- •М.В. Стасик, о.О. Стадніченко, і.В. Процик, о.О. Яценко українська мова за професійним спрямуванням
- •Орієнтовні відповіді на теоретичні питання Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль
- •Поняття про документ
- •Критерії класифікації документів
- •Реквізит – елемент документа. Правила оформлення реквізитів.
- •Деканові економічного факультету
- •Директор фірми «Світоч» підпис л.А.Самчук
- •Стандартизація професійного тексту
- •Вживання книжних та урочистих слів у документах
- •Вживання слів іншомовного походження у ділових паперах
- •Правопис слів іншомовного походження
- •Терміни та їх місце у професійному мовленні
- •Професійна лексика та професіоналізми у документах
- •Застарілі слова в документах
- •Неологізми у професійному мовленні
- •Синоніми у професійному мовленні
- •Пароніми у професійному мовленні
- •Омоніми та багатозначні слова у професійному мовленні
- •Використання канцеляризмів у професійному мовленні. Штампи у слововживанні. Мовні кліше
- •Тавтологія. Плеоназм. Зайві слова у документах
- •Складні випадки використання великої літери в документах
- •Відмінювання прізвищ у документах
- •Творення та правопис імен по батькові
- •Категорія роду іменників у ділових паперах
- •Категорія числа іменників
- •Правопис закінчень іменників чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини
- •Правопис закінчень власних і загальних назв у кличному відмінку при звертанні
- •Абревіатури та графічні скорочення у документах
- •Особливості використання прикметників у професійному мовленні
- •Використання займенників у професійному мовленні
- •Особливості використання форм дієслова у документах
- •Творення і вживання дієприкметників
- •Зв’язок числівників з іменниками
- •Правила запису цифрової інформації у документах
- •Особливості функціонування прийменників у професійному мовленні. Прийменникові конструкції російської мови та їх українські відповідники
- •Вживання сполучників у професійному мовленні
- •Узгодження підмета з присудком
- •Складні випадки керування в ділових паперах
- •Плани практичних занять план 1 Тема: Державна мова – мова професійного спілкування
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 2 Тема: Особливості професійного спілкування. Норми української мови
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 3 Тема: Поняття про справочинство
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 4 Тема: Лексичні засоби професійного мовлення
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 5 Тема: Лексичні засоби професійного мовлення
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 6 Тема: Лексичні засоби професійного мовлення
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 7 Тема: Особливості перекладу текстів українською мовою
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 8 Тема: Морфологічні засоби професійного мовлення. Іменник
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 9 Тема: Особливості відмінювання та правопису іменників
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 10 Тема: Власні особові назви
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 11 Тема: Власні особові та географічні назви в професійному мовленні
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 12 Тема: Морфологічні засоби професійного мовлення. Прикметник
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 13 (4 год.) Тема: Морфологічні засоби професійного мовлення. Займенник. Числівник
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 14 Тема: Морфологічні засоби професійного мовлення. Дієслово. Прислівник
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 15 Тема: Морфологічні засоби професійного мовлення. Службові частини мови
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 16 Тема: Синтаксичні особливості професійного мовлення
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 17 Тема: Культура усного фахового спілкування.
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •План 18 тема: Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •Методичні поради
- •Виконати практичні завдання
- •Тексти для перекладу з історії та соціології
- •Тексти для перекладу з історії та політології
- •Російсько-український словник термінів з історії, соціології та політології
- •Перелік орієнтовних питань для підсумкового контролю
- •Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль.
- •Література Основна
- •Словники
- •Додаткова
План 13 (4 год.) Тема: Морфологічні засоби професійного мовлення. Займенник. Числівник
Мета: активізувати шкільні відомості про займенник та числівник; визначити особливості функціонування цих частин мови в документах.
1. Займенник як частина мови. Особливості відмінювання.
2. Особливості використання займенників у ділових паперах.
3. Числівник як частина мови. Розряди та структура числівників.
4. Правила запису цифрової інформації в документах.
5. Зв’язок числівників з іменниками.
6. Відмінювання числівників.
7. Числівники як компоненти складних іменників та прикметників.
8. Висновок.
Реферат на тему: Історія розвитку числівників в українській мові.
Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.
Додаткова література: 12, 17, 21, 22.
Методичні поради
Розглядаючи перше питання, потрібно зазначити, що займенник – це самостійна частина мови, яка не називає предмети, їх ознаки і кількість, а лише вказує на них. За своїм значенням займенники поділяються на особові (ми, він), зворотний (себе), присвійні (мій, наш), вказівні (той, оцей), означальні (увесь, інший), питально-відносні (який, котрий), заперечні (ніхто, ніщо), неозначені (дехто, що-небудь).
Займенники відмінюються по-різному: одні – як прикметники (наш, кожний, котрий), числівники (скільки, стільки). Всі інші за правописними особливостями можна поділити на три групи: 1) я, ти, ми, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.
Аналізуючи друге питання, слід зазначити, що займенники не виражають конкретного значення, а виступають у ролі замінників членів речення, вказуючи на особу чи предмет, тому слід обережно ставитись до їх використання. Це особливо стосується займенників третьої особи він, вона, воно і вказівних займенників цей, ця, це. Може виникнути неясність, якщо ці займенники співвідносяться за родом і числом з кількома іменниками. Найчастіше помилка вживання полягає в тому, що з висловленого не зрозуміло, якого слова стосується займенник, а це вносить у текст двозначність.
