3 Зварювання і наплавлення в захисних газах

Суть способу полягає в тому, що в зону горіння дути під невеликим тиском подають газ, який витискає повітря із зони і захищає зварювальну ванну від кисню і азоту повітря.

Залежно від застосовуваного газу зварювання в захисних газах поділяють на зварювання в активних-та інертних газах. Зварювання (наплавлення) в захисних газах ведуть як плавким, так і неплавким електродом. У першому випадку метал електрода розплавляється і бере участь в утворенні зварювального шва. При зварюванні неплавким електродом (звичайно вольфрамовим)метал електроду не розплавляється і з металом шва не реагує, а присадний матеріал вводиться в зону дуги окремо. Зварювання неплавким електродом широко застосовують при відновленні деталей з алюмінію та його сплавів.

Найбільше поширення при відновленні автомобільних деталей одержали зварювання і наплавлення в середовищі вуглекислого газу і аргону.

Зварювання і наплавлення деталей в середовищі вуглекислого газу.

Зварювання (наплавлення) у вуглекислому газі - це спосіб зварювання плавким електродом із захистом зварювальної ванни від повітря вуглекислим газом.

Зварювання у вуглекислому газі голим суцільним дротом належить до найдешевших способів зварювання вуглецевих і низьколегованих сталей. Тому за обсягом виробництва воно посідає перше місце серед механізованих способів зварювання плавленням.

Аргоно-дугове зварювання і наплавлення. Властивості деяких металів і сплавів помітно погіршуються у разі дії на них зависоких температур кисню, а в окремих випадках - азоту і водню. Щоб виключити цей шкідливий вплив і застосовують зварювання в інертних газах. Захист реакційного зварювального простору в цих випадках здійснюють або струменем захисного інертного газу, що відтискує повітря з зони горіння дуги, або зварюванням у спеціальних камерах, де створюється атмосфера потрібного складу.

Найуніверсальнішим захисним газом є аргон. У ряді випадків до інертного газу, щоб поліпшити стійкість дугового розряду, формування шва. Підвищити продуктивність, додають різні активні гази.

4 Вібродугове наплавлення деталей

Вібродугове наплавлення відрізняється від раніш розглянутих способів наплавлення тим. що в процесі відновлення деталі кінець зварювального дроту здійснює коливальні рухи в площині. перпендикулярній до наплавлюваної поверхні, а також тим. що наплавлений шар металу примусово охолоджується.

Процес здійснюється нестабільною дугою (дуга на стадії тліючого розряду) в поєднанні з періодично повторюваними короткими замиканнями електричного зварювального кола. Це сприяє пом'якшенню теплового режиму наплавлення.

Переніс металу в режимі коротких замикань полегшує формування валиків, що наплавляються. До деталі і дроту підводиться зварювальний струм низької напруги. В момент зіткнення електрода 10 з деталлю 1 по дроту проходить струм короткого замикання. Це сприяє розплавлений поверхні деталі в місці контакту, і торець електрода швидко нагрівається до температури плавлення. В результаті такої взаємодії досягається структурний зв'язок між деталлю і наплавленим металом. Завдяки коливальному руху мундштука 9 торець електрода 10 на короткий час відходить від поверхні деталі 1. і в розриві зварювального електричного кола виникає іскровий розряд з переходом у стадію тліючого розряду, який триває до. моменту чергового зіткнення торця електрода з поверхнею деталі.

Корисність виконання електродом даного коливального циклу полягає в тому, що при короткому, замиканні зварювального кола основна кількість теплоти практично акумулюється у вильоті електрода і в невеликому мікрооб'ємі поверхневого шару деталі. При цьому температура рідкої ванни досягає 1450...1500 °С. тобто не перевищує температури плавлення металу. Це не тільки пом'якшує тепловий режим наплавлення, а й запобігає вигорянню і випаровуванню хімічних компонентів металу.