1.3. Управління підрозділами

Управління – цілеспрямована діяльність командира роти з підтримки постійної готовності підрозділів до десантування і бойових дій у тилу противника, керівництво взводами та доданими підрозділами при підготовці до десантування та під час ведення бою, направлення зусиль підлеглих на виконання поставлених завдань та всебічне забезпечення бойових дій.

Під керівництвом розуміються своєчасна постановка завдань підрозділам відповідно до умов обстановки, уточнення і постановка нових завдань, коли раніше поставлені завдання виконані, контроль за виконанням відданих наказів і розпоряджень. Управління підрозділами при підготовці до десантування і бойових дій, при організації бою і у бою є головною функцією командира роти. Командир роти управляє підрозділами шляхом віддачі усних бойових наказів, розпоряджень, а також командами і встановленими сигналами. Накази, розпорядження і команди віддаються швидко, коротко і ясно. Вони повинні виключати всяку можливість їхнього різного тлумачення.

У вихідному районі для десантування управління підрозділами здійснюється, як правило, особистим спілкуванням. Технічні засоби зв'язку застосовуються тільки за вказівкою старшого командира (начальника).

У період перельоту в район десантування і бойових дій управління здійснюється за допомогою засобів зв'язку військово-транспортної авіації (авіації Сухопутних військ). Порядок їхнього використання доводиться до командирів. Командир роти, як правило, передає розпорядження командирам взводів через командирів екіпажів літаків або вертольотів, з яких вони десантуються.

Командири підрозділів повинні десантуватися з переносними радіостанціями, заздалегідь налагодженими на частоти, і в ході бойових дій постійно мати їх при собі.

У бою командир роти управляє підрозділами з командно-спостережного пункту, знаходячись у бойовій машині або поруч з нею. При діях особового складу в пішому порядку командири роти і взводів, як правило, спішуються.

Маневрений характер бойових дій і різкі зміни обстановки жадають від командира роти твердого, гнучкого, безперервного і схованого управління підрозділами.

Командири роти і взводів є основними організаторами бою своїх підрозділів і несуть особисту відповідальність за успішне виконання ними бойових завдань. Вони зобов'язані постійно і усебічно вивчати й аналізувати обстановку, вчасно приймати рішення, швидко і чітко ставити завдання підлеглим, бути непохитними і рішучими у виконанні поставлених завдань та знищенні противника навіть меншими силами. Неповнота відомостей про обстановку або відсутність зв’язку зі старшим командиром (начальником) не може служити виправданням бездіяльності командира або зменшити ступінь відповідальності за виконання бойових завдань його підрозділом.

У бою командир особисто спостерігає за полем бою, організує і веде розвідку противника, вчасно ставить завдання підлеглим підрозділам і вогневим засобам, наполегливо і повно використовує усі вогневі засоби підрозділу, а також результати застосування засобів ураження старшим командиром (начальником).

Командир роти доповідає командирові батальйону про готовність до десантування і виконання бойового завдання, результатах десантування, виконанні поставленого завдання, положенні свого підрозділу, різкій зміні обстановки перед фронтом, на флангах і в тилу свого підрозділу, про втрати і забезпеченість боєприпасами і пальним, а також нові зведення про противника.

Порядок роботи командира з організації бою залежить від умов обстановки, наявності часу і характеру поставленого завдання.

Командир повинний планувати свою роботу так, щоб якнайбільше часу надавати підлеглим для підготовки до виконання бойового завдання.

Метою управління є забезпечення визначеного рівня бойової готовності роти, їх всебічної підготовки до застосування та ефективної реалізації бойових можливостей підрозділів у ході ведення бою.

Управління підрозділами включає:

безперервне здобування, збирання, вивчення, узагальнення, аналіз і оцінку даних обстановки;

прийняття рішення;

постановку завдань підлеглим;

організацію і підтримку взаємодії;

організацію і виконання заходів всебічного забезпечення і виховної роботи;

безпосереднє керівництво підрозділами під час підготовки до десантування, в ході нього, під час ведення бойових дій, відновленні боєздатності та підготовці до виконання нових завдань;

постійний контроль за виконанням підрозділами поставлених завдань і надання їм допомоги.

