8.Безпосередність дослідження доказів

 Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону особисто дослідити в судовому засіданні всі зібрані у кримінальному провадженні докази шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й демонстрації відеозапису. Правило про безпосередність дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні покликане забезпечити пряме, вільне від суб'єктивного впливу осіб, які провадили досудове розслідування, сприйняття учасниками судового провадження (перш за все судом) всіх обставин кримінального провадження. Безпосереднє дослідження всіх доказів у судовому засіданні є важливою умовою їх одностайного сприйняття судом та іншими учасниками судового провадження, засобом усунення сумнівів і неясностей.

Дослідження доказів у кримінальному судочинстві може здійснюватися тільки в усній формі. Факт дослідження має бути відображений у протоколі й журналі судового засідання. Не суперечить усності судового розгляду можливість його учасників користування нотатками, коли показання стосуються розрахунків чи інших даних, які важко зберегти в пам'яті (ч. 12 ст. 352 КПК), бо й у цьому разі показання даються усно.

На підставі вимоги безпосередності судового розгляду всі належні й допустимі згідно із законом докази підлягають установленню й дослідженню під час судового засідання.

Суд зобов'язаний обґрунтовувати своє рішення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що і свідків обвинувачення. Обов'язок доставлення свідків обвинувачення покладається на сторону обвинувачення.

9.Змагальність як принцип кримінального провадження.

Принцип змагальності - це конституційно-правове положення, згідно з яким двом рівноправним сторонам (обвинуваченню та захисту) забезпечується можливість брати активну участь у дослідженні обставин кримінальної справи.

Положення, що розкривають зміст цього принципу в кримінальному процесі:

1)  ніхто не може бути суддею у власній справі; 2)  розмежування в суді трьох кримінально-процесуальних функцій (обвинувачення, захисту та вирішення справи); 3)  виконання кожної з функцій органами, незалежними один від одного; 4)  рівність прав сторін і підтримання судом рівного положення сторін протягом усього часу провадження в кримінальній справі; 5)  панівне становище суду; 6)  заборона вирішення судом за власною ініціативою суперечливих питань, які виникають між сторонами; 7)   суду заборонено виходити за межі пред'явленого обвинувачення; 8)   законом передбачено можливість для потерпілого й обвинуваченого скористатися допомогою, відповідно, представника та захисника своїх прав.

Змагальність найбільш повно проявляється у судових стадіях кримінального процесу. У досудовому провадженні принцип змагальності досить обмежений (оскільки органи досудового розслідування самостійно приймають рішення з переважної більшості питань провадження в справі), однак елементи цього принципу застосовуються, наприклад, при вирішенні судом питання про надання дозволу на застосування органами дізнання та досудового слідства примусових заходів щодо обвинуваченого