Тема 7. Планування технічного обслуговування і ремонту рухомого складу атп

Вихідними даними для розробки плану по технічному обслуговуванні та ремонту автомобілів на АТП служать: виробнича програма по експлуатації автомобільного парку; прийняті системи та методи технічного обслуговування та ремонту рухомого складу; встановлені норми пробігу рухомого складу до проведення обслуговувань і ремонтів; норми трудоємності робіт відповідно до умов експлуатації автомобілів.

При розробці плану по ТО і ТР необхідно:

• встановити кількість ТО і ремонтів різних видів, необхідних для підтримання рухомого складу в технічно справному стані;

• визначити загальну трудоємність робіт по ТО і ремонту автомобілів виходячи з норм трудоємності окремих видів робіт і їх кількості;

• виявити ступінь забезпеченості програми по ТО і ремонту автомобілів виробничими площами та обладнанням тощо.

Оптимальним режимом технічного обслуговування і ремонтів є такий, який забезпечує надійну і безпечну роботу рухомого складу при мінімальних затратах матеріалів, робочої сили на одиницю пробігу чи транспортної роботи, а також найменші простої рухомого складу в технічному обслуговуванні і ремонті.

Відповідно до виробничого режиму технічного обслуговування складають план-графік його виконання і визначають необхідну кількість технічних обслуговувань автомобілів даного АТП на плановий період.

Кількість ТО і ремонтів розраховують діленням річного пробігу всіх автомобілів даної марки на норму пробігу до відповідного виду технічного обслуговування і ремонту, і відніманням від отриманої величини кількості ремонтів вищого ступеню. Тому, розрахунок виробничої програми починають з визначення необхідної кількості КР, яку находять діленням загального пробігу автомобіля даної моделі на норму пробігу до капітального ремонту.

Загальну програму робіт по ТО і ремонту, в людино-годинах, визначають у відповідності з кількістю обслуговувань і ремонтів автомобілів різних типів і нормативної трудоємності робіт кожного виду.

Загальну трудоємність робіт по ТО визначають множенням кількості обслуговувань кожного виду на трудоємність одиниці даного виду обслуговувань з подальшим сумуванням результатів.

Загальну трудоємність робіт (ТР) для всіх автомобілів АТП розраховують множенням норми часу в людино-годинах на 1000 км на загальний пробіг в тисячах кілометрів.

Детально розрахунок складових виробничої програми по технічному обслуговуванні і ТР розглянемо в наступних параграфах даного розділу.

Тема 8. Планування матеріально-технічного забезпечення автопідприємства

План матеріально-технічного забезпечення АТП безпосередньо пов’язаний з виробничою програмою по експлуатації. Вона є базою для визначення потреби в матеріальних ресурсах на плановий період. Виходячи з плану перевезень і виробничої програми по експлуатації рухомого складу, визначають потребу в рухомому складі, автомобільному паливі, мастильних матеріалах, шинах та інших матеріалах.

На основі виробничої програми по технічному обслуговуванні і ремонту рухомого складу визначають потребу в ремонтних матеріалах, запасних частинах, агрегатах, гаражному і ремонтному обладнанні.

При розробці плану матеріально-технічного забезпечення важливим питанням є визначення правильних норм витрат матеріальних ресурсів. На автомобільному транспорті до числа таких норм відносять: норми використання автомобільного палива, запасних частин, шин, матеріалів для технічного обслуговування і ремонту, які поділяють на наступні групи:

• витратні – норми витрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниці готової продукції, на освоєння нової техніки;

• норми, які визначають кількість продукції, в тому числі стандарти і технічні умови;

• норми запасів, виробничих, в незавершеному виробництві, залишків готової продукції;

• норми використання обладнання;

• норми, які регулюють умови замовлень і перевезення ресурсів, в тому числі норми транзитних перевезень.

Під витратною нормою розуміють допустиму величину витрат палива, матеріалу, сировину для виготовлення одиниці об’єму будь-яких робіт, транспортної роботи при умовах виробництва планового року.

Норми розробляються на основі технічних характеристик обладнання, технологічних карт та інших вихідних даних з врахуванням прогресивних показників, досягнутих АТП, і раціонального використання матеріальних ресурсів.

При встановленні норм витрат матеріальних ресурсів на ремонтні потреби враховують характер ремонтів (капітальний, середній, поточний), структуру основних фондів, складність ремонтних робіт.

Норми, які характеризують кількість продукції, визначаються стандартами, що розроблені для всіх видів сировини, матеріалів, обладнання тощо.

Крім того, при розробці плану матеріально-технічного забезпечення передбачають необхідну величину перехідного, поточного, виробничого, страхового запасів, які забезпечать ритмічну, безперебійну роботу підприємства на період між черговими поставками матеріалів.

В процесі оперативної постачальної роботи широко використовують такі норми, як транзитна і замовна.

Транзитна норма показує мінімальну кількість матеріалів, які залізниця приймає до відправлення на один адрес, а замовна норма – мінімальна кількість однієї позиції матеріалів і обладнання, запасних частин, які приймаються заводом-постачальником до виготовлення.

Одним із важливих розділів плану матеріально-технічного забезпечення є розробка заходів по економії палива, енергії, шин та інших матеріалів за рахунок впровадження нових технологій, механізації робіт тощо.

План матеріально-технічного забезпечення складається з розрахункових таблиць по визначенню потреби в матеріальних ресурсах, які класифікують по характеру використання матеріалів на:

а) паливо, мастильні матеріали, шини, запасні частини;

б) паливо для технологічних цілей і електроенергія;

в) рухомий склад і обладнання.

Другий розділ присвячено розробці балансу матеріальних ресурсів, який розробляють в натуральних і вартісних показниках.

Потреба автотранспортного підприємства в матеріальних ресурсах обґрунтовується наступними видами їх використання: на основне виробництво; капітальне будівництво; впровадження нової техніки; ремонтно-експлуатаційні потреби, створення необхідних виробничих запасів.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається методом прямого рахунку, шляхом множення норми витрат на відповідні об’єми перевезень і транспортної роботи в плановому періоді. Ця потреба визначається в натуральному і вартісному виразах.

Потреба у вартісному виразі визначається на основі планово-розрахункових цін , які складаються з оптової ціни і ціни транспортної роботи.

Задача управління запасами виникає тоді, коли необхідно створити запас матеріальних ресурсів, який забезпечував би тривалу ритмічну роботу підприємства. Модель управління запасами повинна дати відповідь на два запитання: яку кількість товару необхідно замовити та коли замовляти матеріал.

Оптимальне планування матеріально-технічного постачання підприємства визначають умовою забезпечення загальних мінімальних витрат, які розраховують за формулою

В_МТП = В_пр.+В_Пос+В_зб.+В_ін – В_деф, (1)

де В_МТП – загальні витрати системи управління постачанням

матеріалів, грн.;

В_пр – витрати на придбання матеріалів, грн.;

В_Пос – витрати на постачання матеріалів, грн.;

В_зб. – витрати на збереження матеріалів, грн.;

В_ін – інші витрати, грн.;

В_деф – втрати від дефіциту матеріалів, грн.

Витрати на придбання матеріалів від існуючих цін на одиницю матеріалу та від обсягу постачання.

Витрати на постачання матеріалів визначаються використанням певного виду транспорту (залізничного, автомобільного, водного, повітряного) та існуючими тарифами на перевезення вантажів.

Витрати на збереження матеріалів на складах підприємства пов’язані з їх збереженням, сортуванням, фасуванням, переміщенням.

Втрати від дефіциту матеріалів – втрати підприємства, пов’язані з простоєм виробничих потужностей у зв’язку з відсутністю необхідних матеріалів.