II 2.2. Система біржового права як навчальної і дисципліни: характеристика його окремих інститутів

Розгляд системи біржового права передбачає ряд основних моментів:

- аналіз точок зору, що існують у правовій доктрині стосовно загальнотеоретичного правового підходу до системи права взагалі;

- визначення основних аспектів біржового права у спектрі систематизації знань, необхідних для вивчення основних його положень;

- розгляд специфіки відносин, що виникають у процесі біржової діяльності, і наділення їх єдиними або різними ознаками, що дозволять провести згрупування цих відносин за різними критеріями.

Слід зазначити, що система біржового права може бути розглянута у двох аспектах:

-біржове право як галузь законодавства (система нормативно-правових актів);

-біржове право як навчальна дисципліна (система знань, необхідних для вивчення навчальної дисципліни «Біржове право»).

На нашу думку, до поділу біржового права на першу (загальну) і другу (особливу) частини необхідно застосувати саме другий підхід - біржове право як навчальна дисципліна. Така позиція грунтується на переконанні про те, що біржове право як галузь законодавства є не чим іншим, як ієрархічно побудованою (залежно від юридичної сили) системою нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері біржової діяльності.

Норми першої частини біржового права мають універсальний характер і розраховані на застосування в усіх сферах біржової діяльності. До першої частини біржового права як навчальної дисципліни необхідно відносити:

• поняття, предмет, метод, функції і принципи біржового права;

• систему біржового права та її прояви;

-загальні положення про біржову діяльність:

а) поняття біржової діяльності;

б) поняття біржі, її функції;

в) суб'єкти і об'єкти біржової діяльності;

г) поняття, види і порядок укладення біржових договорів;

ґ) порядок проведення біржових торгів і т. д.

Другу частину біржового права як навчальної дисципліни складають положення, призначені для регулювання відносин, що виникают ь в окремих сферах біржової діяльності. Для другої частини характерними є: положення про окремі види бірж і документи, на підставі яких вони створюються і функціонують; порядок підготовки до біржових торгів і допуску до них біржових товарів; положення про учасників біржової торгівлі; положення про структурні підрозділи бірж і порядок їх діяльності; порядок виконання і припинення біржових договорів тощо.

У 2.3. Система біржового законодавства

Біржове право як галузь законодавства, як вказувалось вище, має також власну побудовану систему. Основу такої системи складають нормативно-правові акти загальної та спеціальної дії, які входять до предмета правового регулювання відносин у сфері біржової діяльності. Беручи до уваги такі обставини та загальне визначення правової категорії «біржова діяльність», вважається,

що під біржовим законодавством необхідно розуміти систему правових норм, які регулюють відносини між фізичними, юридичними особами та державою (державними органами) у сфері провадження біржової діяльності (отримання дозволів, порядок проведення біржових торгів, укладення біржових договорів та їх реєстрація тощо).

Чинне законодавство у сфері біржової діяльності е складною й розгалуженою системою, яка складається з правових актів. Аналіз дії на території України нормативно-правових актів, які регулюють біржову діяльність, дозволяє зробити висновок, які за короткий час створено комплексну та специфічну систему, яка може позитивно впливати на ту частину підприємницької діяльності, яку іменують біржовою. Характерною рисою біржового законодавства є те, що правове регулювання здійснюється за допомогою нормативних актів, ідо мають різну галузеву приналежність, коли відносини, що виникають у рамках біржової діяльності, врегульовані кількома нормативними актами.

Однією з ознак комплексності біржового права є джерела його правового регулювання. При цьому основне навантаження (нормативно-правове) в регулюванні біржових правовідносин несуть нормативні акти. Залежно від юридичної сили нормативно-правового акта ієрархія джерел біржового права може бути подана наступним чином (за рівнями):

1. Конституційний рівень правового регулювання біржових правовідносин. До складу нормативно-правових актів зазначеного рівня доцільно відносити Конституцію України та конституційні закони, які передбачають першочергові пріоритети та цінності в суспільстві та самостійність України у всіх галузях життя.

Такий рівень регулювання біржової діяльності обумовлений побудовою законодавства України, в т. ч. біржового, навколо Конституції України та відповідає нормативним конституційним положенням, що мають вищу юридичну силу на території України.

Саме в Конституції України закріплено основні положення суспільного та державного життя, характер взаємовідносин особи і держави, регламентовано права та свободи особи в суспільстві, визначено компетенцію органів державної влади та управління і, що найголовніше, встановлено основні правові принципи для біржової діяльності та біржового законодавства.

