- •1.Поняття і завдання кримінального провадження
- •2.Стадії кримінального провадження України
- •3. Кримінальний процес як галузь права та його джерела
- •3.Кримін-процесуальна форма. Кримін.-проц. Функції
- •5. Чинність кримінально-процесуального закону в часі,просторі та щодо кола осіб
- •6.Кримінально-процесуальна норма та її види
- •7.Принципи публічності в кримінальному процесі.
- •8.Безпосередність дослідження доказів
- •9.Змагальність як принцип кримінального провадження.
- •10.Принцип гласностікримінального процесу.
- •11. Принцип презумпції невинуватості особи та його зміст
- •12. Принцип розумних строків кримінального провадження.
- •13. Принцип державної мови судочинства
- •14. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист
- •15. Поняття і класифікація суб’єктів кримінального процесу
- •16. Потерпілий у кримінальному процесі, його права і обов’язки.
- •17.Підозрюваний та обвинувачений в кримінальному процесі.
- •4. Обвинувачений також має право:
- •18.Представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. Їх правовий статус.
- •19. Спеціалість в кримінальному процесі, його процесуальне становище
- •20. Прокурор як суб’єкт кримінального процесу.
- •21.Слідчий як субєкт кримінального процесу
- •22. Свідок як субєкт кримінального процесу: права і обовязки
- •23.Цивільний позивач та його процесуальний статус
- •24.Захисник у кримінальному процесі, його обовязки і права
- •25.Поняття і класифікація доказів.
- •26. Незалежність і допустимість доказів
- •27. Поняття предмету доказування та його структура.
- •28. Процес доказування та його структура.
- •29. Перевірка та оцінка доказів
- •30. Підстави і порядок проведення експертизи у кримінальному провадженні.
- •31. Висновок експерта: поняття, зміст, види.
- •32. Поняття речових доказів, їх види, строки зберігання
- •33. Показання потерпілого його права і обовязки. Предмет його показань.
- •Потерпілий зобов'язаний
- •34. Свідоцький імунітет
- •35. Предмет і види показань підозрюваного (обвинуваченого)
- •36. Види експертиз. Обовязкове призначення експертизи.
- •37. Документ як джерело доказів.
- •38. Поняття і види експертиз у кримінальному проваджені.
- •39. Вирішення питання про речові докази.
- •40. Оцінка доказів.
- •41. Поняття і види заходів забезпечення кримінального провадження. Загальні правила застосування
- •42. Поняття, мета і підстави застосування запобіжних заходів.
- •43. Підстави, порядок і строки застосування запобіжного заходу взяття під варту.
- •44. Підстави і порядок затримання особию
- •45. Застава як запобіжний захід.
27. Поняття предмету доказування та його структура.
Предмет доказування- це сукупність передбачених кримінально- процесуальним законом обставин, які потрібно встановити по кожній кримінальній справі та які мають правове значення для її правильного вирішення.
У структурі кримінально-процесуального доказування звичайно виділяють три елементи: збирання(формування) перевірка та оцінка доказів.
Межі доказування-це такий обсяг доказів, який є достатнім для встановлення всіх обставин, належних до предмета доказування, та правильного вирішення справи.
Стаття 91. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
28. Процес доказування та його структура.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
2. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Стаття 92. Обов’язок доказування
1. Обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
2. Обов’язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Елементи: збирання, перевірка, оцінка доказів.
1. Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом. 2. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. 3. Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді. 4. Докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
Оцінка доказів
1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
