4 Хід роботи

4.1 Розглянути модель планктонної сітки, вивчити будову і принцип її роботи. Зарисувати зовнішній вигляд та позначити деталі будови.

4.2 Розглянути сачок водяний, вивчити будову. Зарисувати зовнішній вигляд та позначити деталі будови.

4.3 Розглянути приладдя для збору макрофітів і зообентосу, вивчити їх конструкцію і принцип роботи. Зарисувати дночерпач, драги, скребачки та позначити деталі будови.

5 Зробити висновок про кількісні та якісні знаряддя збору планктону та бентосу.

6 Оформити звіт і здати викладачу на перевірку.

7 Контрольні питання

7.1 Дайте визначення “планктону” та “бентосу”.

7.2 Для чого беруть проби планктону та бентосу?

7.3 Чому не існує універсального метода збору планктону?

7.4 На які групи можуть бути розподілені методи збору планктону?

7.5 На яких принципах заснований лов планктону сітками, планктоночерпачами?

7.6 Чим відрізняються конструкції якісних і кількісних планктонних сіток?

7.7 Перелічите переваги і недоліки методів збору планктону сітками і планктоночерпачем.

7.8 Охарактеризувати методи збору наннопланктону.

7.9 Дайте характеристику знаряддям кількісного і якісного збору фіто- і зообентосу.

7.10 Які є способи консервування проб планктону?

Лабораторна робота № 5 (2 години) Тема: ознайомлення з методикою обробки планкотна та бентоса

1 Мета: Вивчити методи кількісної та якісної обробки проб планктону і бентосу

2 Матеріальне забезпечення

2.1 Таблиці: Водяні тварини і рослини;

2.2 Проби фільтрованого планктону і бентосу;

2.3 Мікроскоп, лупа, предметне скло, покривне скло;

2.4 Камера Богорова, піпетка Гензена, чашки Петрі, лінійка, терези, гирі;

2.5 Таблиці для визначення водяних тварин.

3 Теоретичне обґрунтування роботи

Серед планктону можуть переважати зелені мікроскопічні водорості, якими короп не живиться. Корисний же той планктон, в якому переважають дафнії, циклопи, коловертки, тобто зоопланктон. Щоб визначити кількість планктону в ставу, пропускають 50 л води крізь планктонну сітку. Осад вимірюють у мірному циліндрі. Наприклад, одержали 1 см³ осаду. Цю його кількість множать на 20 і довідуються скільки планктону в 1 м³ води (1 м³ є одиницею для оцінки і порівняння кількості планктону). Якщо переважає зоопланктон, то кількість планктону в 50-100 см³ на 1 м³ вважається задовільно для нерестових, а 50 см³ – для вирощувальних ставів.

Є й точніші способи підрахування біомаси планктону. Це коли видаляють воду фільтрувальним папером або обчислюють середню вагу різних представників планктону та їх загальну кількість. Лічильний метод Гензена дуже трудомісткий, але його перевагою є можливість розрізняти організми за видами, віковими стадіями окремо рослинних і тваринних організмів.

Проби для оцінки розвитку планктону беруть так: половину біля поверхні води, на глибині 10-15 см і половину на глибині близько 50 см.

Проби донних організмів вибирають в промитій частині ґрунту, розглядають під лупою, підраховують, визначають їх назви, користуючись спеціальною літературою. Потім зважують на точних вагах й одержану вагу перераховують на 1 м³. Наприклад, дночерпач захопив грунт з площі в 100 см², з цього ґрунту вибрали 0,1 г бентосу, тоді на 1 м² його буде 0,1 х 100 = 10 г. 1 м² є одиниця для порівняння і оцінки біомаси донної кормової бази. Середня кількість бентосу весною 10-15 г, на початку літа – 5-6, наприкінці – 1-2 г на 1 м². Проби беруть у різних частинах водойм.

Зібраних водяних безхребетних тварин в лабораторіях розбирають, вивчають і визначають за визначниками. Найбільш поширених представників різних систематичних груп (типів, класів, рядів), зокрема нижчих ракоподібних, павукоподібних (водяних кліщів), водяних комах – імаго та їх личинок (бабки, одноденки, волохокрильці, комари та мухи, клопи, жуки), черевоногих та пластинчастозябрових молюсків визначають до роду і виду.

Розібравши, визначивши і вивчивши тварин, їх фіксують у розчині формаліну або спирту.

Фіксуючи рідини. Значну частину тварин, особливо водяних фіксують у рідинах. Завдання фіксування полягає в тому, щоб швидко вбити тварину, не порушивши при цьому її анатомічної структури. Найчастіше використовують такі фіксуючи рідини.

Винний спирт. Це найкраща речовина для умертвіння і фіксування. Для зберігання експонатів найчастіше використовують 70-процентний спирт. У ньому фіксують червів (війчастих, олігохет, п’явок) нижчих ракоподібних, павукоподібних, багатоніжок, водяних комах (їмаго і личинок), крім різних хребетних, найцінніші екземпляри риб, земноводних та плазунів.

Формалін. Для фіксування тварин 40-процентний розчин формаліну, який є в продажу, розводять у 15-20 частинах чистої недистильованої води. Негативною рисою формаліну є те, що зафіксовані в ньому тварини тверднуть. Комах та інших безхребетних тварин, яких готують для гістологічних робіт, фіксують у формаліні, виготовленому на фізіологічному розчині.

Розчин кухонної солі. Насичений розчин солі для фіксування різних тварин виготовляють на гарячій воді. Коли сіль розчиниться, розчин протягом 2-3 годин охолоджують, потім кілька разів фільтрують і додають на 1 л розчину 5 г карболової або саліцилової кислоти. Через кілька днів після фіксування розчин замінюють на свіжий. Краще зберігаються тварини в насиченому розчині солі, якщо перед цим вони були певний час у формаліні.