7.2. Підготовка підрозділів до участі у міжнародних миротворчих операціях

Метою підготовки підрозділу до участі у міжнародній миротворчій операції є: забезпечення своєчасної і якісної його підготовки до виконання миротворчих завдань під час міжнародної миротворчої операції; створення резерву високопрофесійних військовослужбовців зі складу підрозділу, готових до виконання миротворчих завдань.

Підготовка підрозділу, що призначений до миротворчого контингенту, включає: організацію його підготовки; комплектування; навчання і спеціальну підготовку; всебічне забезпечення.

Принципи підготовки підрозділу ґрунтуються на: комплектуванні особовим складом виключно на добровільній основі; комплексному підході, багатоступеневого навчання і спеціальної підготовки; відповідності підготовки світовим стандартам.

Підготовка підрозділу для участі у міжнародних миротворчих операціях включає три етапи: загальна, попередня і безпосередня підготовки.

Загальна підготовка підрозділу, що призначений до миротворчого контингенту, здійснюється постійно і передбачає: надання базових знань з миротворчої тематики особовому складу; забезпечення досягнення сумісності з підрозділами збройних сил інших держав під час виконання миротворчих завдань та надання особовому складу цих підрозділів поглиблених знань з миротворчої тематики; формування резерву миротворчого персоналу, проведення обліку і навчання особового складу, що включений до цього резерву.

Попередня підготовка починається після отримання від начальника Генерального штабу Збройних Сил України розпорядження (наказу) про організацію попередньої підготовки миротворчих контингентів і включає: відбір, атестацію кандидатів до складу миротворчого контингенту; уточнення (відпрацювання) програми підготовки (навчання) особового складу і підрозділів з метою забезпечення виконання завдань у визначеній міжнародній миротворчій операції; навчання і спеціальну підготовку особового складу; проведення заходів щодо організації всебічного забезпечення підготовки підрозділу; організацію управління; проведення інших підготовчих заходів для забезпечення своєчасної і якісної підготовки особового складу та підрозділів.

Безпосередня підготовка включає: доукомплектування особовим складом; поглиблене медичне обстеження і проведення відповідних профілактичних щеплень; навчання особового складу і злагодження підрозділів, що будуть брати участь у міжнародній миротворчій операції, в пунктах постійної дислокації і навчальних центрах, психологічну підготовку особового складу; завершення підготовки особового складу до дій в умовах місцевості, близьких до району проведення міжнародної миротворчої операції (у разі можливості створення таких умов); створення необхідних запасів МТЗ і визначення порядку їх поповнення; підготовку озброєння і військової техніки до застосування у відповідних умовах; оформлення службових паспортів і виїзних справ на особовий склад підрозділу; підготовку проекту наказу по особовому складу; участь в організації взаємодії з Державною службою експортного контролю України, Державною митною службою України і ДПС України для організації перетинання державного кордону; організацію відправлення, переміщення до районів виконання завдань за призначенням, розміщення підрозділу; передача миротворчого контингенту під оперативне підпорядкування керівництву міжнародної миротворчої операції; організацію взаємодії з органами влади держави перебування і міжнародними організаціями; організацію матеріально-технічного, фінансового забезпечення у місці виконання завдань; підготовку документів для перевезення через державний кордон озброєння і військової техніки та іншого майна; практичну роботу у підрозділах з метою контролю і надання допомоги у підготовці до миротворчих дій.

Безпосередня підготовка завершується після прибуття до району проведення міжнародної миротворчої операції та прийняття зон відповідальності.

Підготовка підрозділу в районі міжнародних миротворчих операцій здійснюється відповідними командирами підрозділів з метою підтримання високого рівня професійної підготовки особового складу і готовності до виконання покладених завдань.

Організація підготовки включає: керівництво (загальне і безпосереднє); планування; координацію і контроль.

Загальне керівництво підготовкою миротворчих контингентів здійснює начальник Генерального штабу Збройних Сил України через Центр військового співробітництва і верифікації Генерального штабу. Керівник з підготовки миротворчого контингенту призначається наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України і на якого покладається організація попередньої підготовки.

Координацію підготовки підрозділу, що призначений до миротворчого контингенту, здійснює Центр військового співробітництва і верифікації Генерального штабу Збройних Сил України.

Безпосередній контроль за ходом підготовки підрозділу при участі бригади (полку) у міжнародних миротворчих операціях, що призначений до миротворчого контингенту, і готовністю їх до виконання завдань за призначенням здійснюється командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України та представниками Генерального штабу Збройних Сил України.

Висування підрозділу до району застосування здійснюється у відповідності до плану висування обраним способом (своїм ходом; перевезенням різними видами транспорту, комбінованим способом). Для організованого зосередження в районі застосування миротворчого контингенту завчасно створюються і направляються оперативні групи.

Ротація особового складу миротворчого контингенту під час проведення миротворчої операції здійснюється відповідно до плану проведення чергових ротацій. Повернення миротворчого контингенту після завершення операції здійснюється у плановому порядку на підставі відповідних рішень керівництва держави. Миротворчий контингент може бути також евакуйований у випадку загострення обстановки і неконтрольованого розвитку подій в районі виконання миротворчих завдань або відкликаний достроково (терміново) до завершення миротворчої операції у разі, якщо його подальша участь у зазначеній операції стає недоцільною через суттєву зміну воєнно-політичної обстановки у регіоні перебування, припинення фінансування та з інших причин.