Управління повинне забезпечувати ефективне використання бойових можливостей підрозділів і успішне виконання ними бойових завдань у встановлені терміни та в будь-яких умовах обстановки. Управління підрозділами повинно бути стійким, оперативним, безперервним і прихованим.

Управління підрозділами в бою здійснюється з командно-спостережного пункту (КСП).

Командно-спостережний пункт роти – це спеціально обладнане й оснащене технічними засобами місце, з якого здійснюється управління підрозділами при підготовці і у ході бою (дій). Командно-спостережний пункт повинен бути високомобільним, мати надійний зв’язок і забезпечувати управління підрозділами в будь-якій обстановці на місці та в русі. Він розгортається у бойовому порядку роти при одному із взводів, як правило, на найбільш важливому напрямку, у місці, що забезпечує найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, а також безперервне управління. Командно-спостережний пункт не повинен виділятися в бойовому порядку, а для його розташування і переміщення необхідно уміло використовувати захисні й маскувальні властивості місцевості та місцевих предметів.

У наступі віддалення КСП може складати від переднього краю своїх підрозділів /бойової лінії/:

• у батальйоні – до 300 м;

• у роті – до 200 м;

• у взводі – до 50 м.

В обороні віддалення КСП може бути:

• у батальйоні – до 2000 м;

• у роті – до 800 м;

• у взводі – до 200 м.

При здійсненні рейду і на марші КСП командира роти і взводу знаходиться звичайно в голові колони підрозділу, а КСП батальйону – у голові колони головних сил батальйону.

На командно-спостережному пункті роти розміщуються командир роти, його заступники (за винятком заступника з озброєння або старшого техніка роти). Командири доданих і підтримуючих підрозділів розміщуються та здійснюють переміщення разом із КСП або знаходяться поблизу його. В окремих випадках, за рішенням командира роти, заступник командира роти – інструктор ПДП може знаходитись на КСП командира взводу, який діє на окремому (віддаленому) напрямку.

Переміщення командно-спостережного пункту здійснюється тільки з дозволу старшого командира (вищого штабу) і проводиться швидко, приховано, організовано і не повинне збігатися за часом з вирішальними подіями в ході виконання поставленого завдання.

При діях особового складу в пішому порядку командир роти, як правило, спішується. У разі зміни обстановки командир повинен використати всі можливі варіанти для постановки (уточнення) завдань підлеглим.

У випадку виходу з ладу командно-спостережного пункту роти управління підрозділами здійснюється, як правило, з командно-спостережного пункту одного із взводів другого ешелону. Командир, який прийняв на себе командування ротою, доповідає про це старшому командиру, повідомляє підлеглим, взаємодіючим підрозділам і сусідам.

Органи управління роти – це організаційно-штатні колективи і посадові особи, що наділені певними правами і обов’язками з управління штатними та доданими підрозділами. До органів управління роти входять командир роти та його заступники.

Засоби управління включають в себе засоби зв’язку, засоби автоматизації управління, технічні засоби прихованого управління військами, засоби обробки інформації.

Засоби зв’язку включають обладнання (технічні засоби) для обміну інформацією в системі управління. Зв’язок в роті організується відповідно до рішення командира і вказівок начальника штабу батальйону.

Відповідальність за організацію і стан зв’язку несе командир роти.

Командир роти за будь-яких умов обстановки зобов’язаний мати при собі засоби зв’язку, які дозволяють підтримувати постійний і стійкий зв’язок зі старшим командиром, командирами штатних, доданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів, і вміти особисто вести переговори по засобах зв’язку.

Для забезпечення управління в батальйоні (роті) застосовуються радіо -, дротові, рухомі і сигнальні засоби зв’язку.

