- •Правова та претензійно-позовна робота в організаціях
- •Тема 1. Завдання та організаційна структура юридичної служби.
- •1. Поняття правової роботи та юридичної служби.
- •2. Основні завдання і напрями роботи юридичної служби.
- •3. Юридична служба як наука.
- •4 . Організація і структура юридичної служби.
- •5. Нормативні акти, що регулюють діяльність юридичної служби.
- •Тема 2. Організація роботи із забезпечення законності документів правового характеру.
- •1. Методика роботи з перевірки відповідності вимогам законодавства проектів локальних нормативних актів, інших документів правового характеру.
- •2. Підготовка проектів і впорядкування відомчих і локальних нормативних актів.
- •3. Кодифікація і зберігання нормативних актів в організації.
- •Тема 3. Договірна робота юридичної служби.
- •1. Методика організації договірної роботи.
- •2. Принципи договірної роботи та методика їх забезпечення.
- •3. Участь юридичної служби в роботі з підготування проектів господарських договорів.
- •4. Облік і контроль у договірній роботі.
- •Тема 4. Організація претензійно-позовної роботи.
- •1. Претензійно-позовна робота як один із важливіших напрямів правової роботи.
- •2. Оформлення і облік претензійних та позовних матеріалів.
- •3. Узагальнення наслідків претензійно-позовної роботи.
- •Тема 5. Правова робота в галузі забезпечення власності організацій.
- •1. Методика організації роботи в галузі збереження власності організацій, напрями цієї роботи.
- •2. Робота юридичної служби із забезпечення відшкодування збитків, завданих організації, підприємству.
- •3. Роль юридичної служби у ліквідації дебіторської заборгованості та забезпеченні законності списання матеріальних цінностей та боргів.
- •4. Аналіз практики використання правових засобів до забезпечення збереження власності організацій.
- •Тема 6. Правова робота в галузі додержання законодавства про працю.
- •1. Методика організації роботи із додержання законодавства про працю та основні напрями цієї роботи.
- •2. Забезпечення відповідності чинному законодавству документів, що регулюють трудові відносини в організації.
- •Тема 7. Робота юридичної служби в галузі правової пропаганди.
- •1. Методика організації роботи в галузі правової пропаганди.
- •2. Організація проведення лекцій та постійно діючих семінарів з юридичних питань та правової роботи.
- •3. Інші види правової пропаганди і правового навчання.
- •Тема 8. Розгляд і вирішення спорів про порушення договірних строків та кількостей.
- •1. Порядок подання і оформлення претензій та позовів щодо недопоставки товарів.
- •2. Правове регулювання розгляду і вирішення спорів про порушення договірних строків та кількостей.
- •3. Аналіз судово-господарської практики вирішення спорів про недопоставку та несвоєчасну поставку товарів.
- •Тема 9. Розгляд і вирішення спорів про недостачі товарів або продукції.
- •1. Порядок подання і оформлення претензій та позовів за недостачами.
- •2. Порядок складання актів про недостачу товарів (продукції).
- •3. Аналіз судово-господарської практики вирішення спорів про недостачі.
- •Тема 10. Розгляд і вирішення спорів з приводу поставки або продажу товарів неналежної якості чи некомплектних.
- •1. Основні нормативні акти, що регулюють порядок подання і розгляду претензій та позовів з приводу одержання товарів неналежної якості або некомплектних.
- •2. Роль господарського договору у порядку визначення якості одержаних товарів.
- •3. Претензії та позови з приводу одержання товарів неналежної якості.
- •4. Аналіз судово-господарської практики вирішення спорів за якість товарів (продукції).
Тема 8. Розгляд і вирішення спорів про порушення договірних строків та кількостей.
1. Порядок подання і оформлення претензій та позовів щодо недопоставки товарів.
Для існування і нормальної життєдіяльності організації нею укладаються різноманітні господарські договори. У цих договорах обов язково передбачається відповідальність сторін за порушення умов договору і, зокрема, відповідальність за несвоєчасну поставку (продаж) або недопоставку товарів. Така відповідальність передбачається також законодавством – статтями 216, 220 та ін. Господарського кодексу України, статтями 611, 612, 614, 623 та ін. Цивільного кодексу України тощо.
Таким чином, у разі виявлення фактів невиконання договірних зобов язань по кількості або строках поставки (продажу) товарів, покупець має право заявити претензію або позов про сплату неустойки у відповідному розмірі та відшкодування збитків.
Право на звернення з вимогою щодо відповідальності за неналежне виконання договору з приводу порушення договірних строків та кількостей виникає у покупця з моменту закінчення строку (періоду) поставки, якщо у цей строк товари не одержані, або одержана кількість менша, ніж передбачено договором.
Претензія заявляється у випадках, коли такий порядок врегулювання спорів передбачений домовленістю між сторонами (ст.5 Господарського процесуального кодексу), у інших випадках подається позов.
Претензія чи позов за змістом мають відповідати вимогам, відповідно, ст.6 чи 54 ГПК.
Зміст вимог заявника має полягати у вимозі сплати передбачених законом або договором санкцій та відшкодування збитків за порушення договірних зобов язань. Підставою заявленої вимоги є договір між сторонами та документальне підтвердження фактів порушення контрагентом договірних строків та кількостей.
2. Правове регулювання розгляду і вирішення спорів про порушення договірних строків та кількостей.
Велику роль у разі подання претензій та позовів, пов язаних із порушеннями договірних строків та кількостей відіграє врахування практики господарських судів з розгляду спорів щодо цих порушень.
При розгляді цих спорів господарські суди керуються законодавством України (ст. 614 ЦК) яке закріплює принцип відповідальності за наявності вини, роз ясненням Вищого арбітражного суду України № 02-5/218 від 30.03.95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов язань за договором поставки», та ін.
При вирішенні питання про вину господарський суд виходить з того, що підприємства, організації повинні вживати всіх необхідних заходів до безумовного і належного виконання своїх зобов язань перед другою стороною.
3. Аналіз судово-господарської практики вирішення спорів про недопоставку та несвоєчасну поставку товарів.
Підприємство, організація, яка не виконала зобов язань за договором поставки (продажу) товарів передбачається винним у допущених порушеннях, зокрема, у недопоставці чи несвоєчасній поставці товарів. Позивач за такими позовами не повинен доводити вину постачальника (продавця), відсутність своєї вини має довести постачальник (продавець).
Практика звільнення від відповідальності за недопоставку товарів (продукції) широко застосовувалась державним арбітражем за часів адміністративних методів керування економікою. Але в умовах ринкових засад економіки така практика залишається лише як виняток. Сторона, яка бере на себе будь-яке зобов язання, повинна його виконати, інакше настає передбачена законом і договором відповідальність.
Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень відповідальності сторін за договором поставки. Тому у випадках невиконання або неналежного виконання умов договору кожна із сторін має право вимагати від свого контрагента, який не виконав або неналежним чином виконав зобов язання, сплати неустойки і відшкодування завданих цим збитків.
Сплата неустойки і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов язання, не звільняють боржника від виконання зобов язання в натурі, крім випадків, коли на це є згода покупця.
Чинним законодавством господарському суду не надане право зменшувати суму збитків, що підлягають відшкодуванню, він може лише, у відповідності до п.3 ст. 83 ГПК, зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню.