Тема 11. Планування витрат на автопідприємстві

В загальному розумінні витрати виробництва – це сукупність витрат в грошовій формі на виробництво і реалізацію продукції, на торгівельні, транспортні, посередницькі, фінансові операції та інші види невиробничої діяльності.

Виробничі витрати віднесені на одиницю виготовленої продукції характеризують собівартість продукції промислового підприємства. Показник собівартості продукції є одним із найважливіших якісних показників виробничо-господарської діяльності підприємства. Рівень собівартості продукції визначається, головним чином, внутрішніми факторами, матеріально-технічним та організаційно-економічним забезпеченням виробництва.

Транспортні витрати виробництва включають витрати на перевезення вантажів та пасажирів, на навантажувально-розвантажувальні роботи, витрати на експедитування вантажів тощо. Транспортні витрати є складовою частиною собівартості продукції промислових, сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, тобто впливають на економічну ефективність всіх галузей економіки.

Зменшення транспортних витрат є важливим фактором зниження собівартості продукції і підвищення ефективності виробництва. На собівартість перевезень впливає ціла низка факторів: розмір партій вантажів; тип рухомого складу; способи виконання робіт; особливості завантаження рухомого складу в зворотному напрямку; організація управління перевезеннями; тому величина собівартості перевезень може бути неоднакова для автотранспортних підприємств, які використовують одні і ті ж перевезення.

Тема 12. Планування собівартості вантажних перевезень

На автомобільному транспорті розрізняють собівартість по видах перевезень і собівартість по видах діяльності. При цьому виділяють індивідуальну і галузеву собівартість.

Індивідуальна собівартість формується на автотранспортному підприємстві і відображає конкретні витрати по здійсненню перевезень вантажу чи наданню транспортних послуг.

Галузева собівартість – це середня собівартість продукції по галузі і визначається діленням витрат всіх АТП галузі на загальний об’єм перевезень.

Основна частина витрат, пов’язаних із здійсненням перевезень на автомобільному транспорті, в основному, залежить не від виконаної роботи, яка вимірюється в тонно – чи пасажиро-кілометрах, а від пробігу автомобілів. З цього випливає, що окремі експлуатаційні показники здійснюють різний вплив на виробіток автомобілів і собівартість перевезень. Так, виробіток автомобілів змінюється пропорційно зміні коефіцієнта їх випуску і тривалості перебування в наряді (при незмінності всіх інших показників). Вплив цих показників на собівартість значно менший, так як продуктивність в даному випадку зростає в результаті збільшення пробігу автомобіля, і відповідно, зальної суми змінних витрат.

Інший вплив на зниження собівартості перевезень здійснюють коефіцієнти використання пробігу і вантажопідйомності автомобіля. Підвищення цих коефіцієнтів призводить до росту продуктивності автомобіля навіть при зменшенні пробігу.

При визначенні собівартості перевезень враховують витрати, які пов’язані з перевезенням вантажів і пасажирів, але не всі витрати транспортного процесу входять в собівартість автомобільних перевезень. До них відносять:

• витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи;

• витрати на ремонт і утримання автомобільних робіт;

• витрати на організацію і забезпечення безпеки руху.

Всі витрати, які включають в собівартість перевезень автомобільним транспортом, поділяють на окремі статті:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші витрати.

В планування матеріальних витрат включають вартість використаних в процесі виробництва різного роду паливо-енергетичних ресурсів і матеріалів, запасних частин для ремонтів, технічного обслуговування рухомого складу, автомобільних шин, обладнання, інструментів, приладів і інших засобів праці, а також витрат на оплату послуг виробничого характеру, які виконують сторонні організації тощо.

Головним завданням планування оплати праці є забезпечення виконання кінцевих показників виробництва, встановлення безпосередньої залежності оплати праці від обсягів виробництва і прибутку.

Механізм організації і планування оплати праці повинен бути направлений на вирішення наступних основних завдань:

• гарантувати працівнику винагороду, еквівалентну вкладеній праці;

• створити стимули для підвищення якості праці;

• забезпечити зростання продуктивності праці порівняно з темпами росту середньої заробітної плати;

• забезпечити пропорції в оплаті праці по видах діяльності, рівню кваліфікації та інших показниках

Амортизації підлягають витрати на:

• придбання основних фондів для власного виробничого використання;

• самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

• проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат планового періоду витрати на:

• придбання основних фондів з метою їх подальшого продажу іншим підприємствам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу;

• утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.