Командир роти організує зв’язок зі взводами, доданими і підтримуючими підрозділами і відповідає за його стійкість в бою. Всі командири підрозділів зобов’язані знати засоби зв’язку, уміти працювати на них, суворо дотримуватись встановлених правил радіообміну.

Особливу увагу командир приділяє питанню відновлення зв'язку і управління підлеглими. Для цього він визначає порядок переходу з основної на запасну частоти.

В бою всі команди і розпорядження передаються по радіостанціях відкритим текстом. При цьому найменування підрозділів і посади командирів указуються за їх позивними, а рубежі і ділянки – по кодованій карті, від орієнтирів і по умовних найменуваннях.

Основою управління є рішення командира.

Командир роти несе повну й одноосібну відповідальність за бойову готовність, підготовку підпорядкованих йому підрозділів, правильне їх застосування і успішне виконання ними бойових завдань в установлені терміни, а також за виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу.

Він зобов’язаний завжди знати обстановку, рівень підготовки і можливості своїх підрозділів, керувати підготовкою особового складу, бойової техніки і матеріальних засобів до десантування, своєчасно приймати рішення і ставити завдання підлеглим, організовувати взаємодію, всебічне забезпечення бою, твердо управляти штатними і доданими підрозділами, добиватися неухильного виконання поставлених завдань і знищення противника навіть меншими силами. Це вимагає від нього високих організаторських здібностей, сильної волі, самостійності, знання правил десантування підрозділів, характеру бою в тилу противника, засобів і способів його ведення.

У бою командир роти зобов’язаний спостерігати за ходом бою, вести розвідку противника, своєчасно ставити завдання взводам, доданим і підтримуючим підрозділам, вміло застосовувати вогневі засоби та ефективно використовувати результати вогневого ураження противника. Він повинен знаходитися на найбільш важливому напрямку і своєчасно впливати на хід бою усіма наявними в його розпорядженні силами і засобами, а іноді і особистим прикладом, проявляючи сміливість, ініціативу, винахідливість і непохитну рішучість виконати бойове завдання, попри труднощі і навіть загрозу самому життю, вселяючи цю рішучість підлеглим.

Командир роти зобов’язаний негайно доповідати командиру батальйону про вихід в район зосередження (очікування), готовність до десантування, результати десантування, виконання бойового завдання, нові відомості про противника, різку зміну обстановки в районі дій батальйону (роти), а також про втрати і забезпеченість боєприпасами і пальним.

Заступник командира роти – інструктор ПДП виконує завдання за вказівкою командира та відповідає за підготовку особового складу, озброєння і техніки роти до десантування та забезпечення безвідмовної роботи засобів десантування. Він зобов’язаний знати порядок десантування роти, безпосередньо керувати її підготовкою до десантування; особисто контролювати правильність підготовки особового складу, озброєння і техніки до десантування; керувати завантаженням техніки і вантажів у літаки (вертольоти).

У бою він може надавати допомогу в керівництві підрозділами на окремому напрямку, організовувати виконання раптово виникаючих завдань. У випадку відсутності командира роти він виконує його обов’язки.

Командир роти управляє підрозділами шляхом віддання усних бойових наказів, розпоряджень, а також командами і встановленими сигналами. Накази, розпорядження і команди повинні віддаватися стисло, ясно і виключати можливість їх подвійного тлумачення.

У вихідному районі для десантування управління підрозділами здійснюється, як правило, особистим спілкуванням командирів, сигналами і по дротових лініях зв’язку. Радіозасоби застосовуються тільки за вказівкою вищого штабу.

Підготовка з’єднання (частини) до десантування та виконання бойових завдань включає:

- організацію десантування та бойових дій;

- зосередження підрозділів у вихідному районі для десантування, марш у райони очікування;

- підготовку до десантування особового складу, озброєння, техніки та запасів матеріальних засобів;

- завершення організації десантування та бойових дій у підрозділах та постановку особовому складу бойових завдань;

- вихід підрозділів на аеродроми (посадкові площадки);

- завантаження озброєння, техніки та вантажів у літаки (вертольоти).

