Тема 4.4 Інструментальне господарство

План

1 Інструментальне господарство, його склад

2 Планування необхідної кількості інструменту

1 Інструментальне господарство, його склад

Інструментальне господарство – це сукупність загальнозаводських і цехових підрозділів, що займаються придбанням, проектуванням, виготовленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням і поданням на робочі місця.

Інструментальне господарство підпорядковується головному технологу.

Інструментальний відділ координує зазначені види робіт, організує поставку інструменту і пристроїв, які виготовляють спеціальні інструментальні заводи, проектує технологічне оснащення для власних потреб.

Інструментальний цех виготовляє і відновляє інструмент загального користування. Придбаний, виготовлений і відновлений інструмент надходить до центрального інструментального складу, а потім розподіляється між цеховими, інструментально-роздавальними складами, які безпосередньо обслуговують робочі місця.

Основним завданням інструментального господарства промислового підприємства є своєчасне забезпечення робочих місць високоякісним інструментом з мінімальними витратами. Для його виконання необхідно вирішувати ряд конкретних завдань:

- визначення потреби і планування забезпечення підприємства інструментом;

- забезпечення підприємства покупним оснащенням;

- нормування витрат інструмента;

- організація доставки інструмента на робочі місця;

- організація обліку і зберігання інструмента;

- контроль за дотриманням правил експлуатації інструмента;

- відновлення інструмента.

Склад інструментального господарства залежить від розмірів підприємства і від типу виробництва. До складу інструментального господарства промислового підприємства входять:

- інструментальний відділ;

- інструментальні цехи;

- центральний інструментальний склад;

- база відновлення інструменту;

- цехові інструментально-роздавальні комори;

- заточувальні і ремонтні відділи в цехах.

2 Планування необхідної кількості інструменту

Потреба підприємства для кожного виду оснащення на плановий період (Рп) визначається на основі її витрат за цей період (Рв) і різницею між нормативом оборотного фонду (Рн) та фактичною його величиною (Рф) за такою формулою:

Найбільш обґрунтованим методом визначення витрат інструменту, що використовується в масовому і велико серійному виробництві є експерементально-розрахунковий, на основі якого встановлюються нормативи і норми зношування та стійкості інструменту.

Норма витрат різального інструменту (Нр) в масовому і велико серійному виробництві розраховується за формулою:

де t_м – норма машинного часу, необхідного для виконання однієї операції даним інструментом, хв.;

і – кількість водночас працюючих інструментів даного типорозміру;

Т_зн – стійкість інструменту до повного його зношення, год;

n – кількість переточок даного інструменту за лімітованим розміром;

г – стійкість інструменту між двома переточками, год;

а – величина, яка характеризує випадкові втрати інструменту, %.

Витрати інструменту даного типорозміру (Р_рі) розраховуються за такою формулою:

де N_мі – кількість виробів, які підлягають обробці в розрахунковому періоді, шт.;

Н_рі – норма виробів, які підлягають обробці в розрахунковому періоді, шт.

Норма витрат вимірювального інструменту на 1000 шт деталей розраховується за формулою

де Q – кількість вимірів на 1000 деталей;

К_м – коефіцієнт охоплення деталей контрольними вимірами;

d – кількість вимірів однієї деталі;

п_м – кількість вимірів до повного зношення вимірювального інструменту.

Витрати штампів визначається за формулою:

де к_уд – кількість ударів на одну деталь;

К_шт – кількість деталей, що одночасно штампуються, шт.;

Т_зн – строк служби штампу до повного зношення (допустиме число ударів).

Організація ефективного інструментального обслуговування досягається шляхом створення відповідних фондів і запасів. Так цеховий оборотний фонд певного виду інструменту розраховується за формулою:

де С_м – кількість інструменту, який знаходиться на робочих місцях, шт.;

С_к – запас інструменту в цеховій інструментально-роздавальній коморі;

С_р – кількість інструменту в ремонті (заточці, перевірці), шт.

Середня норма оснащення (точка замовлення) розраховується за формулою:

де Т_о – проміжок часу від моменту видачі замовлення на оснащення до його надходження в ЦІС (цикл підготовки і виконання замовлення);

R_м – місячні витрати інструменту, шт.;

Q_min – місячний запас інструменту в ЦІС, який визначається орієнтовно, виходячи із витрат інструменту, шт.

Максимальний запас (Q_max) розраховується за формулою:

де Т_ц – інтервал часу між замовленням інструменту в днях.

Кількість інструменту в замовленні в штуках, визначається так:

Література: [3, с.218-220,223,232], [7, с.224-246].

Питання для перевірки знань

1 Які завдання покликане вирішувати інструментальне господарство промислового підприємства?

2 Назвіть підрозділи, що входять до складу інструментального господарства промислового підприємства.

3 Запишіть основні формули розрахунку планової витрати інструмента.