Так, ст. 42 Конституції України передбачено право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Оскільки одним з видів підприємницької є біржова діяльність, то відповідно цією нормою надається право на здійснення юридично значущих дій, пов'язаних з організацією біржової торгівлі, емісією цінних паперів, проведенням біржових торгів, укладенням біржових договорів і т. д.

У цілому, говорячи про конституційний рівень регулювання, слід зазначити, що законодавство, зокрема біржове, не повинно суперечити Конституції України, в іншому випадку такі нормативні акти або їх окремі норми вважаються недійсними. Конституційний рівень регулювання біржової діяльності включає в себе ряд попередніх конституційних актів України: Декларацію про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, які хоча й інкорпоровані в Конституцію, але зберегли і своє самостійне значення.

2. Нормативні акти міжнародного характеру (міжнародні договори, угоди, конвенції). Міжнародні нормативні акти є одним з найважливіших джерел правового регулювання біржової діяльності в Україні. Серед них:

-Директива 79/279/ЄЕС. Ради Європейських Співтовариств «Щодо координації умови стосовно внесення цінних паперів до офіційного реєстру фондової біржі» від 05.03.1979;

-Директива 82/121/ЄЕС Ради Європейських Співтовариств з інформації, що регулярно опубліковується підприємствами, акції яких внесені до офіційного реєстру фондових бірж, від 15.02.1982;

-Фінансовий протокол між Урядом України і Урядом Французької Республіки про надання допомоги сумою 5 млн. франків для фінансування витрат по здійсненню французькою стороною проекту' оснащення Української фондової біржі від 16.06.1992.

3. Кодифіковані акти, які складають основи приватного порядку та механізм здійснення біржової діяльності, а також механізм державних гарантій дотримання прав учасників біржової діяльності. Цей рівень джерел в системі біржового законодавства представлений кодифікованими законодавчими актами, до складу яких відносимо Цивільний та Господарський кодекси України.

ЦК України у вказаній системі правових актів відіграє особливу роль, оскільки с стержнем всього приватного права. Він об'єднує як загальні норми приватного права, так і спеціальні

норми, що регулюють біржові правовідносини. В ЦК України встановлено загальні .засади регулювання приватних відносин, закріплено правове становище суб'єктів біржової діяльності, організаційно-правові форми, в тому числі біржової діяльності, детально урегульовано договірні відносини в біржовій діяльності та ін. Так, особливої уваги заслуговують норми ЦК України стосовно загальних положень про юридичну особу (глава 7), відповідно до яких встановлюють загальні засади створення та функціонування бірж як різновиду юридичних осіб. Крім того, доцільно зупинитися і на правилах глави 14 ЦК України «Цінні папери». У зазначеній главі містяться загальні положення стосовно цінних паперів: їх визначення, групи та види, вимоги щодо них, умови передання прав за цінними паперами. Важливо відзначити й книгу 5 ІДК України «Зобов'язальне право», яка містить загальні положення про зобов'язальні правовідносини в цілому і поширює сферу їх дії на біржові правовідносини. Проте наведені норми ЦК України не є винятковими стосовно біржової діяльності. Вказаний кодифікований нормативний акт містить низку загальних положень, що регулюють й інші сторони порядку створення, функціонування і припинення діяльності бірж та учасників біржової торгівлі.

Беручи до уваги ГК України як джерело біржового права, слід зазначити, що він містить як загальні положення стосовно суб'єктів господарювання у сфері біржових правовідносин (ст. 56-58), так і спеціальні норми, що регулюють правове становище товарної (ст. 279-282) та фондової (ст. 360-361) бірж. Крім того, відповідний акт нормотворчості закріплює загальні положення стосовно посередницької діяльності, пов'язаної з випуском та обігом цінних паперів (ст. 356-358), та укладення угод щодо цінних паперів (ст. 359).

4. Закони України і Декрети Кабінету Міністрів України,

що встановлюють правові форми біржової діяльності і основи правового становища її суб'єктів (наприклад, Закони України «Про товарну біржу» і «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Законом України «Про товарну біржу» визначено правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України. Так, безпосередньо у вказаному нормативному акті закріплено: правове становище товарної біржі, основні принципи її діяльності, права та обов'язки товарної біржі, порядок створення та реєстрації товарної біржі, членство у товарній біржі та управління

нею, майно товарної біржі та гарантії її майнових прав, біржові операції та правила біржової торгівлі. Фактично можна констатувати, що у Законі України «Про товарну біржу» містяться деталізовані норми ГК України стосовно діяльності такого суб'єкта господарських правовідносин. При цьому слід зазначити, що досить значна частина відносин у структурі товарної біржі, про що чітко закріплено у вказаному Законі, має бути врегульована на локальному рівні правового забезпечення.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку. Крім того, зазначеним Законом закріплюється порядок діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку, що передбачає створення фондових бірж, а також вимоги до професійних учасників фондового ринку.

