13.2. Особливості публічно-правового та приватноправового регулювання і біржової діяльності

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ст, 5 ГК України). Регулювання фондового ринку здійснює держава та саморегулівні організації (ст. 47 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Процес регулювання біржової діяльності багато в чому забезпечується участю держави. Однак при цьому не слід браги до

уваги виключно державний примус. Державне регулювання біржової діяльності передбачає встановлення певних приписів, необхідних для виконання учасниками біржової діяльності, а також можливість участі компетентних органів державної влади у біржових відносинах. Причому останній аргумент може мати декілька проявів:

• публічно-правове регулювання має місце в тих випадках, коли уповноважені державою органи мають юридичну перевагу над рештою учасників біржових відносин і, тим самим, нав'язують їм обов'язкові для виконання правила поведінки;

• приватноправове регулювання застосовується частіше, ніж публічно-правове та передбачає участь органів державної влади у біржових відносинах на рівних умовах з іншими учасниками біржового ринку.

Оскільки державне регулювання біржової діяльності має здебільшого публічно-правовий характер, доцільним є розгляд компетенції органів, наділених повноваженнями участі у біржових відносинах, з огляду на їх компетенцію. При цьому НКЦПФР розглядається нами окремо, оскільки має безпосереднє відношення до регулювання відносин у біржовій інфраструктурі, що має особливе відображення на фондовому ринку.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

-реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

-створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

-одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що вшіиває на формування цін на ринку цінних паперів;

-забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

• гарантування прав власності на цінні папери;

-захисту прав учасників фондового ринку;

• інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

-дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

• запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

-контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Формами державного регулювання ринку цінних паперів згідно зі ст. З Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визнаються:

• прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

-регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

-видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

-заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

-реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

-контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

-створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

-встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

• контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

-контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

• проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Як уже було сказано, органи державної влади наділяються певного компетенцією для встановлення правил проведення біржової діяльності. Законодавством України чітко встановлено повноваження таких органів і можливість їх участі у біржових відносинах на різних етапах.

Повноваження Верховної Ради України (ст. 85 Конституції України):

• прийняття законів у сфері біржової діяльності;

• контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

-здійснення парламентського контролю у межах, передбачених чинним законодавством.

Повноваження Президента України (ст. 106 Конституції України):

-підписує закони, прийняті Верховною Радою України. Має право вето стосовно прийнятих Верховною Радою законів і подальшого повернення їх на повторний розгляд;

• приймає укази і розпорядження у сфері біржової діяльності, які є обов'язковими;

• має право відміняти нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України у сфері регулювання біржової діяльності.

Кабінет Міністрів України:

• координує роботу міністерств, відомств, комісій у сфері біржової діяльності;

-видає постанови і розпорядження, пов'язані із забезпеченням функціонування біржового ринку.

Міністерство фінансів України здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України випуск цінних паперів, організує в межах своїх повноважень виготовлення бланків цінних паперів, затверджує нормативну документацію з цих питань.

Національний банк України встановлює за погодженням з НКЦПФР вимоги щодо випуску цінних паперів комерційними банками, визначає особливості ведення обліку операцій з цінними паперами.

Фонд державного майна України здійснює повноваження власника стосовно певної частини акцій державних акціонерних товариств, несе відповідальність у межах вказаної частини акцій.