11. 9. Оформлення і виконання біржової угоди

Отже, якщо в результаті біржових торгів заявки з протилежних Сторін ринку знайшли одна одну, угоду потрібно зафіксувати.

Реєстрація угод залежить від організації біржової торгівлі відпо­відно до вимог біржового статуту та інших внутрішніх документів фондової біржі. У світовій практиці укладені угоди фіксуються в різноманітних формах. Якщо торгівля ведеться "голосом", то біржову угоду оформлюють за допомогою упорядкування маклерського запису ордера на угоду (звичайно електронним шляхом), підписану посередником, який її здійснив від імені і в інтересах сторін. Можна укласти угоду і шляхом обміну паперовими документами, що дають можливість точно фіксувати і відтворювати волевиявлення сторін. Таким паперовим документом, зокрема, є біржова заявка на участь у конкурентних торгах - конкурсі заявок. Угоди здійснюються і за допомогою комп'ютерного забезпечення. Проте в будь-якому разі угоди з цінними паперами, що укладаються на фондовій біржі, підлягають обов'язковій реєстрації на ній: після її укладення брокери повідомляють контрагентів за цією угодою про виконання доручень.

До початку або в процесі реєстрації біржових угод біржа або клірингова організація здійснює звірку параметрів незатверджених угод. Угода вважається затвердженою, коли вона зафіксована контра­ктом, підписаним обома сторонами угоди, або укладена в комп'ютер­ній системі. В інших випадках є можливість технічної помилки як щодо контрагента за угодою, так і щодо окремих параметрів угоди. З метою усунення цих помилок і контролю здійснюється взаємопере­вірка сторонами укладення угоди.

Цю функцію в розвинених країнах з ринковою економікою може виконувати біржа. Звичайно підтвердженням і розрахунками за біржовими угодами займаються клірингові організації, що можуть входити в структуру біржі або функціонувати як самостійні юридичні особи. Залежно від організації процесу звірки інформація в клірингову палату може надходити від брокерів і з біржі.

Після взаємоперевірки документи, що підтверджують укладення угоди, передаються в секцію розрахунків, клірингову (розрахункову) палату або організацію, що здійснює розрахунки.

Організація розрахунків визначає рівень цивілізованості біржової торгівлі. Якщо кліринг у системі біржового механізму зводиться лише до організації обчислення із застосуванням взаємозаліку або багатостороннього заліку, то клірингова палата є лише виконавцем усіх зареєстрованих угод, але не їхнім гарантом.

У цьому разі функції клірингової організації зводяться до розрахунку позиції. При багатосторонньому заліку вираховується чисте сальдо усіх вимог і зобов'язань, тобто визначається позиція кожного учасника клірингових розрахунків. Коли учасник має позицію, рівну нулю, тобто його вимоги рівні його зобов'язанням, вважається, що він перебуває в закритій позиції.

Якщо чисте сальдо вимог і зобов'язань не дорівнює нулю, то позиція учасника відкрита. Відкрита позиція може бути короткою або довгою. Коротка позиція передбачає платіж з боку цього учасника розрахунків, тому що його вимоги менші за зобов'язання.

У довгій позиції перебуває той учасник розрахунків, у якого вимоги більші за зобов'язання.

Функції клірингової палати як виконавця всіх зареєстрованих на біржі угод полягають у передачі вимог до оплати фірмам, тобто врегулюванні позиції.

Для здійснення цих функцій клірингова палата повинна одержувати фінансові ресурси на врегулювання, виконання, перерахування рахунків тощо.

Проте така система організації розрахунків не гарантує виконан­ня угоди і призводить до появи нових ризиків, пов'язаних із заміною контракту за угодою ("новейшн"). Для створення системи контролю за розрахунками і підвищення ефективності функціонування біржо­вого механізму клірингова палата бере на себе функцію гаранта всіх зареєстрованих угод і стає ризиковим центром. Зобов'язання кожного учасника біржової угоди гарантоване членом розрахункової (клірингової) палати, що має рахунок клієнта - учасника біржової угоди. До відкриття біржового торгу клірингова палата оплачує всі угоди попереднього біржового дня і збирає маржинальні вимоги з учасників розрахунків.

Таким чином, клірингова палата бере на себе певний кредитний ризик.

