3. Розбивкові та контрольно-вимірювальні роботи

При зведенні опор, встановивши положення осі моста і центрів опор, закріплюють поздовжні і поперечні їх осі. На суші осі опор закріплюють колами, палями або стовпами 1–8 (Рис. 5.4 «) з чотирьох сторін опори. Установка з кожного боку двох колів, паль або стовпів дозволяє відновлювати осі опор в процесі виробництва робіт з будь-якого боку, коли візування через опору стає неможливим. Розташування різних допоміжних і основних конструкцій, вживаних при споруді опор (шпунтування огорожі, каркаси для напряму паль і оболонок і т. п.), на річках точно визначають за допомогою теодолітів, встановлених на берегах в точках триангуляційних базисів і на осі моста. Наприклад, плавуча конструкція 12 (Рис. 5.4, б), на якій попередньо відмічені точки 9 і //, лежачі на осі моста, і крапка 10 в центрі опори, може бути встановлена в проектне положення за допомогою двох теодолітів – одного для візування лінії, що проходить через крапки 9 і і іншого, – для зарубки центру опори 10.

Схема закріплення опор на суші і на річці

При спорудженні фундаментів у відкритих котлованах розміри огорож і окремих елементів фундаментів виносять за межі опор і закріплюють колами або на спеціальних обносках з дощок. Осі і всі розміри на обносках відзначають цвяхами. Протягуючи між цвяхами шнури або сталевий дріт в двох напрямах, на перетині їх отримують необхідні точки перетину граней кладки, центри паль і так далі Висотні відстані – відмітки дна котловану, уступи і обрізи фундаменту – переносять нівеляцією від допоміжних реперів і вертикальними промерами рулеткою. При розбитті палевих ростверків з похилими палями або оболонками повинен бути встановлений певний рівень, на якому будуть закріплені їх центри, оскільки положення цих центрів міняється по висоті. За відсутності води положення кожної палі або оболонки опори закріплюють дерев'яними кілочками па дні котловану або на поверхні землі.

Взимку розбиття паль ведуть з льоду, закріплюючи їх осі кілочками, що вморожують в лід. На глибоких і широких річках при забиванні паль літом з плавучих засобів положення паль і оболонок встановлюють процесі забивання шляхом візування з перенесенням відстані (Рис. 5.5, а) або способом зарубок (Рис. 5.5, б). У першому випадку на відстані не менше 10 м одна від одної встановлюють віхи, які своїми створами визначають положення рядів паль і оболонок в опорі. Візуючи по віхах і одночасно відмірюючи відстань від берега і від раніше забитих рядів паль встановлюють і закріплюють в необхідному положенні плавучий копер, а потім забивають палі. У другому випадку (за способом зарубок) на березі розбивають базис А – Б. На кінцях базису в точках Л і Б встановлюють теодоліти, візирні осі яких орієнтують по попередньо обчислених кутах лепеху для кожної оболонки. Після цього пересуваннями плавучого копра, що розкріплює якорями, добиваються збігу осі оболонки, закріпленої в стрілі копра, з осями обох інструментів і оболонку забивають. Можна також одним з приведених способів точно забити в опорі дві палі (плі оболонки) і по ним вже визначати положення останніх.

Точніше положення паль (оболонок) досягається при забиванні через направляючі каркаси. Плаваючий каркас встановлюють за допомогою зарубок кутомірним інструментом в проектне положення і закріплюють анкерними палями (оболонками). Після цього забивають решту паль (оболонки) через клітки каркаса.

Рис. 5 5 Схема разбивки сван на реке:

/ — осевой пункт; 2 — створные вечн, 3 — забиваемая свая; 4 — плавучий копер; 5 — ось поста. 6 — пункт 6щнс<*; 7 — якорь

Рис. 5 5 Схема розбиття сван на річці:

/ – осьовий пункт; 2 – стулкові вечн, 3 – забивана паля; 4 – плавучий копер; 5 – вісь поста. 6 – пункт 6щнс<*; 7 – якір

Правильність занурення опускних колодязів і паль-оболонок великого діаметру контролюють за допомогою розміток фарбою на їх бічних гранях. Спостерігаючи в теодоліт за положенням вертикальних осьових ліній цих розміток, визначають зсуви занурюваної конструкції в плані і нахили її в двох вертикальних площинах. По горизонтальних розмітках, нанесених по висоті колодязя або оболонки, реєструють глибину занурення і визначають відмітки заставляння підошви фундаменту.

Після зведення фундаменту на його обрізі повторно розбивають осі опори і намічають контур надфундаментної частини. В процесі зведення надфундаментної частини її геометричні форми перевіряють перенесенням осей і граней по схилу на обріз фундаменту або візуванням теодолітом з крапок, що закріплюють осі опори. На обрізі фундаменту, підфермовому майданчику і в інших характерних рівнях наносять незмивною фарбою тимчасові будівельні репера.

Елементи збірних бетонних, залізобетонних і металевих конструкцій, що прибувають із заводу або виготовлені на будівельному майданчику, до їх монтажу піддають контрольним геодезичним вимірюванням із звіркою розмірів з робочими кресленнями. При цьому перевіряють геометричні розміри перетинів, форму і довжину окремих елементів, а також правильність положення застав і стропувальних частин, монтажних отворів і тому подібне По всіх виявлених неув'язках з робочими кресленнями і відхиленнях розмірів, що перевищують допустимі, до початку монтажу встановлюють можливість використання елементів з відміченими відступами або вносять відповідні виправлення елементів конструкцій. На лицьових частинах елементів збірних конструкцій розмічають незмивною фарбою положення їх осей і центрів тяжіння, відновлюють або знов наносять маркування відповідно до схеми монтажу, на палях і оболонках наносять розмітку їх довжини на дециметри.

Для перевірки монтажу пролітної будови, в першу чергу, на підфермових майданчиках опор наносять осі опорних частин і їх висотні відмітки. Далі в процесі монтажу пролітної будови систематично перевіряють положення в плані його осі і осей елементів, відхилення їх від вертикальних площин, відмітки елементів і так далі Для цього використовують теодоліти, нівеліри, сталеві рулетки і дріт, а па конструкції встановлюють спеціальні марки. Іноді для розташування теодолітів і нівелірів на опорах на берегах або на частинах пролітної будови влаштовують майданчики, що забезпечують точне і незмінне положення інструментів протягом всієї збірки.

Вертикальність положення площин ферм і головних балок перевіряють схилом. Відхилення вузлів ферм і поясів від вертикальної площини встановлюють теодолітом або схилом. При спорудженні монолітних залізобетонних пролітних будов перевіряють також правильність установки і розмірів опалубки, подмостей і кружал, положення арматури тощо.

Відхилення в положенні змонтованих конструкцій збірних мостів і труб не повинні перевищувати допусків, вказаних в проекті споруди або будівельних нормах і правилах (СНиП III – Д.2). Відхилення, що перевищують допустимі, потрібно усувати до остаточного закріплення і повного замонолічування збірної конструкції.