4 Розпланування технологічного процесу

Розпланування технологічного процесу – графічна частина проекту, що здійснюється на плані згідно діючого або типового підприємства в масштабі 1:100.

Планування потоків цеху, розміщення робочих місць в потоці залежить від обраного способу організації технологічного процесу і виконується відповідно до вимог планування.

З початку рекомендується розмістити секції основного процесу відповідно до їх довжини та схеми руху вантажного потоку, тобто позначити дільниці підготовки та видачі деталей крою до запуску; заготівельну, монтажну та оздоблювальну секцію, дільницю контролю та комплектування готових виробів.

Після цього розпочати розміщення робочих місць та обладнання на кожній дільниці, враховуючи обрану форму технологічного потоку, виду, розміру обладнання та робочих місць.

Планування робочих місць у групах виконувати, використовуючи технологічну схему потоку, монтажний графік, попередній розрахунок.

В залежності від встановленої форми організації виробництва заготівельна та монтажна секція можуть бути розміщені в одному цеху, а оздоблювальна – в іншому, спеціалізованому цеху.

Можна весь технологічний потік розмістити в цеху. В останньому випадку дільницю підготовки деталей розміщують ближче до місця подачі крою, а дільниці контролю та комплектування готових виробів – у кінці технологічного потоку. Допускається розміщувати дільниці підготовки крою, контролю та комплектування готової продукції в загальній зоні, біля ліфту, який забезпечує подачу крою та відправку готової продукції на склад.

Робочі місця та обладнання на дільницях (секціях) можна розміщувати прямолінійно, відповідно технологічної послідовності (наприклад, якщо використовуються конвеєри або агрегати) або групами, в яких виконується обробка одного вузла. В першому випадку передача деталей може бути прямолінійною або зигзагоподібною, в іншому – прямолінійність руху деталей (напівфабрикатів) не обов’язковою умовою тут є скорочені відстані між робочими місцями та виключення необхідності і використання транспортних засобів.

На плані цеху повинні бути вказані місця, на які надходить крій, його зберігання, стелажі для між секційних запасів, зберігання готової продукції, а також умовно (прямокутниками) позначені інші потоки.

В кінці вказують переваги запропонованого розпланування в цеху у порівнянні з існуючим.

5 Управління якістю продукції

В умовах насиченого ринку слід велику увагу приділяти якості продукції. Вироби, що пошиваються, повинні відповідати сучасному напрямку моди і бути конкурентоспроможними.

В цьому розділі слід висвітлити ряд заходів, які забезпечать випуск швейних виробів високого ґатунку. Заходи повинні охоплювати всі етапи та стадії виробничого процесу на підприємстві.

Забезпечення випуску виробів високого ґатунку слід передбачити не тільки за рахунок контролю якості готових виробів, але і завдяки упровадженню заходів, що забезпечать відповідний рівень якості в процесі проектування та виготовлення.

Вимоги, що ставляться до сучасного одягу визначаються рівнем її якості, яка встановлюється переліком показників та їх значенням.

Рівень якості виробів – це відносна характеристика, яка визначається порівнянням показників якості моделі з базовими показниками, фактично досягнутими в країні і за кордоном.

Якість продукції прийнято розглянути як сукупність її показників. Для споживача виробу визначається його відповідністю соціальним, функціональним, естетичним, ерг омічним, гігієнічним вимогам, а також безпекою користування та надійністю.

До промислових належать показники стандартизації (використання стандартних та уніфікованих деталей і вузлів одягу); конструктивні (простота і раціональність конструктивних рішень основних деталей виробу та елементів конструкції); технологічні (висока точність виготовлення відповідно до прийнятої технології, рівень використання виробничих засобів пошиття швейних виробів); техніко-економічні показники.

Значну роль у забезпеченні високої якості швейних виробів відіграє організація технічного контролю на всіх ланках виробництва. Організацією контролю на виробництві є відділ технічного контролю (ВТК) або відділ управління якістю (ВУЯ).Працівники ВТК (або ВУЯ) мають право припиняти приймання продукції, яка має повторні дефекти; заборонити використовувати на підприємстві сировину, матеріали та інструменти, які не відповідають встановленим вимогам і не забезпечують випуск якісної продукції, вимагати усунення причин виникнення дефектів виробів і порушень технології виробництва; притягати до відповідальності (разом з керівництвом підприємства) осіб, винних у виробництві най якісної продукції, звертатися у вищі органи з питанням якості, а також можуть брати участь у вирішенні питань про переведення окремих працівників, бригад і цехів на само контроль.

Існують таки види технічного контролю: вхідний, операційний і фінішний.

До функцій КСУЯП входять:

• Прогнозування потреб і техніко-економічного рівня якості продукції;

• Планування підвищення рівня якості продукції, технічна і технологічна підготовка виробництва дот випуску продукції встановленої якості;

• Матеріально-технічне забезпечення необхідного рівня якості продукції;

• Метрологічне забезпечення;

• Підбір, розстановка, виховання і навчання кадрів;

• Забезпечення стабільності рівня якості;

• Організація зберігання, транспортування та споживання продукції;

• Контроль якості;

• Моральне і матеріальне стимулювання підвищення якості праці і продукції;

• Контроль за виконанням вимог нормативно - технічної документації;

• Правове забезпечення якості продукції.

Неодмінною умовою поліпшення якості швейних виробів і підвищення продуктивності праці є впровадження стандартів як основа промислового виробництва одягу. У швейному виробництві залежно від сфери дій змісту і рівня затвердження стандарти поділяють на чотири категорії: міжнародні, ДСТУ, ГСТ, СТП.