3. Поняття професійно-психологічна підготовленість юриста.

Професійно-психологічна підготовленість співробітника правоохоронних органів, як важлива, невід'ємна частина його професійної майстерності, об'єктивно обумовлена тим, що вся юридична діяльність, боротьба за зміцнення законності правопорядку занурені в життя суспільства і його громадян, у кипіння пристрастей, невтомну спрагу задоволення потреб (часто деформованих), в зіткнення цілей і намірів різних людей, в конфлікти, загострені взаємини - в усе те, що включає реальна живе життя, соціальну та психологічну дійсність. Все це не якась частина, «шматочок» в роботі, а її сутність. У частині I розглянуті всі психологічні аспекти правової сфери та фактори, які багатогранно і сильно впливають на стан законності і правопорядку. Знання їх - не для зведення, а для практики, для дій, для практичного обліку в роботі кожного працівника будь-якого юридичного органу, всього персоналу. мало навіть знати, треба вміти реально враховувати, і це непросто.

Професіоналові мало бути правим, треба ще домогтися підпорядкування, розуміння людьми справедливості та гуманності його вимог, підвищення престижу норм права та правоохоронної діяльності, активної допомоги з боку громадян. Йому просто неможливо ефективно вирішувати юридичні завдання, обмежуючись «чисто правовою» стороною їх, як не можна свідомість, думки, почуття, вчинки людей поділити між різними відомствами. Зрозуміло, що практичні вміння розібратися у всій гамі психологічних відтінків і залежностей своєї роботи характеризує реальну підготовленість до неї юриста, судді, слідчого, оперативного працівника, дільничного інспектора, керівника і інших спеціалістів, їх професійну майстерність.

Професійно-психологічна підготовленість професіонала юридичного органу - це його підготовленість до розуміння і врахування психологічних аспектів при здійсненні своєї професійної діяльності, до подолання психологічних труднощів на шляху вирішення професійних завдань. Вона органічно доповнює його спеціально-юридичну навченість і сприяє придбанню справжнього професійної майстерності.

Структура професійно-психологічної підготовленості. Професійно-психологічна підготовленість юриста складається з ряду компонентів.

Професійно-психологічні знання. Вони являють собою необхідну інформованість юриста з питань психології людей, груп, з психологічних факторів, що становлять вплив на стан законності і правопорядку, й іншим, які мають відношення до його професійної діяльності. Це переважно не абстрактні психологічні знання, а знання, які «працюють», адаптовані до специфіки юридичної діяльності, які служать основою для розуміння і осмисленого використання при вирішенні юридичних завдань.

Професійно-психологічні уміння. Це освоєні професіоналом юридичних органів способи практичного урахування психологічних аспектів у правоохоронній, правозастосовчої діяльності. Є три найважливіші їх групи:

• аналітико-психологічні вміння - вміння побачити психологічний аспект в запланованих і здійснюваних професійних діях, уміння грамотно його проаналізувати, уміння правильно оцінити його роль і його вплив на дії, вміння психологічно обґрунтовано приймати, корегувати і реалізовувати професійні рішення;

• тактико-психологічні вміння - освоєні способи психологічних дій, що мають тактичне значення. Вони спираються на професійно-психологічні знання, але не зводяться до них і виражаються в оволодінні професіоналом вмінням здійснювати психологічні дії, включені в процес вирішення юридичних завдань, а також користуватися психологічними прийомами, що підвищують ефективність власне юридичних дій (спостереження, огляду, допиту, особистого розшуку тощо). Це:

вміння вивчати і оцінювати психологічні фактори, що визначають вибір та застосування тактичних прийомів: Складати психологічний портрет осіб і груп, що представляють оперативно-службовий інтерес; психологічно грамотно вести професійне спостереження; вести психологічне спостереження; психологічно аналізувати професійну ситуацію; здійснювати психологічно аналіз кримінального події; психологічно аналізувати листи, заяви і скарги громадян, показання свідків; психологічно аналізувати та оцінювати оперативну обстановку та ін.;

вміння створювати сприятливі психологічні умови для здійснення професійних дій: Обирати і створювати сприятливі ситуативні умови; встановлювати психологічний контакт; встановлювати довірчі відносини; попереджати і долати конфлікти у взаєминах; психологічно грамотно готувати і здійснювати професійне спілкування; здійснювати самоврядування та ін.;

уміння психологічно забезпечувати рішення професійно-юридичних завдань: Психологічно достовірно здійснювати рольова поведінка; користуватися психологічними прийомами для оптимізації професійного мислення; правомірно користуватися прийомами психологічного впливу; розробляти психологічну лінію поведінки при здійсненні дій; розробляти психологічний сценарій оперативно-службового завдання; психологічно правильно оглядати місце події, здійснювати слідчі й інші професійні дії; вести психологічну боротьбу, захоплювати і утримувати ініціативу в ситуаціях протидії злочинця і др.;

• техніко-психологічні вміння характеризують оволодіння юристом основними психологічними засобами: мовними, немовних та поведінкові-рольовими. Для майстра своєї справи характерно вміння правильно підібрати слова і вибудувати фрази, вимовляти їх з доречною емоційним забарвленням, додати за допомогою міміки відповідний вираз обличчя, а позі і ходи - потрібну виразність, представити себе, коли треба, розумним і всі знають або протилежно іншим і т.п.

Професійно розвинені психологічні якості. Цей третій компонент професійно-психологічної підготовленості включає різні психологічні якості, що мають спеціальне значення для діяльності співробітника правоохоронних органів, але що одержали професійний розвиток в досвіді і процес навчання. До числа найважливіших з них належать:

• професійні відчуття: підвищена чутливість до професійно важливих ознак, звуків, запахів, до визначення на дотик температури тіла вбитого, чутливість бокового поля зору, чутливість нічного зору та ін.;

• професійні сприйняття - зорові, слухові, нюхові та ін.;

• професійна спостережливість, професійна уважність, професійна пам'ять (підвищена здатність до запам'ятовування прізвищ, адрес, номерів автомашин, що знаходяться в розшуку; фотографій, словесних і інших портретів осіб, які проходять за оперативними установок; деталей ситуацій, що мають юридичне значення, слів, свідчень, даних про різних осіб, відомостей, що зберігаються в матеріалах оперативного або кримінальної справи та ін.);

• професійні подання: розвинена здатність добре представляти в голові план міста, мікрорайону, майбутні дії; подумки програвати плановану ситуацію затримання та ін.;

• професійне мислення: соціальне, юридичне, слідчого, оперативне, психологічне, педагогічне, тактичне та ін.;

• професійний артистизм - здатність до перевтілення, рольовому поведінки та ін.;

• професійна пильність, готовність до несподіваного та ін.

В основі цих якостей лежить загальний рівень їх розвитку в конкретного співробітника. Однак при професійному розвитку відбувається значне збільшення до загальних показників нових, придбаних, конкретно професійних, що поліпшують їх прояви в діяльності в 2-3,5 рази.

Професійно-психологічна стійкість - четвертий компонент професійно-психологічної підготовленості співробітника. Будь-яка діяльність вимагає від людини підвищеної внутрішньої активності, певної мобілізації внутрішніх сил і психічної напруги. Чим вище її труднощі, тим вище і внутрішню напругу, тим помітніше вплив на ефективність діяльності людини. Правоохоронна діяльність здійснюється в ситуаціях, характерних наявністю психогенних факторів, тобто. подій, обставин, умов, що роблять помітний психологічний вплив на працівників правоохоронних органів і можуть негативно вплинути на результати виконуваних завдань. Тому психологічна стійкість працівників правоохоронних органів повинна бути високою і професіональною, тобто, стійкістю саме до специфічних для їх професійної діяльності психогенним факторів. Як показали дослідження, ця стійкість - психологічний сплав:

• загальної психологічної стійкості даного співробітника;

• знайомства (зорового, звукового та іншого) його з усіма психогенними факторами, що робить їх очікуваними і менш вражаючими;

• достатнього досвіду вирішення професійних завдань при наявності всіх психогенних факторів, що приводить до істотного послаблення їх впливу на даного співробітника і результати його діяльності;

• розвитку самовладання, вміння керувати своїм психічним станом і поведінкою.

До структури професійної майстерності юриста входить і його професійно-педагогічна підготовленість, розгляд якої - прерогатива юридичної педагогіки.

Питання для самоконтролю

1. Професійна спрямованість юриста.

2. Професійно-мотиваційні якості юриста.

3. Правосвідомість юриста.

4. Морально-психологічні особливості юриста.

5. Морально-психологічні знання і переконання юриста.

6. Морально-психологічні установки і ціннісні орієнтації юриста.

7. Моральні навички та вміння юриста.

8. Морально-психологічні якості: загально трудові, професійно-трудові, морально-психологічна стійкість, людські, самооціночні.

9. Здібності юриста (соціально-юридичні, спеціально-юридичні).

10. Професійна майстерність юриста і її структура.

11. Професійно-психологічна підготовленість юриста.

12. Професійно-психологічна стійкість юриста.

Література: 1-4, 6-7, 10-11, 19-21, 38, 40-41, 46, 49-50, 56, 65, 70, 83, 89, 111.

Лекція 7. Психологія цивільного судочинства