Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НМП (рота) 2012.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Розділ 1 основи бойового застосування аеромобільно-десантної (парашутно-десантної) роти

    1. Загальні положення

Високомобільні десантні війська – високомобільний рід Сухопутних військ, до складу якого входять аеромобільні та повітрянодесантні підрозділи, частини і з'єднання.

Вони призначені для дій у тилу противника, у ході спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій і виконання завдань, які неможливо ефективно вирішити іншими силами та засобами. Високомобільні десантні війська діють у якості повітряних десантів, ведуть десантно-штурмові та аеромобільні дії.

За функціональним призначенням високомобільні десантні війська розподіляються на десантно-штурмовий та повітрянодесантний компоненти.

Десантно-штурмовий компонент – аеромобільні підрозділи, частини та з'єднання, призначені для ведення десантно-штурмових і аеромобільних дій.

Повітрянодесантний компонент – повітрянодесантні підрозділи, частини та з'єднання, призначені для виконання у якості повітряних десантів, тактичних, оперативних та стратегічних завдань.

Аеромобільні підрозділи, частини та з'єднання десантуються, як правило, на штатних або доданих вертольотах і діють спільно з ними, а повітрянодесантні підрозділи, частини та з'єднання десантуються, як правило, літаками і діють самостійно. Але всі підрозділи, частини та з'єднання готуються для ведення боїв, бойових, десантно-штурмових, рейдових, аеромобільних, антитерористичних та миротворчих дій і можуть десантуватись парашутним, посадковим та комбінованим способом вертольотами і літаками в залежності від поставлених завдань та умов обстановки.

Масоване та одночасне застосування десантно-штурмового і повітрянодесантного компонентів на всю глибину побудови військ противника дозволяє розширити зону ведення воєнних дій від переднього краю до тилової границі.

Десант (від фр. descente – висадка, спуск) – війська, спеціально підготовлені та висаджені (викинуті) з літаків (вертольотів) або морських суден, а також призначені для висадки (викидання) на територію противника для вирішення бойових завдань.

Десантування – перекидання повітрям підрозділів, частин та з’єднань у тил противника для виконання бойових завдань.

Воно включає: зліт літаків (вертольотів) з десантом, побудову їх бойових порядків, переліт у район десантування, викидання або висадку десанту в районі десантування.

Десантування може проводитись у будь-яку пору року, вдень та вночі, в простих та складних метеорологічних умовах, що забезпечують нормальну роботу повітрянодесантної техніки і безпечне приземлення особового складу.

Десантування характеризується дальністю, глибиною, тривалістю, висотою польоту авіації та висотою викидання (висадки) десанту.

Дальність десантування – відстань від вихідного району для десантування (дальня межа району від лінії зіткнення сторін) до району десантування (центр району десантування, де знаходяться площадки приземлення).

Глибина десантування – відстань від лінії зіткнення сторін на початок викидання десанту до району десантування (центр району десантування, де знаходяться площадки приземлення).

Тривалість десантування – це час, необхідний на зліт авіації, побудову бойових порядків, переліт у район десантування, викидання або висадку десанту у районі десантування.

Висота польоту авіації – відстань від поверхні землі до літаків (вертольотів) у ході польоту авіації від вихідного району для десантування до району десантування. Вона залежить від дальності десантування, ступеня подавлення засобів ППО противника, пори року та часу доби. Як правило, політ авіації здійснюється із перемінним профілем.

Висота викидання (висадки) – відстань від поверхні землі до літаків (вертольотів) в час, коли здійснюється викидання (висадка) десанту. Вона залежить від ТТХ повітрянодесантної техніки, побудови бойових порядків авіації за висотою та рельєфом місцевості в районі десантування. Як правило, викидання десанту здійснюється з малих висот.

Підрозділи, частини та з’єднання високомобільних десантних військ діють у якості повітряних десантів (тактичні, оперативно-тактичні, оперативні, оперативно-стратегічні), ведуть десантно-штурмові дії (десантно-ударні, десантно-рейдові, диверсійно-пошукові) та аеромобільні дії (аеромобільно-ударні, аеромобільно-патрульні, аеромобільно-пошукові).

