6.5 Матеріали, інструмент, пристосування, устаткування
При виконанні роботи необхідно мати:
6.5.1 Прямолінійна ділянка горизонтальної дороги з цементобетонним або асфальтобетонним покриттям. Ухили не повинні перевищувати 0,5% і бути більш 50м.
6.5.2 Випробовуваний автомобіль (дорожня лабораторія).
6.5.3 Прилад для виміру пройденого шляху і швидкості (“п'яте колесо”).
6.5.4 Секундоміри.
6.5.5 Світлові табло.
6.5.6 Джерело живлення електричних схем.
6.6 Порядок проведення лабораторної роботи
Перевірки швидкісних властивостей автомобілів виконується по ДЕРЖСТАНДАРТ 22576-77.
6.6.1 До обумовлених характеристик приємистості автомобіля, тобто його спроможності швидко збільшувати швидкість руху насамперед відноситься характеристика “розгін-вибіг”, що представляє собою залежність швидкості Vа від шляху S і часу t розгону з місця і вибігу до повного припинення (рисунок 6.1).
а - за годиною; б – за шляхом; 1, 3 – розгін; 2, 4 – вибіг
Рисунок 6.1 – Швидкісна характеристика «розгін-вибіг»
Для визначення характеристики випробовуваний автомобіль установлюють на горизонтальній ділянці дороги, приводять у робоче положення “п'яте колесо”, настроюють апаратуру.
Розгін починають із передачі використовуваної при трогании з місця. Здійснюється при повній подачі палива з переключенням передач при номінальній частоті обертання колінчатого вала двигуна n на ділянці довгої 2000м, після чого водій виключає передачу в коробці передач і автомобіль по інерції рухається до повного припинення (“вибіг”).
Характеристикою “вибіг” оцінюється опір руху автомобіля.
При контрольних іспитах оцінним параметром є шлях вибігу зі швидкості 50км/г.
У ході експерименту визначається збільшення (зменшення) швидкості по протарированому спідометрі автомобіля в інтервалі 10км/г, а також час і пройдений шлях за показниками “п'ятого колеса” і секундомірів, що дублює, у даних інтервалах швидкості.
Вмикання і вимикання апаратури проводиться по команді керівника занять і сигналу світлового табло. Заїзди здійснюються в прямому і зворотному напрямку.
Результати вимірів заносяться в таблицю 6.1.
6.6.2 Швидкісна характеристика розгону на вищій передачі являє собою залежність швидкості розгону від часу V=f(t) і швидкості від пройденого шляху V=f(S). Графічно подана на рисунку 6.2.
1 - за годиною; 2 - за шляхом
Рисунок 6.2 – Швидкісна характеристика
«розгін на вищій передачі»
Для визначення характеристики проводять підготовчі операції аналогічні пункту 6.6.1. Розгін при наявності прямої і передачі , що підвищує , здійснюється на прямій передачі. Розгін відбувається від Vmin до швидкості, що відповідає n при різкому і повному натисканні на педаль подачі палива й утримання її в такому положенні до кінця розгону. Заїзди здійснюються в прямому і зворотному напрямку.
Результати вимірів заносять у таблицю 6.1.
6.6.3 Час розгону на заданому шляху 400 і 1000м (τ400 , τ1000) і до заданої швидкості τV.
Ця характеристика також визначає приємистість автомобіля. Методика визначення аналогічна п.6.6.1 і може бути отримана при аналізі швидкісної характеристики “розгін-вибіг” (рисунок 6.1).
Час розгону до заданої швидкості цей час до заданої швидкості при розгоні автомобіля з місця. Характеризує інтенсивність розгону (для міських автобусів, вантажних автомобілів і автопоїздів кінцева швидкість розгону дорівнює 60км/г, мікроавтобусів, міжміських автобусів, автомобілів малої вантажопідіймальності - 80км/г, легкових автомобілів усіх типів - 100 км/г.
6.6.4 Мінімальна стійка швидкість Vmin визначається на вищій передачі.
При русі з мінімальною стійкою швидкістю не повинно спостерігатися ривків і стукотів у трансмісії, а також припинення двигуна під час руху і при наступному розгоні.
Виміри робляться на двох послідовно розташованих відрізках шляху, довжиною 100м і кожний, із відстанню між ними, рівним 200-300м. Рух автомобіля з місця і встановлення постійної (мінімальної) швидкості робиться до в'їзду на мірну ділянку. Фіксується час проходження першої мірної ділянки. Після виходу автомобіля на проміжний 200-300 метрова ділянка швидкість автомобіля повинна бути збільшена (без переключення передачі) до 20-25 км/г за допомогою різкого натискання педалі подачі палива на весь її хід. У випадку припинення двигуна досвід повинний бути повторений, причому швидкість руху на мірній ділянці збільшується.
Перед початком другої мірної ділянки знову повинна бути встановлена постійна (мінімальна) швидкість, і ділянка також проходиться з виміром часу по секундомірі.
На цих же мірних ділянках робиться визначення мінімальної швидкості в зворотному напрямку.
Мінімальна стійка швидкість автомобіля підраховується по отриманим чотирьох значеннях часу проходження 100-метрових ділянок.
Результати вимірів і обчислень заносяться в таблицю 6.2.
6.7 Зміст звіту
У звіті за результатами визначення окремих характеристик тягово-швидкісних властивостей автомобіля повинні бути подані:
6.7.1 Графік швидкісної характеристики “розгін-вибіг” автомобіля будується за даними таблиці 6.1.
6.7.2 Графік швидкісної характеристики розгону на вищій передачі.
6.7.3 За графіком швидкісної характеристики “розгін-вибіг” автомобіля визначений час розгону на шляху 400 і 1000м (τ400 , τ1000) і час розгону до швидкості 60 км/г (τV).
6.7.4 По чотирьох результатах проходження 100-метрових ділянок (п. 6.6.4) повинні бути подані результати визначення середньої мінімальної стійкої швидкості автомобіля.
6.7.5 Подані виводи за результатами роботи виходячи з цілі, поставленої в лабораторній роботі.
Література: [1], с.12-15; [3], с.48-54; [4], с.85-90.