3. Графік виконання робіт

Згідно з завданням розробляється директивний лінійний графік виконання робіт. В ньому повинно бути закладено потокове ведення будівельно-монтажних робіт з технологічною послідовністю їх виконання. Лінійний графік складається по формі, наведеній в табл. 4. Дані для заповнення лівої частини графіку (табличної) беруться з відомості підрахунку витрат праці (табл….).

Директивний графік необхідно розробляти в такій послідовності:

• скласти перелік робіт, які повинні бути введені в графік і визначити їх обсяг;

• прийняти методи виконання робіт і засоби їх механізації за розробленими технологічними картами;

• визначити витрати праці (людиною годин) за будівельними нормами; або ДБН Д2.2.-5-99 і необхідну кількість машино-змін роботи будівельних машин у відповідності з нормами виробітку машин;

• установити послідовність виконання і можливого поєднання різних видів робіт в часі з врахуванням прийнятих методів технології їх виконання;

• визначити тривалість виконання робіт на основі розрахованої трудомісткості і прийнятої кількості робочих відповідної спеціальності;

• побудувати вектори, які показують тривалість виконання робіт, прив'язати їх до календаря і взаємно пов'язати їх між собою;

• побудувати графіки: руху робочої сили, роботи основних будівельних машин і витрат матеріалів та конструкцій. Якщо в цих графіках виявиться різне, короткочасне збільшення кількості робочих, або використання будівельних матеріалів, то в графік виконання робіт необхідно внести відповідне коректування, яке б більш рівномірно розподілила робочу силу і використання матеріалів. Коефіцієнт нерівномірності працюючих робітників повинен бути не більше 1,5.

• за графіком витрат матеріалів і конструкцій складається графік їх завезення з врахуванням запасу необхідного для безперервної роботи.

• лінійні графіки характеризуються наступними показниками:

• загальною трудомісткістю і виробітком на 1 людино-день, коефіцієнтом нерівномірності руху робітників, коефіцієнтом, що враховує відношення кількості змін до кількості робочих днів за графіком, рівнем механізації – відношенням обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт.

• приклади побудови лінійних графіків наведені на рис. 2 а,б.

15. Технологія влаштування фундаментів мостів неглибокого закладання

    1. Влаштування фундаментів не поверхнях, не покритих водою

При влаштуванні фундаменту неглибокого закладення на природній основі в місцевості, не покритій водою, виконуються наступні види робіт:

• закріплення фундаменту на місці будівництва;

• кріплення стінок котловану та його висушування (водовідведення);

• розробка і транспортування ґрунту;

• підготовку основи до будівництва фундаменту;

• виготовлення фундаменту;

Для закріплення положення фундаменту на місцевості, його контурів і кріплень стінок влаштовують обгороджування, яке складається із дощок прибити до опорних паль занурених в ґрунт з кроком 1,5-3м. Положення основних ліній фундаменту і його контури зафіксовані на дошках огородження зарубками через які протягнуті розтяжки, кріплення стінок котловану не застосовуються при його глибині до 1м. в піщаних ґрунтах і 2,0 м. в глинах.

В практиці дорожнього будівництва під фундаменти опор мостів влаштовують котловани з вертикальними стінками закріпленими закладними, або шпунтовими кріпленнями. Закладні кріплення (Рис.3.) застосовують у випадках, коли рівень ґрунтових вод (РГВ)…… дна котловану, а шпунтове кріплення (Рис.4.) у всіх інших випадках. Закладне кріплення складається із горизонтальних дощок, вертикальних стінок і розпірок. Шпунтові кріплення складається із вертикальних шпунтових паль, системи обов'язок, розпірок, або анкерів. Шпунтові стінки служать для утримання стінок котловану в вертикальному положенні, але і не допускають ґрунтову воду в котлован. При влаштуванні закладних кріплень необхідно виконувати наступні вимоги:

• закладні кріплення влаштовується по мірі розробки ґрунту в котловані;

• стінки кріплень розташовують з кроком не більшим 2м.;

• віддаль по вертикалями між розпірками приймається не більше 1м.;

• верхні дошки кріплень повинні виступати над брівкою котлована не менше як 15 см.

Шпунтові огорожі влаштовують в такій послідовності:

• першими занурюють в ґрунт палі маяки в площині шпунтової стінки, між напрямними, або по боках натуральних на глибину на 0,5…1м. нижче шпунтових паль з кроком по довжині стінки 2,5….4м. одна від одної;

• після занурення в ґрунт паль маяків до них закріпляють з двох сторін направлені над брівкою котловану;

• після закріплення напрямних між ними вставляють шпунтові палі і занурюють їх в ґрунт до проектної відмітки;

• глибина занурення паль в ґрунт визначається із умови стійкості шпунтової стінки проти перекидування і стійкості ґрунту проти випирання його в котлован, але повинна бути не менше 1м. від дна котловану;

• при глибині котловану до 6.8м. рекомендується використовувати дерев’яні шпунтові палі, а при більшій глибині – металеві;

• шпунтові палі занурюють в ґрунт ударними молотами, або віброспособом;

• верх шпунтового огородження повинен бути на 0,2…0,4м. вище рівня ґрунтових вод і не менше 0,7 м. від рівня води в ріці;

• після того, як буде виготовлена шпунтова огорожа приступають до розробки ґрунту в котловані, відведення можливої частини ґрунтової води з котловану і бетонування фундаменту (Рис.5).