Тема 3.3 організація виробничого процесу в часі та просторі

План

1 Поняття виробничої структури

2 Характеристика елементів виробничої структури підприємства

3 Фактори, що визначають виробничу структуру підприємства

4 Види виробничої структури підприємства

5 Шляхи удосконалення виробничої структури підприємства

6 Поняття виробничого циклу. Склад і структура тривалості виробничого циклу

7 Послідовний, паралельний та паралельно-послідовний види руху предметів праці

8 Напрями і шляхи скорочення тривалості виробничого циклу

1 Поняття виробничої структури

Під структурою будь-якого підприємства заведено розуміти його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів і систему зв’язків, підпорядкованості та взаємодії між ними. При цьому розрізняють виробничу й загальну структури підприємства.

Під виробничою структурою підприємства розуміється склад, форми побудови, розміри, кількісні співвідношення і взаємозв’язки виробничих підрозділів підприємства (цехів, дільниць, служб).

Загальна структура крім виробничих підрозділів включає відділи апарату управління підприємством (конструкторський, технологічний, планово-економічний, фінансовий і ін.) і підрозділи з обслуговування працівників підприємства та їхніх родин (ЖКГ, підрозділу громадського харчування, дитячі дошкільні заклади, клуби, стадіони і ін.).

2 Характеристика елементів виробничої структури підприємства

Первинним елементом просторової організації виробництва, як і виробничої структури підприємства, є робоче місце.

Робоче місце – це неподільна в організаційному відношенні ланка виробничого процесу, що обслуговується одним чи декількома робітниками, призначена для виконання однієї чи декількох виробничих або обслуговуючих операцій, оснащена відповідним устаткуванням і технологічним обладнанням.

Робоче місце може бути:

- простим (один робітник обслуговує один агрегат),

- багатоверстатним (один робітник обслуговує групу машин),

- комплексним (колективним) (група робітників обслуговує один агрегат);

- стаціонарним – розташоване на закріпленій за ним виробничій площі, оснащеній відповідним устаткуванням, а предмети праці подаються до робочого місця,

- рухомим – пересувається разом з устаткуванням у процесі обробки предметів праці,

- спеціалізовані,

- універсальні.

На робочих місцях здійснюється безпосередня взаємодія матеріальних і трудових факторів виробництва, на рівні робочого місця концентруються основні резерви зростання продуктивності праці.

Від рівня організації робочих місць, обґрунтованого визначення їх кількості, узгодження їх роботи в часі, раціонального розташування на виробничій площі істотно залежить кінцеві результати діяльності підприємства.

Наступним елементом є дільниця.

Дільниця являє собою виробничий підрозділ, який поєднує ряд робочих місць, згрупованих за певною ознакою, що здійснює частину загального виробничого процесу з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва.

Розрізняють виробничі (або технологічні), допоміжні та обслуговуючі дільниці.

На середніх і великих підприємствах окремі дільниці поєднуються в цехи. Останні на більшості промислових підприємств є основним елементом виробничої структури.

Цех - це організаційно відособлений підрозділ підприємства, що складається з ряду виробничих, допоміжних і обслуговуючих дільниць і виконує певні виробничі функції, обумовлені характером внутрішньозаводської кооперації.

Цех – найскладніша система, що входить до виробничої структури і містить у якості підсистем дільниці і служби.

Цехи бувають:

- основні – відносяться цехи, що виготовляють основну продукцію підприємства( обробні, складальні, заготівельні, доменні, сталеплавильні, прокатні, трубопрокатні, прядильні, ткацькі, та інші).

- допоміжні – виробництво запасних частин і виконання усіх видів ремонту устаткування, виготовлення інструмента і виробництво різних видів енергії (ремонтні, інструментальні й енергетичні).

- обслуговуючі – забезпечення всіх підрозділів підприємства складськими і транспортними послугами.

- підсобні – тарний цех; цех, що здійснюють видобуток і обробку допоміжних матеріалів; цехи, що здійснюють підготовку основних матеріалів).

- побічні – це цехи, у яких виготовляється продукція з відходів виробництва або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів (цехи з виробництва товарів народного споживання на машинобудівних підприємствах, цех регенерації, формувальної землі, олій, обтиральних матеріалів).

