- •Збір інформації про зарубіжний досвід вченими та службовцями на замовлення університетів та міністерств освіти (урядів).
- •Діяльність дослідницьких закладів нового типу
- •Викладання порівняльної педагогіки
- •Розробка теоретичних положень порівняльної педагогіки
- •Діяльність міжнародних освітніх організацій
- •Предмет і завдання порівняльної педагогіки.
- •Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.
- •Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •Поява вищих шкіл (та професійної підготовки)
- •Державний характер освіти
- •Законодавче закріплення і реалізація обов'язкової початково? освіти
- •Поява загальноосвітніх шкіл (елементарної грамоти).
- •Законодавче закріплення і реалізація обов‘ язкової загальної середньої освіти
- •Професійна підготовка учителів
- •9. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних
- •Особливості шкільної освіти в полікультуриому суспільстві.
- •13. Державний характер організації і фінансування систем освіти.
- •Структурні компоненти освітніх систем.
- •Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в шкоді.
- •Роль прогресевіїму б організації діяльност і освітнії закладів.
- •Сучасньі педагогічні погляди на проблеми навчання та виховання.
- •Теорія триплізації (глобалізація, локалізація, та тоивюуалізація/ освіти.
- •Раціоналістичні теорії навчання.
- •23. Особливсті організації навчання в середній школі.
- •26.Форми та методи соціалізую чого впливу школи.
- •Організація навчання в початковій школі зарубіжжя.
- •Особливсті організації навчання в середній школі.
- •26.Форми та методи соціалізую чого впливу школи.
- •27.Історія появи університетів - перших вищих навчальних закладів. Традиції організації їх
- •28.Різновиди внз у зарубіжних країнах
Історико-культурні і освітні традиції країни.
Дослідження компаративістів переконують, що особливості національної, регіональної та глобальної систем освіти залежить від ряду факторів, які в порівняльній педагогіці виступають стабільними порівняльними показниками: соціально-економічні, політичні, релігійні, етнічні, інформаційні, історико- культурні і освітні.
Кожна
національна система освіти пройшла
певний історико-культурний, освітній
шлях: 1)
поява писемності і рахунку
Час
появи
Назва
письма
Характерні
особливості
Країни,
народи,
регіони
10-8
тис. р. тому назад
Піктогр
афічне (від лат.
намальований,
гр.. - писати)
Найдавніший
тип знакової фіксації мови. Зміст
вислову (події) малювався на камені,
дереві, глині, кістках тощо.
Залишки
знаходять в багатьох країнах.
6-5
тис.
р. тому назад
Ідеогра
фічне (від гр.. - думка, ідея)
Зміст
слова передавався з допомогою
абстрактного поняття - графічного
символу. Поява стимулювалась
виникненням рабовласницьких держав
і потребою писемної документації.
Стародавній
Єгипет, Месопотамія, Асірія, Китай
(4
тис. р. тому назад), імперія Майя
3
2-го
тис.
до н.е.
Силабіч
не (від гр.. - склад)
Кожен
графічний знак відповідав складові
слова. Утворилось на основі розвитку
ідеографічного письма.
Шумери,
асірійці, хетти, Ефіопія, складові
алфавіти деванагарі,
брахмі (Індія)
Сер.
2-го тис. до не.
Літерно
-звук
(алфавітне)
А)
консонантно-
звукове
Г
рафічними знаками позначались лише
приголосні звуки (консонанти). Голосні
звуки потрібно було вгадувати.
Творці
- фінікійці. Арамейське,
давньоєврейське,
арабське.
8
ст.
до
н е
Б)
вокалізовано-
звукове
Літери
позначали голосні і приголосні звуки.
Старогрецьке,
етруське, рунічне, греко-
візантійське (5
ст. до н.е.), латинське
(6
ст. до н.е.)
Відносно
появи писемності країна може бути
віднесена до однієї з груп:
З давньою історією автентичного письма (грецьке, латинське, єврейське, китайське (60 тис. ієолгліфів));
давно запозичене і адаптоване до національних умов письмо (японське);
писемність принесена країнами метрополіями в залежні країни (азійські, африканські країни, народи Російської імперії).
Країни другої, а особливо третьої груп відчувають певну невідповідність між графічними знаками і особливостями мови (кількістю приголосних звуків), різняться цифрові системи та способи написання текстів.