Після виконання цього пункту командир десанту доповідає старшому начальнику про готовність до десантування, а перевірений особовий склад розміщується поблизу літаків (вертольотів);

- посадка особового складу десанту у літаки (вертольоти).

Даний порядок підготовки до десантування та виконання бойових завдань більше притаманний в бригаді (полку) і в деяких випадках в батальйоні.

Підготовка роти до десантування та виконання бойових завдань включає:

- зосередження роти у вихідному районі для десантування (марш у район очікування);

- підготовку до десантування особового складу, озброєння, техніки та запасів матеріальних засобів;

- організацію десантування та бою;

- вихід підрозділів на аеродроми (посадкові площадки);

- завантаження озброєння, техніки та вантажів у літаки (вертольоти).

Після виконання цього пункту командир роти доповідає командиру батальйону про готовність до десантування, а перевірений особовий склад розміщується поблизу літаків (вертольотів);

- посадка особового складу десанту у літаки (вертольоти).

Порядок роботи командира роти щодо організації десантування та бойових дій залежить від умов обстановки, наявності часу і характеру поставленого завдання.

Отримавши бойове завдання, командир роти з’ясовує його, проводить розрахунок часу, віддає розпорядження на виконання заходів, що слід здійснити негайно для якнайшвидшої підготовки підрозділів до виконання отриманого завдання, оцінює обстановку, приймає рішення, доповідає його старшому командиру, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і управління, дає вказівки щодо організації всебічного забезпечення, здійснює контроль за підготовкою підрозділів і у встановлений час доповідає командиру батальйону про готовність до виконання бойового завдання.

У всіх випадках командир роти повинен надати підлеглим командирам час на підготовку підрозділів до виконання бойового завдання.

При з’ясуванні отриманого завдання командир роти повинен:

зрозуміти замисел старшого командира, особливо порядок і способи виконання завдання;

об’єкти (цілі), що уражаються засобами старших командирів (начальників) на напрямку дій роти;

бойове завдання, місце і роль роти у виконанні завдання батальйону; завдання сусідів і порядок взаємодії з ними; чим посилюється рота;

кількість і тип літаків (вертольотів), що виділяються роті для десантування, та порядок десантування;

час готовності роти до виконання завдання.

Розрахунок часу полягає у визначенні термінів і послідовності виконання заходів щодо підготовки роти до виконання отриманого завдання. Командир роти зазвичай визначає:

час на здійснення маршу у район зосередження (очікування);

підготовку особового складу, озброєння, техніки і матеріальних засобів до десантування і бойових дій;

організацію десантування і бойових дій;

узгодження питань взаємодії з командиром авіаційного підрозділу;

підготовку підрозділів до виконання поставленого завдання;

відпочинок особового складу і приймання їжі;

вихід до літаків (вертольотів), завантаження озброєння, техніки і матеріальних засобів, посадку особового складу у літаки (вертольоти).

А при плануванні десантно-штурмових (аеромобільних) дій – час на здійснення перельоту у район ведення ДШД (АЕМД) та повернення у вихідний район для десантування.

При плануванні десантування та бойових дій розрахунок часу ведеться від встановленого часу “Ч”, який визначає старший начальник. Час “Ч” доводиться до командирів окремим розпорядженням.

Час “Ч” для повітряних десантів визначається початком викидання (висадки) передового загону десанту у районі десантування. Початком викидання (висадки) вважається момент відділення від літака (вертольота) першого десантника (об’єкта, вантажу) передового загону.

Час “Ч” при плануванні десантно-штурмових (аеромобільних) дій визначається виходом на рубіж бойового розходження вертольотів передового загону або головних сил десанту, коли передовий загін не призначається.

При розрахунку часу командир підрозділу розподіляє наявний в його розпорядженні час на роботу з організації бойових дій і на завершення підготовки підрозділу до виконання бойового завдання, прагнучи надати якомога більше часу підлеглим.