Переліт авіації СВ та ВТА з десантом у район десантування, як правило, здійснюється у смузі прольоту. Ширина смуги прольоту складається із ширини побудови бойового порядку авіації СВ (ВТА) та двох дальностей ураження засобів ППО загальновійськових підрозділів противника (ширина для авіації СВ складає 4-6 км).

Смуга прольоту, як правило, знаходиться у смузі подавлення засобів ППО противника, ширина якої складається із двох дальностей ураження засобів ППО противника малої дальності і складає 60 – 100 кілометрів. (Засоби ППО далекої дії – більше 200 км, середньої дії – до 200 км, малої дії – до 50 км, ближньої дії – до 10 км).

Гранично малі висоти – до 200 м, малі висоти – 200 – 1000 м, середні висоти – 1000 – 4000 м, великі висоти – 4000 – 12000 м, стратосферні висоти – більше 12000 м).

Побудова бойових порядків авіації СВ (ВТА) при десантуванні визначається умовами обстановки, характером бойових завдань десанту, можливостями засобів та систем міжлітакової навігації і повинна забезпечити мінімальні терміни викидання (висадки) повітряного десанту, безпеку польоту літаків (вертольотів) і приземлення особового складу після викидання, найменшу уразливість літаків (вертольотів) від засобів ППО противника.

У ході десантування бойовий порядок ВТА складається із декількох колон і включає групу забезпечення (наведення та РЕБ) та десантну групу.

Бойовий порядок авіації СВ, як правило, включає групу розвідки та позначення площадок приземлення, групу подавлення засобів ППО, групу передового загону, групу РЕБ, десантну групу (головні сили), групу пошуково-рятувального забезпечення, резервну групу, демонстраційну групу, групу прикриття (головна, бокові, тильна).

При організації бойового польоту авіації СВ призначаються: вихідний рубіж, контрольні пункти (рубежі) та рубіж бойового розходження.

Віддалення вихідного рубежу від дальньої межі ВРД повинно забезпечувати побудову бойового порядку частин авіації СВ і може складати 15–30 км.

Контрольні пункти (рубежі) вибираються на кожному маршруті польоту через 30–50 км і в місцях різкої зміни напрямку та профілю польоту.

Рубіж бойового розходження призначається для перешикування частин (підрозділів) авіації СВ, заходу їх на посадкові площадки та об’єкти атаки. Його віддалення від посадкових площадок (об’єктів для атаки з повітря) повинно забезпечити виконання маневрів для посадки вертольотів та завдання ударів по об’єктах противника з повітря і складає 5-8 км.

За доставку повітряного десанту в район десантування відповідає командир авіаційного з’єднання (частини, підрозділу), і після викидання (висадки) авіація повертається на свої аеродроми, а десант діє самостійно.

У ході ведення десантно-штурмових (аеромобільних) дій за виконання завдань в повному обсязі (від зльоту вертольотів для виконання завдань до їх повернення після виконання завдань) відповідають командири десантно-штурмових (аеромобільних) загонів та груп, які діють на вертольотах.

Для викидання (висадки) повітряного десанту у тилу противника призначаються основні та запасні райони десантування, які включають основні та запасні площадки приземлення (при десантуванні парашутним способом – розмірами 2 км х 5 км, призначаються, по можливості, якомога ближче до об’єктів захоплення та знищення і нумеруються справа наліво по курсу заходу літаків для викидання десанту) та аеродроми, придатні для безпечного приземлення особового складу, повітрянодесантної техніки, посадки вертольотів та літаків ВТА. Основні площадки приземлення позначаються суцільною лінією і нумеруються цифрами “1, 2, 3...”, а запасні – пунктирною і нумеруються цифрою з буквою “1а, 2а, 2б, 3а...”.

Запасні райони десантування призначаються з урахуванням того, щоб повітряний десант після викидання (висадки) був здатний виконувати головне завдання. Розмір районів десантування залежить від складу десантів, їх завдань, характеру місцевості, засобів і умов десантування.

Викидання (висадка) повітряного десанту може здійснюватись на об’єкт захоплення та знищення, поблизу об’єкта (до 3 км) і на деякій відстані від об’єкта (більше 3 км).

При постановці бойового завдання вказується:

роті – найближче завдання та характер подальших дій, а при необхідності і пункт збору;

взводу – місце у бойовому порядку, об’єкт атаки (захоплення) та напрямок подальшого наступу або пункт збору.

Склад тактичних повітряних десантів: до аеромобільного (аеромобільно-десантного, парашутно-десантного) батальйону, який самостійно може діяти в тилу противника до 1 доби.

Склад оперативно-тактичних повітряних десантів: до повітрянодесантної (аеромобільної) бригади, яка самостійно може діяти в тилу противника до 3 діб.

Склад оперативних повітряних десантів: до 2 з’єднань високомобільних десантних військ (повітрянодесантна та аеромобільна бригада), які самостійно можуть діяти в тилу противника до 5 діб.

Склад оперативно-стратегічних повітряних десантів: не менше 3 з'єднань і частин високомобільних десантних військ (повітрянодесантна та аеромобільна бригада, аеромобільні полки), які самостійно можуть діяти в тилу противника не менше 7 діб.

Глибина десантування повітряних десантів визначається замислом, умовами обстановки, бойовим складом і завданнями десантів, завданнями військ, що наступають, а також можливістю безперервної підтримки, прикриття і забезпечення десантів у ході ведення ними бойових дій у тилу противника і може складати для: тактичних повітряних десантів – до 30 км; оперативно-тактичних повітряних десантів – до 70 км; оперативних повітряних десантів – до 150 км; оперативно-стратегічних повітряних десантів – 250 км і більше.

Для виконання завдань зі знищення особливо важливих об’єктів у тилу противника можливо планувати висадку повітряних десантів на глибину та у складі, що залежить виключно від поставленого завдання та умов обстановки.

Десантно-штурмові дії – це сукупність узгоджених та взаємопов'язаних за метою, завданнями, місцем та часом дій аеромобільних з'єднань, частин і підрозділів та доданих або штатних з'єднань, частин і підрозділів авіації СВ щодо десантування та виконання бойових завдань у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом.

Десантно-штурмові дії – це форма дій високомобільних десантних військ, змістом яких є штурмові дії аеромобільних підрозділів, частин та з'єднань і ударні дії доданих або штатних підрозділів, частин та з'єднань авіації СВ у тилу противника.

Аеромобільні дії – це сукупність узгоджених та взаємопов'язаних за метою, завданнями, місцем та часом дій аеромобільних з'єднань, частин і підрозділів та доданих або штатних з'єднань, частин і підрозділів авіації СВ щодо перекидання повітрям та виконання завдань, які проводяться за єдиним задумом і планом, у ході проведення спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій.

Аеромобільні дії – це форма дій високомобільних десантних військ у ході ведення спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій, змістом яких є дії аеромобільних підрозділів, частин та з'єднань у взаємодії з доданими або штатними підрозділами, частинами та з'єднаннями авіації СВ.

Склад сил і засобів, що залучаються до ведення десантно-штурмових та аеромобільних дій, залежить від мети, завдань, масштабів дій та умов обстановки. Для ведення десантно-штурмових дій створюються десантно-штурмові загони та групи, а аеромобільних дій – аеромобільні загони та групи.

Десантно-штурмові та аеромобільні загони створюються від з'єднань та частин високомобільних десантних військ у складі посиленого батальйону, роти, а десантно-штурмові та аеромобільні групи – у складі посиленого взводу.

Десантно-штурмові та аеромобільні загони (групи) включають: сили і засоби високомобільних десантних військ, додані або штатні вертольоти авіації СВ та інші засоби підсилення.

Основними способами десантно-штурмових дій є:

десантно-ударні дії; десантно-рейдові дії; диверсійно-пошукові дії.

Основними способами аеромобільних дій є:

аеромобільно-ударні дії; аеромобільно-патрульні дії; аеромобільно-пошукові дії.

У залежності від умов обстановки десантно-штурмові та аеромобільні дії можуть вестись як одним із основних способів, так і різним їх комбінуванням.

Аеромобільно-десантна (парашутно-десантна) рота організаційно входить до складу аеромобільного (парашутно-десантного) батальйону. Вона є тактичним підрозділом високомобільних десантних військ.

Аеромобільно-десантна (парашутно-десантна) рота веде загальновійськовий бій, здійснює рейд (рейдові дії), веде десантно-штурмові та аеромобільні дії, проводить стабілізаційні дії в умовах режиму надзвичайного та воєнного стану, виконує миротворчі завдання у складі миротворчих контингентів.

Аеромобільно-десантна (парашутно-десантна) рота може виконувати завдання у тилу противника у значному відриві від своїх військ, коли їхня підтримка, постачання та надання допомоги з боку військ, що наступають з фронту, будуть ускладнені. Самостійно може вести бойові дії у тилу противника до 1-ї доби.

На весь період бойових дій роті визначається найближче завдання та характер подальших дій, а при необхідності – і пункт збору.

Найближче завдання роти, зазвичай, полягає в знищенні противника в районі площадки приземлення, захопленні і знищенні (виведенні зі строю) визначених об’єктів противника в районі десантування (висадки) та оволодінні визначеним районом (рубежем). Глибина найближчого завдання буде відповідати глибині об’єкта з позиціями підрозділів охорони або глибині району, яким повинен оволодіти десант.

Подальші дії включають всі наступні дії десанту в тилу противника. При цьому підрозділи можуть захоплювати і знищувати (виводити зі строю) об’єкти в новому районі, проводити рейдові дії, унеможливлювати своєчасний маневр резервами противника, проводити наступальні дії назустріч військам противника, що наступає з фронту, або утримувати район (рубіж) до їх підходу.

Пункт збору призначається для збору підрозділів після виконання завдання, перевірки їх стану і підготовки до подальших дій. Знаходження підрозділів в пункті збору повинне бути короткочасним і прихованим.

Для ведення бою роті можуть бути додані артилерійські підрозділи і підрозділи спеціальних військ, а при веденні десантно-штурмових (аеромобільних) дій – підрозділи авіації Сухопутних військ. Кількість засобів, що додаються, залежить від характеру бойового завдання, яке виконується, і умов обстановки.

Додані підрозділи поступають у повне підпорядкування командира роти і виконують поставлені ним завдання. Роті може бути додана артилерійська (мінометна) батарея (взвод), кулеметний, гранатометний взвод (відділення), взвод ПТКР, інженерно-саперний взвод (відділення або окремі сапери), відділення РХБР (окремі хіміки-розвідники) та стрільці-зенітники, а для ведення ДЩД або АД – до двох ланок авіації Сухопутних військ.

Підтримуючі підрозділи залишаються у підпорядкуванні старших командирів, виконують завдання, поставлені ними, а також завдання, поставлені командиром роти, в інтересах якого вони здійснюють підтримку. При виконанні бойових завдань у складі батальйону бій роти може підтримуватися артилерійським дивізіоном (батареєю), авіацією та іншими засобами старшого командира.

Артилерійські підрозділи призначені для знищення (придушення) засобів ядерного і хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних (розвідувально-вогневих) комплексів, артилерії, танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, протитанкових і інших вогневих засобів противника, його живої сили, пунктів управління, радіоелектронних засобів, руйнування фортифікаційних споруд і світлового забезпечення. Артилерійські підрозділи залежно від характеру і розмірів цілі, поставленого бойового завдання, часу і кількості боєприпасів, що виділені, ведуть вогонь прямим наведенням або із закритих вогневих позицій.

Підрозділи установок протитанкових керованих ракет і протитанкових гранатометів призначені для знищення танків і інших броньованих цілей противника. Вони можуть застосовуватися також для знищення вогневих засобів, зокрема тих, що знаходяться у фортифікаційних спорудах, а в окремих випадках – і бойових вертольотів противника (роті може додаватися протитанковий взвод).

