- •Збір інформації про зарубіжний досвід вченими та службовцями на замовлення університетів та міністерств освіти (урядів).
- •Діяльність дослідницьких закладів нового типу
- •Викладання порівняльної педагогіки
- •Розробка теоретичних положень порівняльної педагогіки
- •Діяльність міжнародних освітніх організацій
- •Предмет і завдання порівняльної педагогіки.
- •Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.
- •Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •Поява вищих шкіл (та професійної підготовки)
- •Державний характер освіти
- •Законодавче закріплення і реалізація обов'язкової початково? освіти
- •Поява загальноосвітніх шкіл (елементарної грамоти).
- •Законодавче закріплення і реалізація обов‘ язкової загальної середньої освіти
- •Професійна підготовка учителів
- •9. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних
- •Особливості шкільної освіти в полікультуриому суспільстві.
- •13. Державний характер організації і фінансування систем освіти.
- •Структурні компоненти освітніх систем.
- •Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в шкоді.
- •Роль прогресевіїму б організації діяльност і освітнії закладів.
- •Сучасньі педагогічні погляди на проблеми навчання та виховання.
- •Теорія триплізації (глобалізація, локалізація, та тоивюуалізація/ освіти.
- •Раціоналістичні теорії навчання.
- •23. Особливсті організації навчання в середній школі.
- •26.Форми та методи соціалізую чого впливу школи.
- •Організація навчання в початковій школі зарубіжжя.
- •Особливсті організації навчання в середній школі.
- •26.Форми та методи соціалізую чого впливу школи.
- •27.Історія появи університетів - перших вищих навчальних закладів. Традиції організації їх
- •28.Різновиди внз у зарубіжних країнах
Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в шкоді.
Необхідність розвитку освіти в світі спонукає педагогів-теоретиків і практиків шукати нові шляхи реалізації освітніх завдань. В даний час в світі можна виділити декілька значних груп педагогічних теорій, які є домінантними не лише в концептуальному, але і практичному вираженні. До них зокрема відносяться такі моделі:
Домінуючі педагогічні теорії, шо є базовими в побудові навчання: традиційна,
прогресивістська, раціоналістична.
Традиційна (академічна, традиціоналісгська, консервативна) є найбільш давньою. Вона створилась на основі середньовічних традицій та реалізації ідей Я. А. Коменського та дидактичних теорій Й.Гербарта. В її основі лежать наступні ідеї:
Традиціоналісгська школа базується на беззаперечному авторитеті вчителя і підручника.
Учень вважається пасивним предметом і рецитатором (посудиною до якої мають заливатись знання, уміння і навички - зуни).
Головна увага в навчальному процесі уділяється інтелектуальним процесам. Учням доводиться велику кількість інформації запам'ятовувати і переказувати.
Обмеження критицизму і самостійності мислення школяра, не заохочується їх творчість. Репродуктивність - найкращий вияв знань.
В зміст навчання (шкільну програму) переважно вводяться лише ті знання, які базуються на усталених в науці законах і правилах, на тому незмінному, що пройшло випробування часом. Нові досягнення в науці і різноманітні винаходи потрапляють на сторінки підручників, як правило через десятки років після їх винаходів. Тривалий час програми і підручники з природничо-математичних наук залишаються незмінними.
В традиціоналістських класичних школах особлива увага приділяється гуманітарній підготовці (класичним мовам - латині і старогрецькій), що надає школі статичного характеру.
У школі переважають ідеї уніфікації учнів, тобто навчання і виховання за єдиним зразком. Індивідуальність дітей не враховується. Основними засобами впливу на учнів є: дисципліна, порядок, карність і заохочення.
Основною формою організації навчально-виховного процесу в традиціоналісгській школі є класно-урочна система, в центрі якої стоїть урок з його необхідними компонентами: викладанням матеріалу - його запам'ятовуванням - якомога повнішим відтворенням.
Виховання в традиціоналістичній школі носить переважно формальний характер. Здоров'ю і фізичному вихованню дітей не уділяється належної уваги.
Традиційна школа, надаючи учням міцні і систематизовані знання з навчального предмету,
одночасно не враховувала:
потреби та інтереси учнів,
актуальні потреби і особливості суспільства в якому мали жити і трудитись випускники.
Ідеї традиціоналізму продовжують використовуватись в діяльності шкіл Азії, Африки, Латинської Америки, Європи. Ці ідеї модифікуються в залежності від розвитку і запитів суспільства (зміст і форми навчання), але продовжує існувати і зараз основний акцент традиціоналізму на домінантній ролі учителя в системі навчання та формуванні зунів. Прибічниками, популяризаторами та удосконалювачами цієї теорії є такі вчені, як Ж. Мажо, Л. Кро, Ж. Капель, Д. Равич, Ч. Финн і ін.