На великих підприємствах можуть створюватися корпуси, що поєднують ряд однорідних цехів.

3 Фактори, що визначають виробничу структуру підприємства

Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох чинників. Головними з них є:

1 Характер продукції, що випускається, і методи її виготовлення.

2 Характер виробничого процесу.

3 Масштаби виробництва.

4 Спеціалізація і кооперування підприємства.

5 Ступінь охоплення стадій життєвого циклу виробів.

6 Місцерозташування підприємства.

7 Керованість об’єктами виробничої структури.

Деякі автори виділяють такі фактори впливу: виробничий профіль підприємства; обсяги виробництва продукції; рівень спеціалізації; місце знаходження підприємства.

Виробничий профіль підприємства, тобто характер та особливості продукції, що виробляється, безпосередньо зумовлюють хід виробничого процесу і склад відповідних підрозділів. Так, конструкція виробу передбачає певні технологічні процеси його виготовлення, певну їхню послідовність та трудомісткість. Отже, вона визначатиме й перелік виробничих підрозділів, що здійснюють ці технологічні процеси. Складна технологія, таким чином, збільшення кількості підрозділів, які її реалізують, та передбачає більш розгалужену систему зв’язків між ними.

Суттєво впливають на виробничу структуру – рівень спеціалізації. Із розвитком і поглибленням спеціалізації зменшується кількість виробничих підрозділів підприємства, спрощується його структура. Навпаки, чим більш універсальним є підприємство, тим складніша його структура.

Виробнича структура підприємства залежить і від місця його знаходження. Наприклад, підприємства розміщені у віддалених від промислових центрів регіонах, як правило, більш універсальні та автономні. Для таких підприємств характерна розвинута виробнича структура.

4 Види виробничої структури підприємства

Існує кілька принципів класифікації виробничих структур.

1. Залежно від підрозділу, діяльність якого покладено в основу виробничої структури, розрізняють цехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.

За цехової виробничої структури основним виробничим підрозділом є цех, тобто адміністративне відокремлена частина підприємства, що в ній виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації. За характером своєї діяльності цехи поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні.

Основні цехи виготовлюють продукцію, призначену для реалізації на сторону, тобто продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства.

Допоміжні цехи виготовляють продукцію, що використовуються для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства.

Обслуговуючі цехи та господарства виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних і допоміжних процесів.

Побічні цехи займаються, як правило, утилізацією, переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва. У структурі деяких підприємств існують експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій, проведенням різноманітних експериментальних робіт.

На невеликих підприємствах з відносно простими виробничими процесами застосовується безцехова виробнича структура. Основою її побудови є виробнича дільниця, як найбільший структурний підрозділ такого підприємства. Виробнича дільниця – це сукупність територіальне відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляються однотипна продукція.

На великих підприємствах кілька однотипних цехів можуть бути об’єднані в корпус. У цьому разі корпус стає основним структурним підрозділом підприємства. Така виробнича структура дістала назву корпусної.

На підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини (металургійна, хімічна, текстильна промисловість) використовується комбінатська виробнича структура. Її основу становлять підрозділи, які виготовляють завершену частку готового виробу (чавун, сталь, прокат).

2. За формою спеціалізації основних цехів розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури.

Ознакою технологічної структури є спеціалізація цехів підприємства на виконанні певної частки технологічного процесу або окремої стадії виробничого процесу (ливарні, термічні, механообробні, складальні цехи машинобудівного підприємства). Технологічна структура використовується переважно на підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва з різноманітною та нестійкою номенклатурою продукції.

Ознакою предметної структури є спеціалізація цехів на виготовленні певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних процесів та операцій (цех кузовів, задніх мостів, двигунів на автомобільному заводі). Предметну структуру виробництва поширено на підприємствах велико серійного й масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обсягами продукції.

Проте на практиці є дуже мало підприємств, де всі цехи спеціалізовано тільки технологічною або тільки предметною. Переважно більшість підприємств використовує змішану виробничу структури. Коли частину цехів спеціалізовано технологічно, а решту – предметно.

3. Залежно від наявності основних і допоміжних процесів розрізняють підприємства з комплексною та спеціалізованою структурами виробництва.