Підрозділи протиповітряної оборони призначені для прикриття роти у всіх видах бою (дій), під час пересування, розташування на місці, від ударів повітряного противника в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї і засобів РЕБ. В окремих випадках вони можуть залучатися для боротьби з наземним і надводним противником. Вони ведуть вогонь по повітряних цілях із підготовлених вогневих (стартових) позицій, в русі або з коротких зупинок.

Підрозділи авіації Сухопутних військ є багатоцільовим високоманевреним підрозділом, одним з основних засобів вогневого ураження противника в бою. Вони призначені для авіаційної підтримки аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів, підвищення їх мобільності, забезпечення бойових дій, знищення повітряних цілей.

Розвідувальні підрозділи призначені для здобування відомостей про противника і місцевість. До них відносяться підрозділи військової, спеціальної, артилерійської, інженерної, радіаційної, хімічної і біологічної, радіо- і радіотехнічної розвідки.

Підрозділи інженерних військ призначені для ведення інженерної розвідки противника і місцевості, знищення (знешкодження) мін, проробки проходів у загородженнях, обладнання переходів через перешкоди і шляхів руху та переправ, руйнування важливих об'єктів або розмінування їх, створення системи інженерних загороджень, обладнання та утримання пунктів водопостачання.

Підрозділи радіаційного, хімічного і біологічного захисту призначені для ведення радіаційної, хімічної і неспецифічної бактеріологічної (біологічної) розвідки, здійснення дозиметричного і хімічного контролю, проведення спеціальної обробки підрозділів.

Підрозділи зв’язку призначені для забезпечення надійного, безперервного зв’язку із старшим командиром, з підлеглими і взаємодіючими підрозділами. На них покладається радіотехнічне забезпечення збору десанту після приземлення, а також завдання щодо розгортання та експлуатації систем і засобів автоматизації на пунктах управління, проведення організаційних і технічних заходів щодо забезпечення безпеки зв’язку.

При виконанні бойового завдання рота залежно від умов обстановки діє в бойовому, передбойовому або похідному порядку.

Похідний порядок – шикування підрозділів для пересування в колонах. Він застосовується при здійсненні маршу у вихідному районі для десантування, при переміщенні в районі бойових дій (здійсненні рейду, маневру) і повинен забезпечувати: високу швидкість руху; швидке розгортання у передбойовий і бойовий порядки; найменшу уразливість від зброї масового ураження, ударів авіації і наземного противника; підтримання стійкого управління.

Передбойовий порядок – шикування підрозділів для пересування в колонах, які розгорнуті по фронту і в глибину. Він застосовується під час висування до об’єкта захоплення, здійснення маневру, під час дій у резерві, в ході рейду і у зустрічному бою. Передбойовий порядок повинний забезпечувати: швидке розгортання підрозділів у бойовий порядок; найменшу вразливість підрозділів від зброї масового ураження противника, вогню його артилерії та ударів авіації; високі темпи просування, а також швидке подолання загороджень, зон зараження, районів руйнувань, пожеж і затоплень.

Бойовий порядок – шикування підрозділів для ведення бою. Він повинний відповідати завданню, замислу бою і забезпечувати: успішне ведення бою в умовах застосування як зброї масового ураження, так і тільки звичайної зброї; найбільш повне використання бойових можливостей підрозділів, їх тактичну самостійність; ураження противника вогнем і відбиття ударів з повітря; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; завдання підрозділами ударів по противнику, одночасно з декількох напрямків, здійснення маневру, своєчасне зосередження зусиль на обраному напрямку, нарощування сили удару в ході бою; найменшу уразливість від зброї масового ураження противника; стійкість і активність в обороні; підтримку безперервної взаємодії і зручність управління.

Бойовий порядок роти складається із взводів із засобами посилення, вогневих засобів і підрозділів спеціальних військ, що знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні командира роти.