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні. Слід зазначити, що хоча вказаний Закон і не має прямого впливу на порядок організації біржової діяльності в Україні, проте, враховуючи наявність впливу органів державної влади на діяльність професійних учасників фондового ринку, необхідно враховувати аспекти впливу відповідних органів, в межах їх компетенції, на організацію біржової торгівлі. Зазначеним нормативним актом закріплюється правове становище НКЦПФР як спеціально створеного органу державної влади у процесі здійснення державного регулювання ринку цінних паперів.

Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні. Безпосередньо вказаним нормативним актом закріплені норми щодо структури Національної депозитарної системи, форм випуску цінних паперів, переходу та реалізації права власності на цінні папери в Національній депозитарній системі, депозитарної діяльності, правового становища учасників Національної депозитарної сисгеми, особливостей електронного обігу цінних паперів,

регулювання діяльності Національної депозитарної системи (стосовно надання дозволів на здійснення депозитарної діяльності, обліку цінних паперів у Національній депозитарній системі, контролю за діяльністю Національної депозитарної системи, обмеження щодо участі працівників прямих учасників Національної депозитарної системи та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи, у професійній діяльності на ринку цінних паперів).

Закон України «Про господарські товариства» визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників. Враховуючи ге, що біржі в Україні можуть створюватися у певних організаційно-правових формах, в тому числі як господарські товариства, необхідно враховувати і положення вказаного Закону, в якому деталізовані умови та процедури створення, функціонування та припинення відповідних учасників господарської діяльності.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» має пряме відношення до порядку створення організаторів біржової торгівлі - бірж. Такий висновок можна зробити на підставі положень Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», де у ч. З ст. 21 закріплена норма, що фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації, яка здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Стосовно порядку легалізації діяльності товарної біржі слід звернути увагу на положення ст. 7 Закону України «Про товарну біржу», де закріплено, що державна реєстрація товарної біржі здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, тобто юридичних осіб. Виходячи з цього посилання, норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» щодо створення товарної біржі мають прямий вплив і є нормами прямої дії.

До вказаної групи відносяться і декрети Кабінету Міністрів України, прийняті Урядом у період наділення його особливими повноваженнями і чинні у сфері біржової діяльності (наприклад. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

5. Підзаконні нормативні акти. Цей рівень правового регулювання грунтується на застосуванні іншого нормативного блоку

6. актів правотворчості, що містить нормативно-правові акти органів державної влади.

До нормативно-правових актів органів державної влади необхідно відносити:

а) укази і розпорядження Президента України. Важливо зазначити, що відповідні нормативні акти дозволяють оперативно регулювати ті чи інші відносини, зреагувати на складну ситуацію, своєчасно усунути прогалини у законодавстві, а в період бездіяльності Верховної Ради України заповнити необхідну законодавчу нішу (наприклад, Указ Президента України від 26.03.2001 N» 198/2001 «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України»);

б) постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. Такі постанови здебільшого мають технологічний характер і, дублюючи норми законів, їх деталізують (наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 № 1288 «Про затвердження Положення про механізм розрахунків під час закупівлі сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб та їх реалізації з державних ресурсів через біржовий товарний ринок»);

в) постанови, накази та інструкції міністерств, відомств і державних комітетів, що мають галузеву спрямованість (наприклад, наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 03.04.1996 № 103/44/62 «Про затвердження Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією», постанова правління Національного банку України від 06.08.2003 № 325 «Про затвердження Положення про здійснення операцій з банківськими металами та внесення змін до деяких нормативно- правових актів Національного банку України», рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.05.2003 № 181 «Про затвердження Порядку формування, ведення і користування відомостями реєстру фондових бірж і торговельно- інформаційних систем»);

г) рішення і розпорядження місцевих органів влади у межах наданих їм повноважень.

7. Локальні акти. Цей рівень правового регулювання біржової діяльності грунтується на застосуванні інших актів правотворчості, що включають локальні нормативно-правові акти. До останніх

8. доцільно відносити рішення, що є характерними для окремих (самостійних) суб'єктів біржової діяльності (наприклад, рішення загальних зборів акціонерів (за умови, що біржа утворена як акціонерне товариство), статут біржі, правила біржової торгівлі, правила біржового арбітражу та інші внутрішні документи).