4 Хід роботи

4.1 Інтенсивність фотосинтезу обчислюється або за кількістю виділеного кисню, або за кількістю синтезованої органічної речовини (вуглецю). На основі цих показників розроблені два основних метода, якими користуються при вивченні первинної продукції – кисневий та радіовуглецевий. Зарисувати схему установки для визначення величини фотосинтезу та дихання рослин у воді.

4.2 Продукцію вищих водних рослин визначають ваговим методом їх надземної рослинної маси. Визначають надземну фітомасу на облікових площадках розміром 0,25; 0,5; 1 м². Зарисувати знаряддя для кількісного обліку рослин.

4.3 Вторинну продукцію визначають за швидкістю розмноження, за методом визначення продукції личинок хірономід, розробленим Боруцьким. Хірономіди в личинковій стадії складають величезну частину бентосу внутрішніх водойм. Зарисувати установку обліку комах, що вилітають.

5 Зробити висновок про методи визначення первинної і вторинної продукції.

6 Оформити звіт і здати на перевірку викладачу.

7 Контрольні питання

7.1 Що таке продукція, в яких одиницях вона виражається, які її категорії?

7.2 Охарактеризуйте методи визначення продукції – розрахункові та прямі.

7.3 Охарактеризуйте кисневий метод визначення первинної продукції.

7.4 Дайте визначення продукції макрофітів.

7.5 Охарактеризуйте методи розрахунку вторинної продукції.

7.6 Охарактеризуйте метод Боруцького.

7.7 Які є відмінності в морфології різних личинкових стадій хірономід?

7.8 Охарактеризуйте цикли розвитку хірономід.

7.9 Дайте визначення первинної продукції.

7.10 Дайте визначення вторинної продукції.

Лабораторна робота № 13 (2 години) Тема: ознайомлення з флорою та фауною чорного та азовського морів

1 Мета: Вивчити якісний склад планктону, нектону і бентосу Чорного та Азовського морів

2 Матеріальне забезпечення

2.1 Таблиці: Бурі водорості (цістозіра), червоні водорості (філофора двостулкові молюски (мідії, устриці), черевоногі молюски (рапана);

2.2 Фіксовані у формаліні проби планктону і бентосу Чорного і Азовського морів;

2.3 Мікроскопи, лупи;

2.4 Чашки Петрі, предметне та покривне скло, піпетки, пінцети.

3 Теоретичне обґрунтування роботи

Чорне море поза межами його північно-західної мілководної частини є величезною котловиною з порівняно плоским дном і достатньо крутими берегами. На південному заході воно через протоки Босфор і Дарданелли має вихід до Мармурового моря (межа між Чорним і Мармуровим морями проходить по лінії мис Румелі – мис Анадолу) і далі в Середземне море Атлантичного океану. Керченська протока з’єднує Чорне і Азовське моря, межею між ними є лінія мису Такіль до мису Панагія. Глибоко врізане в сушу Чорне море належить до внутрішніх морів.

В сучасних межах воно характеризується такими основними морфометричними показниками: площа 420,3 тис. км², об’єм 547 тис. км³, середня глибина 1315 м, найбільша глибина – 2210 м.

У Чорне море впадають такі великі ріки, як Дунай, Дніпро, Ріоні, Горох, Ешіль, Ірмак, Сакаря та багато малих річок. Щорічно з них у море надходить близько 310 км³ прісної води, причому близько 200 км³ річкового стоку припадає на Дунай (44 км³ на Дніпро). Атмосферні опади дають 230 км³ прісної води на рік. Верхньою течією з Азовського моря надходить в Чорне море щорічно близько 30 км³ опріснених вод. Глибинною течією через Босфор в Чорне море поступає близько 175 км³ солоної середземноморської води.

Віддача чорноморської води відбувається через випаровування в атмосферу (360 км³ на рік), поверхневий стік через Босфор у Мармурове море - 210 км³ і нижньою течією в Азовське – близько 20 км³.

Добре прогрівання поверхні Чорного моря зумовлює високу середню температуру води в ньому (8,9^оС). Влітку температура води поверхневого шару води може досягати 25-26^оС.

Розподіл температури по вертикалі для більшої частини року характеризується її найбільшими величинами на поверхні, деяким зниженням до горизонтів 60-75 м, звідки вона на глибинах 2000 м досягає 9,2^оС, що пояснюється геотермічним припливом від дна. На горизонтах 75-100 м розміщений холодний проміжний шар, вода якого на протязі всього року звичайно має температуру 7-8^оС у відкритих районах моря. Сезонні зміни температури води проявляються до горизонтів 150-200 м, але найбільш чітко вони виражені у верхньому 50-60 метровому шарі.

Азовське море. Глибоко врізане в сушу Азовське море належить до типу внутрішніх морів, але це не замкнена водойма, а зв’язаний із Світовим океаном морський басейн. На півдні вузька і мілка Керченська протока (довжина 41 км, ширина від 4 до 15 км) з’єднує його з Чорним морем.

Азовське море – найменше на планеті, про що свідчать його основні морфометричні характеристики: площа 39,1 тис. км², об’єм 290 км³, найбільша глибина 13 м, середня – близько 7,4 м.. Азовське море інколи називають затокою Чорного моря, але насправді це самостійне море.

У флорі та фауні південних морів присутні три групи різного походження.

1 Основу населення складають морські бореальні види. Більшість цих організмів евригалінні.

2 Солонуватоводні організми, серед яких є представники каспійської фауни і флори.

3 Група прісноводних організмів.

Основу фітопланктону Чорного та Азовського морів складають діатомові: Sheletonema, Coscinodiscus, Rhizosolenia і перидінеї: Peridinium, Ceratium.

Основу зоопланктону складають морські види: ночесвітка, медузи, гребневики, веслоногі, ракоподібні, личинки двостулкових молюсків, поліхети.

Бентос населення Чорного моря різноманітний. В залежності від характеру ґрунту і розподіл глибин виділяють 7 донних комплексів. В межах кожного комплексу розрізняють ряд біоценозів.

І Комплекс скель. Він розповсюджений до глибини 15-20 м (іноді до 28-30 м). До складу входять: бурі водорості (цистозіра), мідії, вусоногі рачки, черевоногі молюски, краби, креветки, каменеточци.

ІІ Комплекс піску. Він розповсюджений до глибини 18-27 м. Населення комплексу складають: поліхети та ін. черви, краби, черевоногі та двостулкові молюски.

ІІІ Комплекс черепашнику. Цей комплекс опускається до глибини 55-56 м. Тут скупчені великі двостулкові молюски (мідії, устриці), черевоногі молюски (рапана), губки, моховатки, поліхети.

ІV Комплекс мідієвого ілу. Він розташовується до глибини 55-78 м. Населення комплексу складають мідії і червона водорість – філофора.

V Комплекс фазеолого ілу. Сама глибока зона розповсюдження бентосу в Чорному морі до глибини 170-200 м. Головний компонент комплексу – двостулковий молюск Modiola phaseolina.

VI Комплекс філофорного поля. На глибинах 30-50 м мешкають філофора, ракоподібні, поліхети, молюски.