Тема 4.2 Ремонтне господарство

План

1 Склад і завдання ремонтного господарства промислового підприємства

2 Система планово-попереджувального ремонту і її нормативна база. Організація виконання ремонту устаткування

3 Зміст і порядок розробки плану ремонтних робіт

4 Методика розрахунку основних планових показників

5 Напрями і шляхи удосконалення організації ремонтного господарства підприємства

1 Склад і завдання ремонтного господарства промислового підприємства

Основним завданням ремонтного господарства є забезпечення постійної працездатності обладнання підприємства з одночасним зниженням витрат на його експлуатацію і ремонт.

Досягнення цього передбачає вирішення ряду завдань, у тому числі:

- монтаж придбаного чи виготовленого на самому підприємстві устаткування;

- здійснення технічного обслуговування і всіх видів ремонту устаткування;

- модернізація устаткування;

- виготовлення запасних частин і вузлів (у тому числі для модернізації устаткування);

- збереження запасних частин і мастильних матеріалів;

- планування усіх видів робіт з обслуговування і ремонту устаткування;

- розробку заходів щодо підвищення ефективності діяльності ремонтного господарства підприємства.

До складу ремонтного господарства входить:

• відділ головного механіка;

• ремонтно-механічний цех;

• енергоремонтний цех;

• ремонтно-будівельний цех;

• цехові ремонтні бази;

• ремонтні дільниці в складі основних і допоміжних цехів;

• склади устаткування і запасних частин;

• склади мастильно-обтиральних матеріалів.

Загальне керівництво діяльністю ремонтного господарства здійснює головний механік підприємства, який підпорядковується головному інженеру.

На великих підприємствах ОГМ складається з бюро планово-попереджувального ремонту (БППР), конструкторсько-технологічного бюро, планово-виробничого бюро і групи кранового устаткування.

До складу БППР входять групи: інспекторська, облік і зберігання устаткування, забезпечення запасними деталями і ремонтно-мастильним господарством.

На невеликих заводах у складі ОГМ створюються БППР, конструкторсько-технологічні бюро і бюро енергетики, що виконують функції відділу головного енергетика, який на таких заводах відсутній.

2 Система планово-попереджувального ремонту і її нормативна база. Організація виконання ремонту устаткування

Усі роботи з підтримки працездатності устаткування в робочому стані поділяються на технічне обслуговування і ремонт.

Технічне обслуговування – це комплекс з підтримки працездатності устаткування за умов використання його за призначенням, при збереженні і транспортуванні.

Ремонт – комплекс операцій з відновленням справності або працездатності устаткування. Є три види ремонтів: поточний, середній, капітальний.

Витрати на капітальний ремонт і середній ремонт, здійснені через певні проміжки часу (понад 1 року) списуються на рахунок амортизаційних відрахувань, а поточний ремонт на рахунок поточних витрат (собівартість) того цеху, де встановлено устаткування.

Розрізняють такі форми організації ремонту устаткування:

• Централізована – усі види ремонту й обслуговування устаткування здійснюються силами РМЦ, підпорядкованого головному механіку заводу.

• Децентралізована – усі види ремонтно-профілактичних робіт виконуються цеховими ремонтними бригадами, що працюють під керівництвом цехового механіка.

• Змішана – технічне обслуговування та поточний ремонт виконує ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування – персонал РМЦ.

Існує дві системи організації ремонтів.

Система планово-попереджувальних ремонту передбачає, що після відпрацювання агрегатом певної кількості годин проводиться технічне обслуговування і здійснюється ремонти незалежно від його фізичного стану. Обсяг і строки проведення ремонтних робіт визначають на основі даних про категорію ремонтної складності ремонту, тривалості ремонтного циклу та міжремонтні періоди. Ця система є більш надійною.

Система ремонту за результатами технічної діагностики передбачає проведення відповідних робіт після об’єктивного контролю технічного стану устаткування. Ця система є дешевшою порівняно з системою ППР.

Важливими нормами системи планово-попереджувального ремонту є:

1. Тривалість ремонтного циклу – період роботи обладнання між двома капітальними ремонтами, що виконуються послідовно (або початком експлуатації та першим капітальним ремонтом).

2. Структура ремонтного циклу – перелік і послідовність виконання ремонтних робіт в межах одного ремонтного циклу (за період між капітальними ремонтами чи за період між введенням в експлуатацію і першим капітальним ремонтом).

3. Тривалість міжремонтних періодів – проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу між двома суміжними (черговими) ремонтами.

4. Категорія складності ремонту – показник, який визначає трудомісткість планового ремонту того чи іншого виду устаткування і кратний трудомісткості ремонту еталонної фізичної одиниці. Кожній одиниці обладнання присвоюється категорія ремонтної складності.

Основні техніко-економічні показники роботи ремонтного господарства:

• виконання річного графіка ремонту устаткування і дотримання норм часу простого устаткування в ремонті;

• собівартість однієї ремонтної одиниці, що визначається шляхом розподілу усіх витрат по ремонту устаткування в шляховому періоді на обсяг виконаних робіт у ремонтних одиницях;

• рівень виконання організаційного плану і плану впровадження нової техніки і технології.

3 Зміст і порядок розробки плану ремонтних робіт

Річний план ремонту устаткування розробляється в ОГМ підприємства для кожного окремого цеху на кожну одиницю устаткування при безпосередній участі цехових механіків.

