- •1.Поняття і завдання кримінального провадження
- •2.Стадії кримінального провадження України
- •3. Кримінальний процес як галузь права та його джерела
- •3.Кримін-процесуальна форма. Кримін.-проц. Функції
- •5. Чинність кримінально-процесуального закону в часі,просторі та щодо кола осіб
- •6.Кримінально-процесуальна норма та її види
- •7.Принципи публічності в кримінальному процесі.
- •8.Безпосередність дослідження доказів
- •9.Змагальність як принцип кримінального провадження.
- •10.Принцип гласностікримінального процесу.
- •11. Принцип презумпції невинуватості особи та його зміст
- •12. Принцип розумних строків кримінального провадження.
- •13. Принцип державної мови судочинства
- •14. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист
- •15. Поняття і класифікація суб’єктів кримінального процесу
- •16. Потерпілий у кримінальному процесі, його права і обов’язки.
- •17.Підозрюваний та обвинувачений в кримінальному процесі.
- •4. Обвинувачений також має право:
- •18.Представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. Їх правовий статус.
- •19. Спеціалість в кримінальному процесі, його процесуальне становище
- •20. Прокурор як суб’єкт кримінального процесу.
- •21.Слідчий як субєкт кримінального процесу
- •22. Свідок як субєкт кримінального процесу: права і обовязки
- •23.Цивільний позивач та його процесуальний статус
- •24.Захисник у кримінальному процесі, його обовязки і права
- •25.Поняття і класифікація доказів.
- •26. Незалежність і допустимість доказів
- •27. Поняття предмету доказування та його структура.
- •28. Процес доказування та його структура.
- •29. Перевірка та оцінка доказів
- •30. Підстави і порядок проведення експертизи у кримінальному провадженні.
- •31. Висновок експерта: поняття, зміст, види.
- •32. Поняття речових доказів, їх види, строки зберігання
- •33. Показання потерпілого його права і обовязки. Предмет його показань.
- •Потерпілий зобов'язаний
- •34. Свідоцький імунітет
- •35. Предмет і види показань підозрюваного (обвинуваченого)
- •36. Види експертиз. Обовязкове призначення експертизи.
- •37. Документ як джерело доказів.
- •38. Поняття і види експертиз у кримінальному проваджені.
- •39. Вирішення питання про речові докази.
- •40. Оцінка доказів.
- •41. Поняття і види заходів забезпечення кримінального провадження. Загальні правила застосування
- •42. Поняття, мета і підстави застосування запобіжних заходів.
- •43. Підстави, порядок і строки застосування запобіжного заходу взяття під варту.
- •44. Підстави і порядок затримання особию
- •45. Застава як запобіжний захід.
44. Підстави і порядок затримання особию
Стаття 207. Законне затримання. 1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 2. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу:1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою. 1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. 2. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує. 3. Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи 4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування. 5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого.
Стаття 209. Момент затримання. 1. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Стаття 210. Доставлення до органу досудового розслідування. 1. Уповноважена службова особа зобов’язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.2. Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування.3. У разі наявності підстав для обґрунтованої підозри, що доставлення затриманої особи тривало довше, ніж це необхідно, слідчий зобов’язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.
Стаття 211. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду 1. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу. 2. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Стаття 212. Особа, відповідальна за перебування затриманих.1. У підрозділі органу досудового розслідування мають бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих. 2. Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі. 3. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана:1) негайно зареєструвати затриманого; 2) роз’яснити затриманому підстави його затримання, права і обов’язки; 3) звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання 4) забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передб. КУ та ЗУ
Стаття 213. Повідомлення інших осіб про затримання1. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.
2. У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування. 3. У разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов’язків уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це відповідний розвідувальний орган. 4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги
