині вагітності, в пологах і в післяпологовому періоді. Клінічно екламп­сія визначається недостатністю функції печінки і нирок, важкими нападами корчів з втратою свідомості.

Етіологія і патогенез. Вважають, що причиною еклампсії є аутоінтоксикація продуктами, які виділяються тканинами плода і посліду. Еклампсія виникає частіше на тлі ниркової недостатності, порушенні ендокринного ба­лансу (гіперфункція гіпофіза, недостатність надниркових і прищитотоподібних залоз). Заслуговує уваги алергічна теорія еклампсії, згідно з якою організм вагітної жінки сенсибілізується білковими продуктами плода і посліду.

Патологічна анатомія. При розтині знаходять жовтяницю, набряки, різ­ко виражені зміни в печінці і в нирках. Печінка збільшена, на вигляд строка­та — на жовтому тлі. (жирова дистрофія) багаточисленні плоскі субкапсулярні крововиливи. Поверхня розрізу тьмяна, глиниста, з чиселенними крово­виливами. Мікроскопічно знаходять крововиливи, некрози в периферичних ділянках часточок, тромбоз дрібних судин, білкову і жирову дистрофію гепатоцитів.

Нирки збільшені, в'ялі, кірковий шар блідий, набряклий, дещо потовще­ний, мозковий — різко повнокрівний.

Гістологічно виявляють дистрофію і некроз епітелію кана'льців, емболію клітинами посліду капілярів клубочків, фіброїдний некроз стінок капілярів. Крововиливи в стромі. Множинні крововиливи, крім печінки і нирок, виявляються в тканинах головного мозку, легенів, серця, в серозних оболонках. Смерть настає від печінково-нирковоі' недостатності і крововиливів в життєво важливі органи.

До патології вагітності відносять крім екламп­сії, позаматкову вагітність, самовільний викидень, передчасні пологи, міхуровий занесок, хоріонепітеліому, плацентарний поліп, пологову інфекцію.

Позаматкова вагітність характеризується розвитком плода поза порож­ниною матки — в трубі (трубна вагітність), в яєчнику (яєчникова вагітність) або в черевній порожнині (черевна вагітність). Розвиток позаматкової вагіт­ності зумовлений порушенням прохідності маткових труб (хронічне запален­ня, вроджені звуження просвіту, пухлини), що затруднює переміщення заплідненої яйцеклітини від ампулярного відділу труби до порожнини матки.

Трубна вагітність буває ампулярна, яка розвивається в черевному відтин­ку труби, інтерстиціальна — у відтинку труби, що розташований в товщі стін­ки матки, і істмічна — в місці анатомічного звуження труби. Якщо труба розривається по нижньому ребру внаслідок росту плодового яйця, то останнє потрапляє між листки широкої зв'язки матки — інтерлігаментарна вагітність. При трубній вагітності в слизовій труби, в місці прикріплення плодового яйця і в слизовій матки виникає децидуальна реакція — поява великих децидуальних клітин, багатих глікогеном. Плід прикріплюється до слизової ворсин­частою оболонкою. В зв'язку з тим, що стінка труби тонка, ворси проростають слизову, м'язовий шар аж до серозної оболонки. Стінка розпушується і плід відторгується (І- ЦІ місяць вагітності) — це називається порушеною трубною вагітністю. Розрив Труби супроводжується кровотечею в черевну порожнину, що може привести до смерті жінки. Інколи тромб тампонує отвір розриву (прикритий розрив); якщо останній випаде, можливі повторні кровотечі.

Якщо відторгнуте плодове яйце залишається в просвіті труби — непов­ний трубний викидень. У випадках, коли воно гине, а його оболонки просяка­ють кров'ю, — це кров'яний занесок, якщо плід випадає в черевну порожни­ну через ампулярний відтинок труби, настає повний трубний викидень. При цьому можлива повторна імплантація, розвиток вторинної черевної вагітнос­ті. Частіше плід гине, муміфікується (паперовий плід) і звапнюється (літопедіон), або розсмоктується. При гістологічному дослідженні видаленої опера­тивним шляхом труби, виявляються ознаки вагітності — ворси хоріона, децидуальні клітини. У слизовій матки також має місце децидуальна реакція, матка дещо збільшується.

Самовільний (спонтанний) викидень — це самовільне переривання вагі­тності і виділення плода з порожнини матки до 28 тижнів від моменту зачат­тя. Викидень до 14 тижнів називають раннім, від 14 до 28 тижнів — пізнім. Переривання вагітності від 28 до 38 тижнів називають передчасними полога­ми. При викидні з порожнини матки виділяється все плодове яйце (плід і оболонки), останні можуть бути цілими або розірваними. При передчасних пологах спочатку народжується плід, а потім оболонки і плацента (послід). Гістологічно серед згустків крові виявляють ворси хоріона, децидуальні клі­тини і оболонки плода.

Часто викидень настає після того, як плід загинув внаслідок неповного зану­рення плодового яйця в слизову оболонку матки через її функціональну неспро­можність. Остання переважно зумовлена атрофією внаслідок попередніх абор­тів, запалення. Часто причиною відокремлення і виштовхування плодового яйця буває рання смерть плода при різних захворюваннях матері (сифіліс, тяжкі ін­фекції, інтоксикації, авітамінози). Самовільний викидень розвивається також при тяжких потворностях зародка, несумісних з життям. Яким чином організм матері розпізнає потворності зародка залишається незрозумілим.

За даними ембріологів П Свєтлова і А. Дибана, смерть зародка настає частіше в певні періоди вагітності. Для ембріона людини такими періодами особливої чутливості до патогенних агентів є імплантація, що відповідає 7-му дню вагітності, і плацентація — 3-6-ий тижні. Ці періоди найбільшої чутливо­сті зародка до впливів пошкоджуючих агентів називаються першим і другим критичними періодами. Однак смерть ембріона, в більшості випадків, настає не відразу після .пошкодження, а через деякий час; для першого критичного періоду — на 4-ий тиждень вагітності, для другого — на 8-11-ий тиждень. Таке запізнення відповідає клінічним спостереженням, за якими самовільні викидні переважають від 4-го до 11-го тижнів вагітності.