II Питання для самоконтролю

1. Етапи розвитку біржової справи.

2. Характерні риси біржової торгівлі та її відмінності від оп тового ринку та оптового ярмарку.

3. Поняття та ознаки біржі.

4. Функції біржі як організатора біржових торгів.

5. Види бірж та їх характеристика.

Розділ 2 Загальні положення біржового права

II 2.1. Поняття біржового права:

І його предмет, метод, принципи та функції

Система суспільних відносин, що виникають у зв'язку зі здійсненням різних юридично значущих дій, і наявність чинного законодавства, що регулює такі відносини, сприяють виникненню певних груп відносин, які вимагають проведення наукового вивчення останніх і на основі цього розробки спеціального нормативно-правового масиву, що забезпечує їх. Це безпосередньо пов'язано з таким феноменом, як відносини, що виникають у процесі створення і функціонування бірж як учасників цивільного обороту, з порядком проведення торгів на таких «спеціальних ринках», правилами укладення і виконання біржових договорів і, звісно, специфікою біржового товару. Однак наявність вищевказаних відносин не свідчить про їх природну однорідність, що підлягає регулюванню лише галузями права. Це правило грунтується на характерній однорідності відносин, що входять до предмета правового регулювання галузей права і методів правового регулювання таких суспільних відносин.

Питання, пов'язане з віднесенням біржового права до самостійної галузі права, підгалузі права або інституту, має дискусійний характер, що є характерним для «молодих», які отримали недавній розвиток, суспільних відносин. З іншого боку, таке визначення має істотне значення, оскільки дозволяє нам у тих чи інших ситуаціях застосовувати відповідні норми законодавства - приватноправові або публічно-правові. Для однозначного визначення тлумачення біржового права необхідно визначитися з колом суспільних відносин (предметом), що становлять для нас інтерес, і зі способами їх урегулювання (методами).

До суспільних відносин, що є характерними для предмета біржового права, відносяться майнові відносини, оскільки, наприклад, процес укладення біржових договорів з реальним товаром передбачає перехід права власності на такий товар від продавця

до покупця. Крім указаних відносин, для біржового права природними будуть немайнові відносини (наприклад, порядок використання найменування біржі як учасника господарсько- правових відносин - Нью-Йоркська фондова біржа або Чиказька товарна біржа). Крім цього, процес створення бірж передбачає проходження певних стадій (етапів), оскільки такі суб'єкти утворюються як господарські товариства. Така процедура має чітко визначену єдність (систему), тобто організацію дій, що передбачає здійснення системи активних заходів її учасників, - організаційні відносини. Аналіз правової доктрини¹ свідчить про те, що вшце- перераховані відносини входять до структури цивільно-правових відносин і отримали найменування диспозитивних відносин.

Однак для біржового права характерною є і система інших суспільних відносин, що пов'язані з нерівністю сторін. Такі відносини властиві тим ситуаціям, коли учасники біржових відносин можуть не знаходитись у юридичній рівності (отримання відповідних дозволів - ліцензій на здійснення певних видів діяльності), і отримали найменування імперативних відносин.

Суспільні відносини, що виникають в тій чи іншій сфері людської діяльності, схильні до певного регулювання, тобто застосування специфічних способів з метою їх цілісного утримування і правового забезпечення. Такі способи можуть мати різний правовий відтінок. Аналізуючи характерні для приватного права відносини, зазначимо, що, оскільки вони будуються на умовах рівності сторін, і метод буде відповідати таким умовам. Виходячи з такого посилання, можемо сміливо стверджувати, що для таких відносин характерним буде диспозитивний метод (метод рівності сторін).

У свою черіу, інша група відносин, що характеризується нерівним правовим становищем учасників таких відносин, звісно, буде врегульована іншими методами, які передбачають забезпечення переважання одних учасників над іншими внаслідок їх ¹

специфічного правового становища. Така перевага має прояв у застосуванні вимог, необхідних для виконання, з огляду на забезпечення певних інтересів (наприклад державна безпека). Зазначимо, що такі відносини отримали і метод, що характеризує їх правову сутність та в юридичній літературі отримав назву імперативного (влади підпорядкування).