Підприємства з комплексною виробничою структурою мають усю сукупність основних та допоміжних цехів, а зі спеціалізованою структурою – лише частину.

Підприємства зі спеціалізованою структурою поділяють на:

• підприємства механоскладального типу, які отримують заготівку від інших підприємств;

• підприємства складального типу, які випускають продукцію з деталей, вузлів та агрегатів, що виготовляються на інших підприємствах;

• підприємства заготовочного типу, що спеціалізуються на виробництві заготівок;

• підприємства, спеціалізовані на виробництві окремих деталей.

5 Шляхи удосконалення виробничої структури підприємства

На промислових підприємствах удосконалення виробничої структури здійснюється за такими основними напрямками.

1 Оптимізація розмірів підприємства. Оптимальний розмір – це такий розмір підприємства, який за даного рівня розвитку техніки і конкретних умов місцезнаходження і зовнішнього середовища забезпечує виробництво і збут продукції з мінімальними витратами.

2 Поглиблення спеціалізації основного виробництва. Ступінь доскональності виробничої структури значною мірою залежить від вибору форми спеціалізації виробничих підрозділів, що повинні відповідати типу і масштабу виробництва.

3 Централізація допоміжних і обслуговуючих служб підприємства. Дозволяє підвищити рівень механізації робіт, збільшити продуктивність праці, спростити виробничу структуру шляхом скорочення зайвих і паралельно діючих виробничих підрозділів.

4 Відокремлення окремих видів технічного обслуговування виробництва і формування їх в самостійні підприємства.

5 Спрощення виробничої структури за рахунок ліквідації зайвих ланок і переходу до без цехової структури.

6 Перехід від комплексної до спеціалізованої структури на основі розвитку галузевої і міжгалузевої спеціалізації і кооперування.

6 Поняття виробничого циклу. Склад і структура тривалості виробничого циклу

Найважливішим показником, що характеризує рівень організації виробництва є тривалість виробничого циклу.

Виробничий цикл – це календарний період часу з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного виготовлення продукції.

Тривалість виробничого циклу залежить від ряду факторів, в тому числі:

а) трудомісткість об’єкта;

б) кількості предметів праці, що запускаються одночасно у виробництво (розміру партії);

в) тривалість перерв у виробничому процесі;

г) тривалість технологічних операцій;

д) прийнятого виду просування оброблюваного предмета в процесі виробництва.

Виробничий цикл (Т_ц) складається з часу робочого періоду і часу перерв і визначається за формулою:

де t_тех – час на технологічні операції (включаючи підготовчо-заключні роботи), год.;

t_ко – контрольні операції, год.;

t_тр – транспортні операції, год;

t_пер – всі види перерв у виробничому циклі, год.

Найбільшу питому вагу в тривалості виробничого циклу має тривалість технологічного (операційного) циклу.

При індивідуальному виготовленні продукції вона розраховується за формулою:

де m – кількість операцій;

t_і – нормативний час на обробку однієї деталі на і-ій операції;

РМ_і – кількість робочих місць на і-ій операції.

При партійному виготовленні деталей на декількох операціях тривалість технологічного циклу залежить від ступеня паралельності суміщення операцій у часі обумовленої видом руху деталей.

7 Послідовний, паралельний та паралельно-послідовний види руху предметів праці

Існує три способи поєднання операцій (види руху предметів праці): послідовний, паралельний і паралельно-послідовний (змішаний).

При послідовному виді руху предметів праці передача деталей на наступну операцію здійснюється кільки після закінчення обробки всіх деталей даної партії, у зв’язку з цим вникають великі перерви кожної деталі (перерви партійності), в результаті чого технологічний цикл має максимальну тривалість, що призводить до значного збільшення незавершеного виробництва. Превагою послідовного руху предметів праці є забезпечення безперервного, повного завантаження робочих місць по кожній операції.

Тривалість технологічного циклу при послідовному поєднанні операцій розраховується за формулою:

де m – кількість операцій;

t_і – нормативний час на обробку однієї деталі на і-ій операції;

РМ_і – кількість робочих місць на і-ій операції.

п – кількість деталей у партії.

Такий спосіб поєднання операцій застосовується в одиничному та серійному виробництвах.