Порядок роботи командира підрозділу з прийняття рішення на зайняття зони відповідальності та виконання миротворчих завдань не відрізняється від послідовності роботи командира підрозділу з організації бою, але має свої особливості і буде залежати від конкретної обстановки, отриманого завдання та наявності часу.

При усвідомленні завдання командир роти повинен зрозуміти: роль, місце та завдання батальйону, роти у миротворчій операції; порядок виконання завдання; методи підтримання мирних стосунків між протидіючими сторонами; небезпечні місця в секторі відповідальності та порядок їх контролю; порядок дій у разі виникнення зіткнень між ворогуючими сторонами і виникнення цивільних заворушень та демонстрацій; порядок цивільно-військового співробітництва, надання гуманітарної допомоги місцевому населенню; склад і завдання сусідів, що діють в секторі та порядок організації взаємодії з ними; час готовності до виконання завдань.

Під час оцінки обстановки командир роти повинен вивчити:

положення, склад і можливий характер дій конфліктуючих сторін у секторі відповідальності, їх озброєння (особливо наявність важкого озброєння), шляхи його постачання; наявність терористичних груп; морально-психологічний стан конфліктуючих сторін;

бойовий склад, укомплектованість, забезпеченість, ступінь захищеності роти;

бойові можливості роти щодо виконання миротворчих завдань;

час і способи доставки матеріальних засобів.

Під час оцінки сектору відповідальності командир роти по карті, воєнно-географічних довідниках і описах вивчає: характер місцевості у секторі відповідальності; обладнання території (оборонні рубежі і загородження у секторі відповідальності; пункти управління; аеродроми; склади; трубопроводи, вузли комунікацій; радіаційну, хімічну і біологічну обстановку у секторі відповідальності; зони руйнувань, затоплень, пожеж); умови для розташування та ведення миротворчих дій; фізико-географічні, гідрометеорологічні і кліматичні умови сектору відповідальності; суспільно-політичні умови і їх вплив на виконання миротворчих завдань.

На основі висновків із усвідомлення завдання та оцінки обстановки командир роти віддає бойовий наказ, що за пунктами не відрізняється від бойового наказу на загальновійськовий бій, але має свій особливий зміст.

У бойовому наказі командир роти вказує:

у першому пункті – сектор відповідальності (маршрут, ділянку місцевості);

у другому пункті – положення, склад і можливий характер дій конфліктуючих сторін у секторі відповідальності, їх озброєння;

у третьому пункті – завдання батальйону і роти, засоби посилення;

у четвертому пункті – завдання сусідів у секторі відповідальності;

у п’ятому пункті після слова наказую ставляться завдання взводам, приданим підрозділам та іншим підрозділам посилення;

у шостому пункті – сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій по них;

у сьомому пункті – час готовності до виконання завдання та заступника.

Після віддачі бойового наказу командир роти керує підготовкою роти до виконання миротворчих завдань. У встановлений час доповідає командиру батальйону про готовність.

Для виконання миротворчих завдань, крім звичайного військового базового рівня підготовки, військовослужбовці повинні чітко засвоїти та виконувати стандартні процедури миротворчих підрозділів ООН, які дещо відрізняються від загальної тактики ведення бойових дій, у зв’язку з чим особливого значення набуває індивідуальна підготовка, злагодження відділень і взводів.

Найбільш важливі дисципліни навчання, як правило, включаються в програму підготовки перед виконанням миротворчої місії і підлягають ретельному вивченню, це: міжнародне право; сучасна інформація щодо країни та району місії, включаючи історію, культуру, релігію, традиції, географічні данні, рослинний та тваринний світ, клімат тощо; обов’язки та порядок організації та несення служби (на КПП, ПС; патрулювання вдень і вночі; супроводження та конвоювання; взаємодія з недержавними організаціями та порядок ведення переговорів на нижчому рівні; знанні зброї, яка використовується в районі проведення миротворчих операцій; порядок та дії при здійсненні медичної евакуації); робота з картами стандарту НАТО; порядок дій при посадці вертольота та управління вогнем із землі; порядок ведення переговорів по засобах зв’язку за стандартами НАТО; поводження на мінних полях та ознаки мін-пасток; водіння (враховуючи специфіку рельєфу місцевості району); бездоганне знання правил використання зброї; перша медична допомога; порядок контролю натовпу; мовна підготовка (англійська та країни перебування); психологічна підготовка; порядок обшуку; поводження з представниками мас-медіа; охорона об’єктів та інженерне обладнання.

Підготовка підрозділів у базовому районі продовжується відповідно до програми бойової підготовки з урахуванням тих завдань, які стоять перед підрозділом. В основному, заняття проводяться у складі взводу під керівництвом командира взводу (командиром роти, начальниками служб, офіцерами управління) миротворчого контингенту. У плані підготовки проводяться інструктажі особового складу, який заступає на бойове чергування на блокпости (КПП, патруль, конвой тощо).

Незалежно від відриву особового складу для виконання поставлених завдань постійно проводяться заняття: з бойової готовності (дії особового складу за різними ступенями бойової готовності); по діях груп, що знаходяться в резерві; з обладнання місць несення чергування, охорони та оборони місця дислокації; з організації медичної евакуації.