У попередніх розпорядженнях командир роти вказує: загальний характер майбутніх бойових дій (наступ, ведення ДШД (АЕМД), рейд, утримання рубежу або об’єкта), не розкриваючи при цьому замислу дій; орієнтовну тривалість бойових дій, глибину бойового завдання, загальний характер місцевості, кліматичні умови в районі майбутніх бойових дій, форму одягу і екіпіровку; передбачуваний час доби, протягом якого виконуватиметься бойове завдання; кому, які матеріальні засоби і до якого часу доотримати; кому, який обсяг роботи і до якого терміну виконати з підготовки озброєння і бойової техніки до бойових дій; кому, куди, до якого терміну прибути за отриманням бойового завдання.

При оцінці обстановки командир роти повинен вивчити:

склад, положення, стан і характер дій противника, його можливості, сильні та слабкі сторони, імовірні напрямки висування та дій найближчих резервів;

склад, положення, стан, можливості, забезпеченість і захищеність штатних і доданих підрозділів, а також можливості виділених для підтримки роти засобів старших командирів;

завдання і характер дії сусідів та їх вплив на виконання бойового завдання ротою, а також терміни і порядок зустрічі з передовими підрозділами частин, що виходять у район дії десанту;

характер місцевості, її вплив на виконання бойового завдання ротою і можливість змін в результаті застосування противником ядерної зброї;

радіаційну, хімічну, біологічну обстановку.

Крім того, командир роти враховує стан погоди, пору року і час доби, терміни виконання бойового завдання.

У результаті оцінки обстановки командир роти робить висновки і проводить необхідні тактичні розрахунки:

співвідношення сил і засобів, розрахунок на висування та інші.

У висновках він визначає:

про противника: якого противника і де потрібно знищити; сильні і слабкі місця в обороні об’єкта, елементи об’єкта, що є найбільш важливими, від знищення яких залежить виконання поставленого підрозділу бойового завдання; можливі втрати противника в результаті застосування засобів ураження старшого командира (начальника); передбачуваний характер дій противника з початком бойових дій;

про свій підрозділ: загальний стан і забезпеченість підрозділу; які сили і засоби необхідно виділити. Для захоплення і знищення елементів об’єкта, захоплення і утримання району (рубежу), для прикриття головних сил; побудова бойового порядку і розподіл сил і засобів між підрозділами при виконанні бойового завдання; завдання штатних і доданих підрозділів, способи і час, необхідний для їх виконання; порядок десантування підрозділу; місце командно-спостережного пункту, порядок його переміщення та збору після виконання завдання (а під час ведення ДШД порядок повернення у вихідний район для десантування);

про сусідів: які бойові завдання виконують сусіди; їх віддалення; як дії сусідів впливають на виконання завдання, поставленого підрозділу; з ким з сусідів і на якому етапі бою необхідно організувати більш тісну взаємодію;

про місцевість: доступність місцевості для дій на бойових машинах або в пішому порядку (а під час ведення ДШД – придатність її до посадки вертольотів для забирання особового складу після виконання завдання); напрямок і способи дій підрозділу при виконанні бойового завдання; вірогідні напрямки дій противника; найважливіші ділянки місцевості (рубежі), захоплення і утримання яких забезпечують успішне виконання бойового завдання; розміщення елементів бойового порядку підрозділу; напрямок і форма маневру; місце командно-спостережного пункту;

про радіаційну, хімічну та бактеріологічну (біологічну) обстановку: які додаткові заходи необхідно провести, щоб максимально послабити вплив зброї масового ураження на ведення бою підрозділу;

про гідрометеорологічні умови: вплив гідрометеоумов на виконання бойового завдання, темпи ведення наступу при захопленні об'єкта, швидкість руху при здійсненні маневру і рейду (а при веденні ДШД чи АЕМД – їх вплив на можливості застосування АСхВ);

про пору року і доби: як вони будуть впливати на виконання завдання підрозділом, які заходи необхідно вжити та провести додатково, щоб максимально їх використати і послабити негативний вплив на виконання завдання.

