Тема 9. Планування праці та персоналу автотранспортного підприємства

План по праці та персоналу є одним із важливих розділів тактичного плану діяльності автотранспортного підприємства в плановому році. В ньому розраховують показники по продуктивності праці, визначають чисельність персоналу, необхідного для виконання виробничої програми по експлуатації рухомого складу, встановлюють фонд заробітної плати і середню заробітну плату для всіх категорій працівників та по підприємству в цілому, призначають заходи по підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів.

При розробці плану по праці та персоналу необхідно вирішити наступні завдання:

• зростання продуктивності праці;

• підвищення темпів росту продуктивності праці над темпами росту заробітної плати;

• досягнення економії праці та фонду заробітної плати;

• встановлення оптимальних пропорцій в чисельності персоналу зайнятих у виробництві та в сфері управління.

Вихідними даними для розробки плану по праці та персоналу є:

• стратегічний план розвитку автотранспортного підприємства;

• кількісний та якісний прогноз потреби в кадрах;

• план по обсягах перевезень АТП;

• виробнича програма експлуатації рухомого складу АТП;

• план технічного розвитку АТП;

• норми та нормативи затрат праці та заробітної плати.

Планування потреби в персоналі пов’язане з організаційною структурою управління автотранспортним підприємством. Кожен працівник повинен виконувати своє завдання якісно у встановлені терміни, тому при розробці плану по праці і персоналу повинен передувати аналіз трудових показників, в ході якого призначаються заходи щодо економії затрат живої праці, кращому використанню персоналу, скороченню втрат робочого часу, впровадження нових норм і нормативів праці.

Потреба автотранспортного підприємства в персоналі визначається по групах і категоріях, при цьому розрізняють явочний і списків склад працюючих.

Явочним складом називають чисельність працівників, які у відповідності до встановленого режиму роботи АТП фактично протягом доби приймають участь у виробничій діяльності.

Списків склад завжди перевищує явочний, тому що в нього включають погодинних працівників і тих, хто в певний період на лікарняному листі, у відрядженні, у відпустці тощо.

Важливим елементом планування чисельності працівників є фонд робочого часу, який поділяють на: календарний, номінальний, дійсний.

Тема 10. Планування оплати праці працівників автотранспортного підприємства

Оплата праці – це будь-який заробіток обчислений, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги. Розміри оплати праці визначаються за результатами його праці з врахуванням наслідків господарської діяльності підприємства.

Згідно з діючими правовими актами оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати праці. Основна заробітна плата визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами, що встановлені чинним законодавством.

Додаткова оплата праці залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премій винагород, інших заохочувальних виплат.

В умовах ринкової економіки праця працівника є товаром, а заробітна плата – це ціна даного товару.

В зв’язку з цим можуть бути сформульовані наступні основні принципи оплати праці:

• відповідність розмірів оплати праці вартості робочої сили на ринку праці;

• мінімальний розмір заробітної плати не повинен бути нижчим розміру мінімального споживчого бюджету;

• заробітна плата повинна бути індивідуальною, її розмір повинен відповідати кількості, складності відповідальності виконуваних робіт;

• заробітна плата повинна виконувати стимулюючу функцію, спонукати працівника до досягнення високих результатів своєї діяльності.

На транспортних підприємствах традиційно використовують систему оплати праці основану на принципах Єдиної тарифної сітки, при якій тарифні ставки і посадові оклади працівників визначаються виходячи з тарифних ставок працівників 1-го розряду. Тарифний коефіцієнт 1-го розряду рівний одиниці. Кожному наступному розряду присвоюють тарифні коефіцієнти, які показують в скільки разів тарифна ставка працівника певного розряду перевищує ставку, встановлену для працівника 1-го розряду. Відношення тарифного коефіцієнта вищого кваліфікаційного розряду до коефіцієнту першого розряду називають діапазоном тарифної сітки.

Тарифні ставки водіїв диференційовані в залежності від виду перевезень. Тарифні ставки водіїв вантажних, спеціалізованих, спеціальних автомобілів поділяють на три групи в залежності від їх типу призначення, вантажопідйомності автомобіля.

В першу групу включені тарифні ставки водіїв, які працюють на бортових автомобілях загальнотранспортного призначення.

В другу – тарифні ставки водіїв, які працюють на спеціалізованих і спеціальних автомобілях (самоскиди, фургони, цистерни, рефрижератори, тягачі, пожежні тощо), які підвищують на 10-20% в порівнянні з ставками першої групи.

До третьої групи відносять ставки водіїв, які працюють на спеціалізованих і бортових автомобілях на шкідливих роботах, в особливих умовах. Розмір тарифних ставок водіїв, які відносяться до даної групи, підвищують на 20-50% в порівнянні з першою групою.

Тарифна система ремонтних, допоміжних, обслуговуючих працівників автомобільного транспорту побудована на основі шестирозрядної тарифної сітки.