Творення і вживання дієприкметників

В українській мові дієприкметники поділяються на активні і пасивні.

1. Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються (від незначної кількості дієслів) за допомогою суфіксів -учий (-ючий), -ачий (-ячий): виконуючий, мобілізуючий, працюючий, правлячий.

У сучасній українській мові намітилася тенденція до уникнення дієприкметникових форм на -учий (-ючий). Ці форми пропонують вживати з суфіксом -увальн(ий), -ювальн(ий): коригуючий – коригувальний, копіюючий – копіювальний, інтегруючий – інтегрувальний.

2. Активні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфікса -л-: посивілий, застарілий, пожовклий, почорнілий, дозрілий, загорілий, осілий. Російські активні дієприкметники минулого часу з суфіксами -ш-(-вш-) в українській мові не вживаються. Вони передаються переважно описовими конструкціями, наприклад: перервавший – який (що) перервав тощо.

Сфера використання активних дієприкметників – термінологічна лексика: тонізуючі речовини, працюючий двигун, лімітуючий режим.

3. Пасивні дієприкметники у сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу, що утворюється за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -ан-, -т-: записаний, завершений, написаний, відкритий, крадений.

Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі українською мовою замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками минулого часу: записываемый – записуваний.

4. При потребі перекладу російських дієприкметників українською мовою можемо використати:

а) іменники або описові звороти: исполняющий обязанности – виконавець обов’язків, заведующий – завідувач, движущийся – який (що) рухається;

б) прикметники: вышестоящий орган – вищий орган, текущий счет – поточний рахунок, необозримый – неозорий;

в) пасивні дієприкметники: нижеподписавшийся – той, хто нижче підписався; нижчепідписаний; догрузившийся – довантажений;

г) дієприкметники з іншими суфіксами: поседевший – посивілий, выполняемый – виконуваний, вытягивающий – витягувальний.

Зв’язок числівників з іменниками

У ділових паперах числівники керують певними формами відмінків іменників, з якими сполучаються.

1. Числівник один (одна, одне, одні) узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку, наприклад: одна проблема – однієї проблеми (Р. в.), одне запитання, один примірник.

2. Числівник два має дві форми роду: два протоколи (чол. р.), дві пропозиції (ж. р.).

3. Після числівників два, три, чотири, обидва (а також після складених числівників, останнім словом яких є два, три, чотири) іменники вживаються у формі називного відмінка множини, наприклад: чотири путівки, два президенти, три студенти, тридцять чотири документи, два вікна.

При сполученні цих числівників з іменниками із суфіксом –ин, який зникає у формах множини, а також коли іменники в однині та множині мають різні основи (дівчина – дівчата, друг – друзі), останні набувають форми родового відмінка однини, наприклад: два громадянина, три селянина.

4. Після числівника п’ять і наступних іменники вживаються у формі родового відмінка множини, наприклад: сім заяв, шістнадцять комп’ютерів, п’ять книжок, шістсот сторінок.

5. При числівниках тисяча, мільйон, мільярд, нуль іменники вживаються у формі родового відмінка множини у всіх формах, наприклад: мільйон карбованців, тисяча гривень, нуль відсотків (але нуль звука).

6. З неозначено-кількісними та збірними числівниками іменники вживаються у формі родового відмінка множини, наприклад: декілька років, багато студентів, шестеро позивачів, троє людей.

7. Після дробових числівників іменники вживаються у формі родового відмінка однини (якщо виміру підлягає один предмет або якась сукупність, неподільна єдність), наприклад: одна ціла і шість десятих гектара (а не гектарів), одна друга площі (Р. в.) – однієї другої площі (Р. в.), десять сотих землі (Р. в.) – десяти сотих землі (Р. в.). Іменник може вживатись у множині, якщо позначає вимір кількох однорідних предметів, а також коли числівник керує іменником множинної форми, наприклад: дві п’ятих Землі (планета) і земель (посівних площ), одна п’ята Філіппін. Іменник при цьому не відмінюється: дві третіх Карпат, двом третім Карпат...

У мішаних дробах, що включають у себе елемент з половиною, з чвертю, третиною характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину, наприклад: два з половиною метри, три з половиною літри; але п’ять з половиною років, шість з чвертю метрів.

У мішаних дробах керує іменником дробова частина, якщо вона приєднується сполучником і: два і одна третя літра, двадцять і п’ять десятих процента.

8. Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі родового відмінка однини, а числівник півтораста – у родовому відмінку множини, наприклад: півтора року, півтори доби, півтораста центнерів, півтораста кілометрів. Числівник півтора вимагає іменників чоловічого та середнього роду, а півтори – жіночого: півтора дня, півтори хвилини.

9. Порядкові числівники узгоджуються з іменником у роді, числі, відмінку: п’ятий документ – п’ятого документа.

Точно визначений час виражається сполученням з прийменником о: о десятій годині; об: об одинадцятій годині. Неточно визначений час виражається сполученням з прийменником на: на шосту годину.

Запитуючи про час, слід уживати вислови: Котра година? О котрій годині? (а не: Яка година? Скільки годин?). Правильними відповідями є такі: За десять друга. Десять хвилин до другої. П’ять по третій. Четверта нуль п’ять. Восьма година тридцять хвилин. Пів на шосту. Чверть на третю. За чверть сьома. Половина шостої. Вислови без десяти сьома, без чверті шоста є скалькованими з російської мови.