Виходячи з викладеного, на нашу думку, біржове право неможливо вважати самостійною галуззю права, оскільки відсутніми є власний (характерний лише їй) предмет правового регулювання і, відповідно, метод, що забезпечує способи впливу на відносини, які відносяться до такого предмета.

У той же час не треба забувати про те, що на сучасному етапі розвитку біржових відносин склалася певна система нормативно- правових актів, що забезпечують порядок у структурі відносин у біржовій сфері. Така система свідчить про зацікавленість як органів державної влади, так і самих учасників біржової торгівлі в налагодженні і підтриманні стабільних і в економічному, і в правовому спектрі відносин. Система нормативно-правових актів у біржовій сфері включає і приватноправові і публічно-правові елементи, що забезпечують правовий режим відносинам, що відносяться до предмета правового регулювання біржового права. Тому більш доцільно розглядати біржове право як галузь законодавства, тобто систему нормативно-правових актів.

Проведений аналіз дозволяє нам припустити, що біржове право як система нормативно-правових актів передбачає врегулювання всіх суспільних відносин, що виникають у процесі біржової діяльності. Оскільки коло таких відносин є досить широким і багатогранним, у визначенні біржового права необхідно акцентувати увагу на більш значних і всеохоплюючих моментах.

На нашу думку, біржове право, як галузь законодавства, - це система нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв'язку зі створенням, функціонуванням і припиненням діяльності бірж, а також проведенням біржових торгів і укладенням біржових договорів зі специфічним об'єктом (біржовим товаром).

В юридичній доктрині висловлено думку про те, що біржове право - це інститут господарського права, що складається із системи правових норм, які регулюють суспільні відносини у процесі

створення і функціонування бірж¹. Висловлюючись із приводу вказаного підходу, можна зазначити, що доктрина цивільного і господарського права за численними питаннями не приходить до єдиного знаменника. Твердження про біржове право як інститут господарського права, на нашу думку, є необгрунтованим, оскільки: - учасниками відносин, що входять до предмета господарського права, є суб'єкти господарської діяльності, в той час як законодавство України про біржову діяльність не обмежує коло учасників біржових відносин виключно суб'єктами господарювання. Таким чином, коло учасників біржових відносин є ширшим, ніж коло учасників господарських відносин;

-у процесі здійснення біржової діяльності укладаються біржові договори. Законодавець України в нормативно-правових актах закріпив норму, за якою договори, що укладаються на біржі, не повинні суперечити цивільному законодавству.

Крім вказаного, виходячи з положень загальної теорії права, біржове право необхідно розглядати як науку і навчальну дисципліну, що дозволить нам більш детально з'ясувати аспекти біржових відносин, необхідних для вивчення у контексті юридичної думки. Не вдаючись у різні роздуми і не відходячи від загальноприйнятої думки про науку і навчальну дисципліну, зазначимо, що:

-біржове право, як наука, - це існуюча система точок зору, поглядів та ідей, що висловлені у правовій доктрині стосовно правового регулювання біржової діяльності;

-біржове право, як навчальна дисципліна, - система певних знань і вмінь, необхідних для пізнання і вивчення біржової діяльності в цілому і безпосередньо її правового регулювання.

Принципи права - це основні його ідеї та засади, що мають внаслідок їх законодавчого закріплення в нормах права загальнообов'язковий характер. Вони визначають сутність самих відносин та їх соціальну спрямованість, галузеві особливості правового регулювання, що сприяє однорідності розуміння сенсу правових норм, їх єдиному правозастосуванню. Крім цього, принципи права використовуються для усунення прогалин у праві і застосування норми за аналогією права, що важливо для біржового права внаслідок його динамічності і схильності до змін в економічній і соціальній дійсності. Як ми вже визначились, предмет та методи біржового права містять поєднання приватноправових і публіч- ¹

но-правових засад. Наслідком цього є і поєднання принципів цивільного права та адміністративного права як основоположних (базових) галузей права, що є характерними для біржового права.

Принципи цивільного права здебільшого безпосередньо закріплені у нормах цивільного права, і їх дотримання є обов'язковим як у законотворчості, так і в гіравозастосуванні. Серед принципів цивільного права можна виділити такі:

1. юридична рівність суб'єктів правовідносин, що забезпечується можливістю формування їх вільного волевиявлення, тобто учасники цивільних правовідносин не підпорядковані один одному і не мають влади один над одним;

2. недоторканність власності - забезпечує майновий правопорядок в економіці, можливість власникам володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм майном у своїх або чужих інтересах, бути захищеними від безпідставного його вилучення чи обмеження можливостей використання. Основу цього принципу складають норми Конституції України (ст. 41), за якими ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Між тим можливості власника, безумовно, мають певні межі, чітко визначені законом. Так, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч. 5 ст. 319 ЦК України) тощо;

3. свобода договору забезпечує динаміку майнових відносин і обслуговує потреби людини та ринку. Цей принцип є основним для товарного ринку. Згідно зі ст. 626 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Здебільшого цей принцип полягає у свободі укладення договору, свободі вибору контрагентів, свободі формування умов договору, свободі вибору моделі договору¹. Причому свобода договору виявляється навіть у тому, що сторони можуть укладати не тільки ті договори, що передбачені актами цивільного законодавства, а й договори, у яких містяться елементи різних договорів, - змішані договори (ст. 628 ЦК України);

4. свобода здійснення підприємницької діяльності полягає у можливості здійснення відповідного виду діяльності у різних ¹

організаційно-правових формах, не заборонених чинним законодавством. Суб'єктів підприємницької діяльності мають право на власний розсуд приймати рішення і здійснювати будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству, відповідно до потреб ринку і т. д. При цьому слід врахувати необхідність встановлення балансу приватних інтересів підприємця та публічних інтересів суспільства, тобто баланс дозволів і заборон¹;

5. охорона прав і законних інтересів забезпечує охоронну функцію цивільного права. Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Норми цивільного права сконструйовані таким чином, що їх дія забезпечується як самими нормами цивільного права, так і нормами процесуального права. Учасникам біржових правовідносин надаються можливості для забезпечення своїх суб'єктивних прав і законних інтересів: діяти самостійно, усувати перешкоди, застосовувати спеціальні правові засоби (засоби забезпечення зобов'язань), примирні процедури (у разі порушення права звертатися до порушника з претензією), пред'являти позов, задіяти преюдиційні механізми, в тому числі публічного характеру (порушити справу приватного звинувачення)^{1 2}.

Звертаючись до системи принципів адміністративного права України та їх характеристики, зазначимо, що в сучасних умовах йдеться, по-перше, про внутрішні закономірності самого права як певного формально-змістовного юридичного явища, а по-друге, - про зовнішні вимоги, що висувають до організації і функціонування адміністративного права, без чого не можливе формування останнього³.

В юридичній літературі до принципів адміністративного права відносять: принцип законності; принцип пріоритету прав та свобод людини і громадянина; принцип рівності громадян перед законом; принцип демократизму нормотворчості й реалізації права; принцип взаємної відповідальності держави і людини;

принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною¹.

Значення права у суспільстві розкривається через його функції - службову роль, загальний обсяг врегульованих відносин, їх важливість для забезпечення в ньому злагоди і порядку. Для біржового права характерними є такі функції, як регулятивна, охоронна, попереджувально-виховна і стимулююча.

Регулятивна функція полягає в урегулюванні нормами біржового законодавства біржово-правових відносин. Ця функція реалізується за допомогою зобов'язальних норм і визначає, якою повинна бути поведінка учасників біржових відносин у майбутньому (наприклад обов'язок особи, яка бажає стати учасником саморегулівної організації, отримати ліцензію на здійснення діяльності на ринку цінних паперів). На основі цього нормами біржового права учасникам правовідносин надається можливість для самоорганізації і саморегулювання.