Рішення командир приймає одноосібно на підставі з’ясування отриманого завдання, висновків з оцінки обстановки, тактичних розрахунків та пропозицій заступників. Воно повинно бути всесторонньо обґрунтоване і забезпечувати виконання поставленого завдання у встановлені терміни.

У рішенні командир роти визначає:

замисел бою;

бойові завдання підрозділам;

основні питання взаємодії, управління і всебічного забезпечення бою; організацію управління.

Замисел бою складає основу рішення і визначається у залежності від отриманого завдання, місця роти у бойовому порядку батальйону і полягає у визначенні порядку і способів виконання отриманого завдання.

У замислі визначається:

напрямок зосередження основних зусиль;

способи розгрому противника (якого, де, у якій послідовності і як розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів щодо введення його в оману);

бойовий порядок роти.

Бойові завдання підрозділам, як правило, перед боєм ставляться бойовим наказом (попередніми бойовими розпорядженнями), а у ході бою – бойовим розпорядженням.

В основних питаннях взаємодії командир роти визначає порядок взаємодії штатних, доданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів під час виконання поставлених завдань по рубежах, напрямках дій та часу.

В основних питаннях управління командир роти уточнює місце і час розгортання командно-спостережного пункту, напрямок і порядок його переміщення;

визначає порядок управління підрозділами під час підготовки і в ході бою, завдання та порядок роботи органів управління, заходи забезпечення стійкості і безперервності управління.

Прийняте рішення командир роти доповідає старшому командирові та оформляє його на своїй робочій карті, при цьому зазвичай показує: положення противника і передбачуваний характер його дій – синім кольором; бойові завдання підлеглих підрозділів – червоним кольором, вогневих засобів – чорним кольором, час їх виконання; об'єкти (цілі), що уражаються засобами старшого командира (начальника), і час завдання ударів авіації; завдання сусідів; місця командно-спостережного пункту на різних етапах бою.

При необхідності графічна частина рішення може доповнюватися необхідним текстуальним роз’ясненням, розрахунками, графіками і таблицями.

Оформлене на карті рішення командира роти служить основою для постановки бойового завдання.

Перед віддачею бойового наказу у вихідному районі для десантування командир роти вказує кодовані місцеві предмети (пункти місцевості), а на місцевості в районі бойових дій, крім того, орієнтири.

У бойовому наказі командир роти вказує:

у першому пункті – дані про противника і можливий характер його дій;

у другому пункті – бойове завдання роти;

у третьому пункті – об’єкти та цілі, що уражаються засобами старшого командира на напрямку дій роти, рубіж безпечного віддалення, завдання сусідів;

у четвертому пункті – після слова “наказую” ставляться бойові завдання: взводам, підрозділам авіації, артилерії та іншим доданим вогневим засобам;

підрозділу протиповітряної оборони і аеромобільним (парашутно-десантним) підрозділам роти з боротьби з повітряним противником;

іншим підрозділам посилення і елементам бойового порядку;

у п'ятому пункті – витрата боєприпасів і пального на виконання бойового завдання;

у шостому пункті – час готовності до виконання завдання (у бойовому наказі, що віддається у вихідному районі для десантування – час готовності до десантування);

у сьомому пункті – місце і час розгортання командно-спостережного пункту, а також на кого з командирів взводів покладається управління ротою у випадку виходу з ладу командно-спостережного пункту роти.

