- •1.Поняття і завдання кримінального провадження
- •2.Стадії кримінального провадження України
- •3. Кримінальний процес як галузь права та його джерела
- •3.Кримін-процесуальна форма. Кримін.-проц. Функції
- •5. Чинність кримінально-процесуального закону в часі,просторі та щодо кола осіб
- •6.Кримінально-процесуальна норма та її види
- •7.Принципи публічності в кримінальному процесі.
- •8.Безпосередність дослідження доказів
- •9.Змагальність як принцип кримінального провадження.
- •10.Принцип гласностікримінального процесу.
- •11. Принцип презумпції невинуватості особи та його зміст
- •12. Принцип розумних строків кримінального провадження.
- •13. Принцип державної мови судочинства
- •14. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист
- •15. Поняття і класифікація суб’єктів кримінального процесу
- •16. Потерпілий у кримінальному процесі, його права і обов’язки.
- •17.Підозрюваний та обвинувачений в кримінальному процесі.
- •4. Обвинувачений також має право:
- •18.Представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. Їх правовий статус.
- •19. Спеціалість в кримінальному процесі, його процесуальне становище
- •20. Прокурор як суб’єкт кримінального процесу.
- •21.Слідчий як субєкт кримінального процесу
- •22. Свідок як субєкт кримінального процесу: права і обовязки
- •23.Цивільний позивач та його процесуальний статус
- •24.Захисник у кримінальному процесі, його обовязки і права
- •25.Поняття і класифікація доказів.
- •26. Незалежність і допустимість доказів
- •27. Поняття предмету доказування та його структура.
- •28. Процес доказування та його структура.
- •29. Перевірка та оцінка доказів
- •30. Підстави і порядок проведення експертизи у кримінальному провадженні.
- •31. Висновок експерта: поняття, зміст, види.
- •32. Поняття речових доказів, їх види, строки зберігання
- •33. Показання потерпілого його права і обовязки. Предмет його показань.
- •Потерпілий зобов'язаний
- •34. Свідоцький імунітет
- •35. Предмет і види показань підозрюваного (обвинуваченого)
- •36. Види експертиз. Обовязкове призначення експертизи.
- •37. Документ як джерело доказів.
- •38. Поняття і види експертиз у кримінальному проваджені.
- •39. Вирішення питання про речові докази.
- •40. Оцінка доказів.
- •41. Поняття і види заходів забезпечення кримінального провадження. Загальні правила застосування
- •42. Поняття, мета і підстави застосування запобіжних заходів.
- •43. Підстави, порядок і строки застосування запобіжного заходу взяття під варту.
- •44. Підстави і порядок затримання особию
- •45. Застава як запобіжний захід.
25.Поняття і класифікація доказів.
1. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
2. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Види джерел доказів:
1)показання свідка; 2)показання потерпілого; 3)показання підозрюваного; 4)показання обвинуваченого; 5)висновок експерта;6)речові докази; 7)протоколи слідчих і судових дій;
8)протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів;
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
На підставі об'єктивних розбіжностей докази у кримінальному процесі можуть бути класифіковані:
а) за джерелом інформації:
— такі, що походять від осіб;
— такі, що походять від матеріальних об'єктів;
б) за особливостями відображення події злочину та за характером взаємодії з ним:
— первинні - це докази, які (як єдність змісту і форми) виникли безпосередньо в результаті розслідуваної події (залишки крові, слід пальця руки на віконному склі тощо).;
— похідні— це докази, які являють собою результати "вторинного відображення" слідів злочину, що походять від первинних доказових джерел інформації (зліпок сліду взуття, який залишив злочинець на снігу, копія сліду знаряддя злому, виготовлена за допомогою спеціальної пасти, дактилоплівка з відбитком пальця руки, ксерокопія документа тощо).;
в) стосовно обвинувачення
— обвинувальні - підтверджують обвинувачення, чи обтяжуючі його обставини.;
—виправдувальні — спростовують обвинувачення чи вказують на пом'якшуючі обставини.; Наприклад, алібі є прямим виправдувальним доказом.
г) стосовно факту вчинення злочину конкретною особою:
— прямі— докази, які дають пряму однозначну відповідь на запитання про те, хто вчинив злочин, або ж вказують на те, що певна особа не могла його вчинити. Наприклад, показання слідка—очевидця вчиненого розбійного нападу, показання потерпілого, відеозапис, що зафіксував подію злочину та дії осіб, які його вчинили. Прямі докази вказують па наявність чи відсутність обставин головного факту — складу злочину.;
— непрямі - вказують на окремі факти, на основі логічного аналізу сукупності яких встановлюються окремі елементи складу злочину та інші обставини предмета доказування. Вони можуть вказувати на проміжні факти, які підтверджують предмет доказування у сукупності з іншими доказами.
26. Незалежність і допустимість доказів
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно КПК виділяють такі властивості як належність та допустимість.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Допустимість доказів означає правову придатність їх для використання у кримінальному процесі як аргументів у доказуванні. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Також можна виділити такі дві властивості як достовірність та достатність доказів.
Фактичні дані як докази мають бути достовірними. Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Достовірність передбачає відомість, перевірність та добротність як самого джерела, так і способу одержання фактичних даних, надійність процесуального носія та засобів фіксації.
Достатність доказів – це така їх сукупність, що дає змогу встановити всі обставини, які потребують доказування в кримінальній справі.