Не рекомендується використовувати у документах вказівний займенник це при переліку. Присвійний займенник свій не вживається у діловому документі, оскільки він, як правило, дублює вже наявне у тексті слово.
Займенники усякий (всякий), будь-який, кожний є близькими (синонімічними), але не тотожними за значенням.
На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: студент, який навчається…; документ, що був підписаний.
Неозначені займенники, зокрема ті, у яких є частки аби-, казна-, хтозна-: абихто, казна-хто, хтозна-що, абиякий, вживається у розмовному мовленні. Займенники будь-хто, будь-який, будь-що зустрічаються у художньому і публіцистичному стилях.
У документах вживаються тільки нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, мойого – мого, твойого – твого, сі – ці, цеї – цієї, сей – цей та ін. Перші приклади є розмовними, діалектними.
Відповідаючи на третє питання, потрібно зазначити, що числівником називається самостійна частина мови, що означає абстрактно-математичне число або певну кількість однорідних предметів чи порядок предметів при лічбі.
За значенням, структурно-граматичними властивостями та характером вживання числівники поділяються на кількісні (один, сто) й порядкові (перший, двадцять другий).
За будовою і особливостями творення числівники поділяються на три групи: прості
(сорок), складні (двісті), складені (сорок три).
Висвітлюючи четверте питання, потрібно зазначити, що у документах доводиться мати справу зі значною кількістю числових назв. Існують певні правила їх оформлення. Числівники записуються словами (трьох осіб), арабськими і римськими цифрами (12 виступів, вироби 1-го сорту, у ІІІ кварталі), комбіновано (40-процентний або 40%.) тощо.
У фінансових документах грошові суми пишуться так: спочатку сума вказується цифрами, а в дужках – словами, наприклад: у розмірі 25 600 (двадцять п’ять тисяч шістсот) грн.; 578 (п’ятсот сімдесят вісім) грн. 23 коп.
Розглядаючи п’яте питання, потрібно зазначити, що у ділових паперах числівники керують певними формами відмінків іменників, з якими сполучаються, або узгоджуються. Наприклад, після числівників два, три, чотири, обидва (а також після складених числівників, останнім словом яких є два, три, чотири) іменники вживаються у формі називного відмінка множини, наприклад: два примірники, чотири путівки.
При сполученні цих числівників з іменниками із суфіксом –ин, який зникає у формах множини, а також коли іменники в однині та множині мають різні основи (друг – друзі), останні набувають форми родового відмінка однини, наприклад: два громадянина, три селянина, чотири киянина, чотири друга.
Після числівника п’ять і наступних, числівників тисяча, мільйон, мільярд, нуль з неозначено-кількісними та збірними числівниками іменники вживаються у формі родового відмінка множини, наприклад: сім заяв, тисяча гривень, багато студентів, троє людей.
Після дробових числівників іменники вживаються у формі родового відмінка однини (якщо виміру підлягає один предмет або якась сукупність, неподільна єдність), наприклад: одна ціла і шість десятих гектара (а не гектарів).
У мішаних дробах, що включає у себе елемент з половиною, з чвертю характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину, наприклад: один з половиною день, два з половиною метри.
У мішаних дробах керує іменником дробова частина, якщо вона приєднується сполучником і: два і одна третя літра, двадцять і п’ять десятих процента.
Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі родового відмінка однини, а числівник півтораста – у родовому відмінку множини, наприклад: півтора року, півтори доби, півтораста центнерів. Числівник півтора вимагає іменників чоловічого та середнього роду, а півтори – жіночого: півтора дня, півтори хвилини.
Порядкові числівники узгоджуються з іменником у роді, числі, відмінку: п’ятий документ – п’ятого документа.
Аналізуючи шосте питання, потрібно зазначити, що за нормами української літературної мови відмінюються всі розряди числівників. Поширеними помилками є вживання ненормативних форм числівників, а також неповне відмінювання складних і складених форм. Власне кількісні, дробові та деякі неозначено-кількісні числівники виступають у формах шести відмінків. Виділяється кілька типів їх відмінювання.
У сьомому питанні потрібно зазначити, що у складі різних частин мови числівники можуть мати різні форми. Наприклад, у двох формах виступають числівники два, три, чотири. Елементи дво-, три-, чотири- виступають у словах, другий компонент яких починається на приголосний: двопроцентний, двотижневик. Форми двох-, трьох-, чотирьох- сполучаються з основами, що починаються на голосний: двохактний, двохатомний, трьохелементний.
Коли другою частиною складного слова є порядковий числівник, то числівник вживається у формі двох-, трьох-, чотирьох- (двохсотий, чотирьохтисячний, трьохмільйонний), а також у словах, компонентом яких є складний числівник: двадцятидвохрічний.
Готуючись до восьмого питання, слід пам’ятати, що висновок – документ, у якому уповноважені особи, комісія або установа викладають свої зауваження, оцінки, рішення та їх
аргументи щодо окремого питання або іншого документа.