Для паралельного поєднання технологічних операцій характерно, що деталі після завершення однієї операції негайно передаються на наступну. Таким чином деталі однієї і тієї ж партії обробляються одночасно на всіх операціях. Малогабаритні не трудомісткі предмети передаються іноді не поштучно, а так званими транспортними партіями.

При паралельному виді руху значно скорочуються чи зовсім усуваються перерви партійності, що призводить до істотного скорочення тривалості технологічного циклу і зменшення незавершеного виробництва.

Тривалість технологічного циклу при паралельному русі предметів праці розраховується за формулою:

де п_m – розмір транспортної партії;

- час виконання найдовшої операції (головної).

Головна операція – це операція, що має найбільшу тривалість.

Паралельне суміщення операцій забезпечує мінімальну тривалість технологічного циклу. Однак при цьому на деяких операція (за винятком першої і головної операції) виникають простої устаткування і робітників внаслідок розходжень у тривалості операцій. Повне усунення таких перерв може бути досягнуте тільки за певної синхронізації операцій, якщо:

…

Така рівність досягається тільки на безперервних потокових лініях. Паралельне поєднання операцій застосовується у масовому і велико-серійному виробництвах.

Паралельно-послідовний вид руху предметів характеризується тим, що наступна операція починається до повного закінчення обробки всієї партії на попередній операції і здійснюється без перерви у виготовлені партії деталей на кожному робочому місці.

Тривалість технологічного циклу при паралельно-послідовному русі більша (або дорівнює), ніж паралельному, але істотно менше, ніж при послідовному.

Цей метод поєднання операцій застосовується при обробці предметів великими партіями, що відповідає умовам велико-серійного виробництва.

Формула розрахунку тривалості технологічного циклу при паралельно-послідовному русі:

де - сумарний час на використання коротких операцій.

За наведеними формулами визначається тривалість технологічного циклу. Інші ж його елементи визначаються за нормативами, розрахунками і дослідним шляхом.

8 Напрями і шляхи скорочення тривалості виробничого циклу

Скорочення тривалості виробничого циклу є найважливішим напрямком скорочення незавершеного виробництва на підприємстві, зниження потреби в обігових коштах, прискорення їхньої оборотності, підвищення рентабельності продукції й активів підприємства.

До основних напрямків скорочення тривалості виробничого циклу відносять:

- скорочення тривалості технологічного циклу (удосконалення конструкції продукції і підвищення рівня її технологічності, впровадження нових прогресивних технологічних процесів, підвищення автоматизації і механізації виробництва, застосування робототехніки, скорочення трудомісткості операцій при використанні досконалого інструменту);

- скорочення часу виконання контрольних операцій (удосконалення методів здійснення контролю якості продукції, механізації і автоматизація контрольних операцій, застосування активного контролю якості);

- скорочення транспортних і складських операцій (механізація і автоматизація транспортних операцій, застосування потокових методів організації виробничого процесу, скорочення внутрішньозаводських маршрутів транспортування предметів праці за рахунок оптимізації планування підприємства);

- скорочення тривалості природних процесів (удосконалення технологічних процесів виготовлення продукції, використання каталізаторів);

- скорочення часу перерв (збільшення змінності роботи, застосування паралельного і паралельно-послідовного руху предметів праці, удосконалення оперативно-календарного планування і регулювання виробництва та ін..).

Література: [3, с.59-78, 83-97, 105-107], [7, с.15, 16-20, 279-280].

Питання для перевірки знань

1 Сформулюйте визначення поняття «виробнича структура підприємства».

2 У чому полягає відмінність загальної структури підприємства від виробничої?

3 Сформулюйте визначення поняття «робоче місце», «дільниця», «цех».

4 Перелічите основні фактори, що визначають виробничу структуру промислового підприємства.

5 Види виробничої структури підприємства.

6 Шляхи удосконалення виробничої структури підприємства

7 Сформулюйте визначення поняття «тривалості виробничого циклу».

8 Які фактори визначають тривалість виробничого циклу?

9 Перелічите елементи, що входять до складу тривалості виробничого циклу.

10 Охарактеризуйте види руху предметів праці.

11 Назвіть основні напрями скорочення тривалості виробничого циклу.