4 Хід роботи

4.1 Приготувати тимчасовий водний препарат коловертки, розглянути під мікроскопом при малому і великому збільшенні. Зарисувати коловерток у нормальному і абіотичному стані, позначити деталі будови.

4.2 Розглянути фіксовані у формаліні внутрішні бруньки губок (гемули) під лупою. Зарисувати їх зовнішній вигляд та в розрізі.

4.3 Розглянути під лупою фіксовані у формаліні внутрішні бруньки моховаток (статобласти). Зарисувати статобласти моховаток плаваючих та сидячих.

4.4 Розглянути під лупою фіксовані у формаліні латентні яєчка (ефіпій) гіллястовусих ракоподібних родини Daphnidae. Зарисувати ефіпій Daphnia pules, Daphnia maqna.

4.5 Приготувати тимчасовий водний препарат зяброногих, розглянути під мікроскопом при малому збільшенні. Зарисувати зовнішній вигляд щитня хвостатого.

5 Зробити висновок про пересихання, промерзання водойм, зміну солоності та ін.

6 Оформити звіт і здати на перевірку викладачу.

7 Контрольні запитання

7.1 Назвіть екологічні фактори які найбільше впливають на гідробіонтів.

7.2 Яким чином гідробіонти до них пристосовуються?

7.3 Які пристосування мають гідробіонти до несприятливих умов зовнішнього середовища?

7.4 Охарактеризуйте будову внутрішніх бруньок губок та моховаток.

7.5 Які типи розмноження у гіллястовусіх ракоподібних?

7.6 Яка плодовитість кладоцер при двостатевому та партеногенетичному розмноженні.

7.7 Охарактеризуйте половий диморфізм у кладоцер.

7.8 Які організми при несприятливих умовах зовнішнього середовища утворюють спори, цисти.

7.9 Які гідробіонти називаються космополітами?

7.10 Що таке анабіоз?

Лабораторна робота № 8 (2 години) Тема: ознайомлення з органами дихання гідробіонтів

1 Мета: Вивчити особливості дихання гідробіонтів у зв’язку зі способом життя

2 Матеріальне забезпечення

2.1 Таблиці: Органи дихання молюсків, ракоподібних, поліхет, риб, комах;

2.2 Фіксовані у формаліні організми: олігохети, ракоподібні, комахи личинки;

2.3 Мікроскоп, лупа, предметне скло, покривне скло;

2.4 Чашки Петрі, піпетки, пінцети.

3 Теоретичне обґрунтування роботи

Кисень потребують всі тварини й рослини, крім деяких бактерій. Він добре розчиняється у воді. Водяні рослини й тварини дихають киснем, розчиненим у воді. Становлять виняток вторинноводні організми, що зберегли в основному повітряний спосіб дихання.

Функцію дихання морських і прісноводних гідробіонтів виконують спеціальні органи та поверхня тіла. За способом дихання водяних тварин поділяють на дві групи: тварини, які не мають спеціальних органів дихання і газообмін у них відбувається крізь поверхню тіла, тобто їм властиве шкірне дихання (губки, кишковопорожнинні, війчасті черви, нематоди, коловертки, малощетинкові черви та ін.), і тварини, що мають спеціальні органи дихання – зябра, трахеї, легені (ракоподібні, повукоподібні, комахи, молюски).

Зяброве дихання властиве тільки водяним тваринам. Зябра – це слизові пластинки або ниткоподібні вирости, пронизані великою кількістю кровоносних судин, крізь які дифундує розчинений у воді кисень. Походження і розміщення зябер на тілі в різних тварин неоднакове. Так, у листоногих, що належать до нижчих ракоподібних, зябра являють собою видозмінені кінцівки; у деяких гіллястовусих рачків органами дихання є зяброві придатки на грудних кінцівках, у водяного ослика вони містяться на черевних ніжках. У двостулкових молюсків зябра мають пластинчату будову і розміщені в мантійній порожнині тіла.

Багато водяних тварин дихають за допомогою легень, або трахей атмосферним повітрям, підіймаючись до поверхні води, щоб захопити його. Ці тварини становлять групу вторинноводних.

До тварин, яким властиве повітряне дихання, належать: водяний павук, водяні комахи та їх личинки (водяні клопи, імагінальні форми водяних жуків, їх личинки, личинки комарів, мух) легеневі черевоногі молюски та ін. Серед водяних тварин є такі, яким у личинковій стадії властиве трахейно-зяброве дихання (малярійний комар, одноденки, деякі бабки, волохокрильця та ін.).

Як бачимо, різним групам водяних тварин властивий певний тип дихання з відповідною будовою органів дихання. В межах однієї якоїсь систематичної групи водяних тварин буває різний тип дихання. Так, серед нижчих ракоподібних у листоногих добре розвинені зябра, а у веслоногих та черепашкових, що належать також до нижчих ракоподібних, дихання відбувається всією поверхнею тіла. Більше того, навіть у тварин одного ряду буває різний тип дихання. Так серед ряду гіллястовусих рачків одні, тіло яких вкрите черепашкою (дафнія і ін.), дихають зябровими придатками, що містяться на грудних ніжках, а інші, які не мають черепашки, дихають усією поверхнею тіла або за допомогою заднього відділу кишечнику, наприклад, хижа лептодора, в якої кінцівки перетворилися у хватальні органи і не мають зябрових придатків. Органів дихання в них немає.