ТЕМА. 12. ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТНОЇ БІРЖІ

12.1. Розвиток валютного ринку

12.2. Організація валютної біржі

12.3. Види валютних операцій

12.4. Технологія біржової торгівлі валютою

12.1. Розвиток валютного ринку

З розширенням міжнародних зв'язків, інтенсифікацією торгівлі виникає гостра потреба в заміні однієї валюти на іншу. Вирішення цієї проблеми взяла на себе біржова торгівля. Перші спроби організації такої торгівлі були здійснені в Лондоні, який і до цього часу залишився провідним центром світового валютного ринку. Валютна торгівля сьогодні здійснюється на багатьох біржах США, в Європі і інших регіонах світу.

Світовий валютний ринок здійснює в основному торгівлю спотовими і форвардними контрактами. Операції на цьому ринку, як правило, здійснюється по телефону і включають всі доступні угоди по обміну валюти однієї країни на валюту іншої. При спотових угодах на іноземну валюту розрахунки здійснюються протягом двох днів. Операції спот використовуються для того, щоб задовольнити біжучий попит, і для розрахунків між банками протягом двох днів. Спотові операції включають все: від купівлі валюти туристами до купівлі іно­земної валюти транснаціональними корпораціями з метою розра­хунків за імпорт обладнання.

Протягом майже піввіку долар США зберігає панівне становище на світовому валютному ринку, і в більшості випадків валютні дилери котирують ринок кількістю іноземної валюти за один долар США. На міжбанківському валютному ринку широкого розмаху набули форвар­дні угоди, що передбачають поставку валюти в певний період в май­бутньому. Більшість банків, котрі мають справу з іноземною валютою, укладають угоди з клієнтами по продажу і купівлі будь-якої кількості валюти на визначену дату в майбутньому, що влаштовує клієнта. Цей форвардний ринок є складовою міжбанківського, який включає також і угоди-спот серед банків і серйозних клієнтів. Операції форварду на валютному ринку подібні до таких же операцій з фізичним товаром.

Це угоди за дорученням клієнта за його рахунок, який вимагає певної кількості валюти по визначеному курсу і на вказану дату. На валютних ринках основними учасниками виступають міжнародні і національні фінансові структури.

Національні банки країн виходять на валютний ринок для вдос­коналення розрахунків між собою, здійснення платежів за державними боргами, а також для підтримки валютного курсу за допомогою валютних інтервенцій. Комерційні й інвестиційні банки працюють на цьому ринку як за дорученням клієнтів, так і самостійно, намага­ючись отримати прибуток на зміні валютного курсу. Сектор капіталу, що включає інвесторів і спекулянтів, використовує валютний ринок для розрахунків і платежів при купівлі або продажу товарів, послуг, активів за кордоном і для спекулятивних операцій. Подібно до інших цін обмінні курси різних країн визначаються співвідношенням попи­ту і пропозиції. На обмінний курс впливають такі фактори, як стан платіжного балансу, політика уряду і національного банку, ринкові очікування відносно політичної і економічної ситуації в тій чи іншій країні. В певних випадках діють і сезонні фактори. Так, попит на ва­люту буде високим в період різкого зростання експорту з цієї країни, оскільки іноземним покупцям необхідна валюта для оплати товару. Аналогічне зростання імпорту негативно вплине на обмінний курс.

У країнах з високим рівнем розвитку туризму надходження валюти часто залежить навіть від погодних умов. Міжбанківський форвардний валютний ринок, природно, є конкурентом ф'ючерсного валютного ринку. Наявність ефективного форвардного ринку стримує розвиток ф'ючерсного, тому при здійсненні ф'ючерсних контрактів необхідне обов'язкове внесення гарантійної застави і виплати комісійних витрат. Крім того, валютні ф'ючерсні контракти мають стандартні місяці поставки і стандартні обсяги контракту. Практично неможливо, щоб окремі зобов'язання експортерів та імпортерів на ринку наявної валюти точно відповідали умовам ф'ючерсного ринку. В той же час на форвардному ринку дилери приймають зобов'язання на будь-який час і на будь-яку суму.

У практичній роботі валютні дилери віддають перевагу тримісячному найактивнішому форвардному ринку, не ризикуючи працювати з шестимісячним менш активним ф'ючерсним ринком. Ці незначні переваги поки що стримують розвиток ф'ючерсного валютного ринку в нашій країні.