Після віддачі бойового наказу командир роти організовує взаємодію, вказує сигнали оповіщення, управління і взаємодії, встановлені старшим командиром, і дає вказівки зі всебічного забезпечення бойових дій. Доведення бойових завдань до підрозділів роти здійснюється різним способом залежно від обстановки, наявності часу, можливостей технічних засобів зв'язку і інших умов. Порядок постановки бойових завдань визначає командир роти. В усіх випадках він повинен прагнути поставити завдання особисто і переконатися, що воно всім зрозуміле. При цьому необхідно враховувати важливу особливість: завдання ставиться у вихідному районі для десантування на великому віддаленні від району бойових дій. Отже, командир не може ставити завдання на місцевості, а вимушений використовувати карту. На карті ж, особливо масштабу 1:100000, наочно відобразити завдання роти, взводів, а тим більше відділенням неможливо. У зв'язку з цим виникає необхідність виготовляти макети місцевості або схеми великого масштабу, за допомогою яких командир роти може поставити бойове завдання підлеглим.

Зазвичай макет місцевості виготовляється після отримання бойового завдання в районі очікування в масштабі 1:3000 або 1:5000. На ньому з можливо допустимою деталізацією відображуються рельєф місцевості, висоти, що особливо виділяються, гідрографія (річки, озера, болота), ліси і великі гаї, дорожня мережа, населені пункти та окремі, добре помітні орієнтири. Для виготовлення макета місцевості у роті має бути набір будиночків, споруд, мостів, топогеодезичних знаків, тактичних умовних знаків для позначення об'єктів противника і завдань підрозділів.

У бойовому розпорядженні, що віддається в ході бою, командир роти зазвичай вказує бойове завдання підрозділу, порядок вогневого ураження противника і час готовності до дій. При необхідності можуть бути вказані стисло відомості про противника, завдання сусідів і інші дані.

Взаємодія у роті організовується: у вихідному районі для десантування – на макеті місцевості або по схемі (великомасштабній карті), на період виконання найближчого завдання, а за допомогою ЕОМ, розшифрованих аерофотознімків та додаткового обладнання, на всю глибину бойового завдання; в ході бойових дій – на місцевості на глибину видимості і по карті на всю глибину бойового завдання.

Організовуючи взаємодію, командир роти вказує порядок ведення вогню артилерією та завдання ударів авіацією по підрозділах і об'єктах противника в районі десантування і поблизу нього. Потім він роз'яснює послідовність викидання (висадки) підрозділів на площадку приземлення, порядок їх дій після приземлення; призначає рубежі для оборони підрозділам прикриття і терміни виходу на них; вказує порядок вогневого ураження противника, що обороняє об’єкти захоплення, напрямок висування підрозділів до об'єктів захоплення і порядок їх дій при артилерійській підтримці атаки, відбитті контратак противника, порядок відходу у пункт збору, порядок виклику, зустрічі та посадки у вертольоти (при веденні ДШД).

При організації взаємодії повідомляються також сигнали виклику, перенесення, припинення вогню, цілевказівки, взаємного пізнання з авіацією і підрозділами, що діють у спільних інтересах з виконання бойового завдання.

Організація взаємодії не повинна здійснюватися як детальний переказ поставлених завдань, а полягає в роз’ясненні, як ці завдання потрібно виконувати.

Організація управління полягає у створенні системи управління, підтриманні її у високій бойовій готовності і забезпеченні її стійкого функціонування в ході бою (дій). Під час організації управління командир роти визначає:

місця і час розгортання командно-спостережних пунктів взводів та доданих підрозділів, порядок їх переміщення в ході бою (дій);

порядок організації зв’язку і порядок ведення радіообміну;

способи та терміни подання донесень;

ступінь інженерного обладнання командно-спостережних пунктів і порядок їх охорони;

заходи з відновлення порушеного управління (порядок розробки документів управління і передачі управління у випадку виходу з ладу командно-спостережного пункту).

Під час організації всебічного забезпечення бою (дій) командир роти вказує основні заходи забезпечення, порядок і терміни їх виконання, сили і засоби, які залучаються. При необхідності можуть вказуватися й інші дані.

При організації бою (дій) у роті розробляються і відпрацьовуються:

робоча карта командира роти;

щоденні донесення про бойовий і чисельний склад;

бойовий наказ, бойові розпорядження підрозділам командир роти віддає усно.