У плані для кожної одиниці устаткування вказується:

- найменування та інвентарний номер устаткування;

- категорія складності ремонту в умовах ремонтних одиницях;

- тривалість міжремонтного і між оглядового періодів у місяцях (чи голинах);

- вид і дата останнього ремонту (огляду), виконаного в базисному році;

- вид і календарні терміни проведення запланованих ремонтів і оглядів;

- трудомісткість ремонтних робіт у годинах;

- час простою кожної одиниці устаткування в плановому ремонті протягом року у днях.

Порядок розробки плану ремонтних робіт:

1) Розробка плану-графіку проведення ремонту устаткування.

2) Розрахунок обсягу ремонтних робіт в умовах ремонтних одиницях;

3) Планування трудових показників.

4) Визначення часу простою устаткування в плановому ремонті.

Вид чергового ремонту (огляду) для кожної одиниці устаткування встановлюється на основі структури ремонтного циклу в залежності від виду останнього ремонту (огляду), виконаного в базисному році. Дата (місяць) проведення чергового планового ремонту (огляду) визначається шляхом добавляння до місяця попереднього ремонту (огляду) тривалості міжремонтного (між оглядового) періоду.

На основі календарного графіка для кожної одиниці устаткування визначається кількість оглядів і окремих видів ремонтів протягом планового року.

4 Методика розрахунку основних планових показників

Після розробки календарного плану-графіка виконання ремонтних робіт для кожного агрегату розраховується обсяг ремонтних робіт в умовних одиницях ремонтної складності в розрізі кожного окремого і-го виду ремонту (V_і):

де п_і – кількість ремонтних робіт і-го виду відповідно до плану-графіка для даної одиниці устаткування;

R – категорія ремонтної складності верстата.

Даний показник є базовим, тому що на його основі розраховуються всі інші показники плану ремонтних робіт.

Трудомісткість ремонтних робіт для кожної одиниці устаткування в розрізі верстатних, слюсарних та інших робіт визначається за формулою:

де m – кількість видів ремонтних робіт, проведених протягом року відповідно до плану-графіка для даної одиниці устаткування;

V_i – обсяг ремонтних робіт і-го виду;

t_i – трудомісткість ремонтних робіт і-го виду в годинах.

Необхідна кількість ремонтників (верстатників і слюсарів) для виконання планових ремонтів:

де Ф_е – річний ефективний фонд часу одного ремонтника;

к_вн – запланований середній коефіцієнт виконання норм виробітку ремонтниками.

Необхідна кількість чергових слюсарів для міжремонтного обслуговування:

або

де r – сумарна кількість ремонтних одиниць обслуговуваного устаткування;

r_н – норма обслуговування одним робітником у зміну в ремонтних одиницях;

О – кількість устаткування, що обслуговується;

З – кількість змін роботи устаткування;

Н_об – норма обслуговування.

Час простою одиниці устаткування в плановому ремонті протягом року (Пр) визначається за формулою:

де Н_пі – норма простою устаткування в ремонті і-го виду в днях на одну ремонтну одиницю.

На основі річного плану ремонту устаткування, інформації про його фактичне виконання за попередні місяці і фактичний стан агрегату, виявлено при проведенні огляду, а також забезпеченості ремонту запасними деталями і необхідними матеріалами складається по кожному цеху місячний план ремонту. Розробляється він ОГМ разом з механіком цеху. Місячний план ремонту устаткування має бути погоджений з виробничими планами основних і допоміжних цехів.

5 Напрями і шляхи удосконалення організації ремонтного господарства підприємства

Підвищення якості ремонтного обслуговування, зниження витрат на його виконання, скорочення часу простою устаткування в ремонті може бути досягнуто тільки за рахунок безперервного удосконалення організації ремонтного господарства підприємства, до основних напрямків якого відносяться:

- організація централізованого ремонту устаткування на спеціалізованих ремонтних підприємствах у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого кооперування;

- централізоване забезпечення підприємств запасними частинами, кріпильними деталями і вузлами для здійснення ремонту і модернізації устаткування;

- подальший розвиток фірмового обслуговування і ремонту устаткування, здійснюваного верстатобудівними підприємствами;

- централізація виконання технічного обслуговування і ремонту устаткування на підприємствах у спеціалізованих цехах;

- удосконалення організації праці ремонтного персоналу;

- удосконалення керування ремонтним господарством підприємства на основі впровадження підсистеми АСУП «Ремонт».

Крім зазначених організаційних шляхів, скорочення часу простою устаткування в ремонті забезпечується:

1) Зниження трудомісткості ремонтних робіт за рахунок:

- підвищення рівня механізації й удосконалення технології ремонту устаткування;

- створення спеціалізованих ремонтних бригад;

- підвищення спеціалізації ремонтників усередині бригад;

- поліпшення обслуговування ремонтних бригад (забезпечення кресленнями, змінними деталями і вузлами і т.ін.);

- підвищення кваліфікації ремонтників.

2) Збільшення трудових ресурсів ремонтної служби за рахунок:

- збільшення чисельності робітників у ремонтних бригадах;

- підвищення змінності роботи ремонтних бригад.

Література: [3, с.246-268].

Питання для перевірки знань

1 Сформулюйте основні і часткові завдання ремонтного господарства промислового підприємства.

2 Які підрозділи входять до складу ремонтного господарства промислового підприємства?

3 Сформулюйте поняття й основні завдання системи планово-попереджувального ремонту.

4 Перелічіть склад основних нормативів системи ППР.

5 Що розуміють під структурою ремонтного циклу?

6 Що розуміють під тривалістю ремонтного циклу?

7 Основні техніко-економічні показники роботи ремонтного господарства.

8 Назвіть основні напрямки і шляхи удосконалення організації ремонтного господарства промислового підприємства.