Охоронна функція забезпечує захист порушених прав суб'єктів біржової діяльності. Саме охоронна функція сприяє виробленню в праві як регуляторі суспільних взаємозв'язків цінних для особи і суспільства якостей: стабільності, детальної і якісної регламентації, чітких процедур. Основний напрям охорони - захист майнових інтересів учасників біржових правовідносин через забезпечення стабільності майнового становища добросовісних учасників відповідних правовідносин. Така функція реалізується шляхом застосування спеціальних охоронних норм, а також регулятивних норм, що діють в охоронному режимі (наприклад, ст. 25 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що правила фондової біржі складаються з порядку накладення санкцій за порушення правил фондової біржі. Як наслідок, це свідчить про забезпечення охорони прав і законних інтересів учасників відносин, що виникають на фондових біржах).

Попереджувально-виховна (оціночна) функція тісно пов’язана з охоронною і забезпечується нормами відповідальності за порушення біржового законодавства. Така функція дозволяє праву виступати критерієм правомірності або неправомірності рішень і дій кого-небудь (наприклад, за ст. 36 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» у разі недобросовісної емі- ^{1 2}

сії Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) мас право тимчасово зупинити відкрите (публічне) розміщення цінних паперів. Зупинене відкрите (публічне) розміщення цінних паперів поновлюється за рішенням НКЦПФР лише до закінчення строку розміщення цінних паперів, установленого проспектом їх емісії, за умови усунення порушень, що стали підставою для зупинення відкритого (публічного) розміщення).

Стимулююча функція полягає у формуванні необхідної для держави і суспільства поведінки суб'єктів біржової діяльності шляхом створення матеріальних і нематеріальних стимулів (наприклад, за ст. 14 Закону України «Про товарну біржу» держава гарантує захист майнових прав товарної біржі. Вилучення майна біржі не допускається, крім випадків, передбачених законом. Це є стимулом для розвитку біржової діяльності та організації і проведення біржових торгів).

Інформаційна функція полягає у наданні певної інформації потенційним учасникам біржової діяльності про їх можливості. Крім цього, необхідно додати також доцільність отримання інформації про об'єкти біржових операцій - валюту, товари товарних бірж, цінні папери, а також їх похідні. Учасник товарного ринку, який бажає взяти участь у процесі проведення біржових торгів та укладенні біржових договорів, зобов'язаний детально дослідити кон'юнктуру ринку, тобто отримати певну інформацію. Біржа, у свою чергу, публікує біржові бюлетені, в яких публікує інформацію про допущені до біржових торгів товари.

Крім поняття біржового права як правової категорії, необхідно врахувати наявність законодавчо закріпленої категорії «біржова діяльність» і з метою недопущення ототожнення провести їх відмінність.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 278 і ч. 1 ст. 360 ГК України, можна зробити висновок, що біржова діяльність - це діяльність бірж, яка має за мету надання послуг з укладання біржових договорів для забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів і валюти.

Проводячи аналіз вказаного визначення поняття «біржова діяльність» і наведеного нами тлумачення категорії «біржове право», зазначимо їх різницю:

-по-перше, за своєю природою ці поняття мають різні площини: «біржове право» - це система норма тивних актів, в той же час як «біржова діяльність» - це діяльність бірж;

-поняттям «біржове право» охоплюється весь комплекс відносин, що виникають між учасниками у процесі здійснення ними біржової діяльності; поняттям «біржова діяльність» охоплюється діяльність спеціальних суб'єктів - бірж, іцо пов'язана з наданням певного роду послуг;

-як закріплено в ГК України, біржова діяльність регулює функціонування бірж, тобто, по суті, процес укладення біржових договорів, що є похідним з подальшого визначення; до структури відносин, що характеризують категорію «біржове право», крім вказаного, відносять порядок створення бірж і порядок припинення їх діяльності;

-особливу увагу хотілося б акцентувати на визначенні категорії «біржова діяльність», у законодавчому визначенні міститься вказівка про те, що метою біржової діяльності є забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів і валюти. Виходячи з вказаного, біржовим товаром визнається валюта і цінні папери. Однак це не є правильним, оскільки до біржових товарів, крім вказаних, відносяться і товари суспільного споживання, що буде розглянуто у розділі «Поняття, види і правова природа біржового товару».