9.3. Методика підготовки та проведення бойової стрільби взводу

Загальні положення

Бойова стрільба взводу (БСВ) є основною та найбільш ефективною формою навчання взводу з тактичної підготовки, важливим етапом його бойового злагодження, підвищення польової навченості та готовності до виконання бойових завдань у різних умовах обстановки.

Бойова стрільба в складі аеромобільного (парашутно-десантного) взводу проводиться на заключному етапі злагодження взводу на тактичному навчальному полі і повинна забезпечувати дотримання заходів безпеки під час їх проведення з використанням озброєння БМД (БТР), а у підрозділах, де є на озброєнні більш легка техніка, – з використанням вертольота (або, як правило, з імітацією його застосування), також усіх видів стрілецької зброї і гранатометів, які є на озброєнні у взводі, та засобів підсилення підрозділу, що навчається.

Бойова стрільба взводу проводиться на навчальному тактичному полі, за однією з тем тактичної підготовки, що передбачає дії взводу в наступі, обороні як вдень, так і вночі, з відпрацюванням питань зустрічного бою, пересування підрозділу, розташування на місці, виходу із бою та відходу, ведення бою в оточенні тощо.

При їх проведенні основна увага приділяється правильним тактичним діям, вмілому та ефективному застосуванню зброї і управлінню вогнем підрозділів в бою. Бойова стрільба проводиться в один етап. Під час проведення бойової стрільби перевіряються тактико-вогневий вишкіл підрозділу та навченість особового складу з інших предметів бойової підготовки. Тому при складанні плану командир, який проводить бойові стрільби, повинен визначити місце, час і порядок проведення БСВ.

Головна мета бойових стрільб – перевірка навченості командирів взводів в управлінні особовим складом та підрозділом, визначення рівня його тактико-вогневого вишколу, удосконалювання польової виучки і злагодженості підрозділів в умовах, максимально наближених до бойових.

Під час підготовки та проведення бойових стрільб командири та підрозділи практично виконують завдання в загальній тактичній обстановці, що постійно розвивається, за єдиним замислом і відпрацьовують весь комплекс тактичних завдань, притаманних кожному виду бою.

Підрозділи на бойові стрільби виводяться у повному складі з озброєнням, необхідною кількістю бойової техніки, що забезпечує якісне відпрацювання поставлених завдань.

У ході виконання бойових стрільб відпрацьовуються нормативи з тактичної підготовки та, за рішенням керівника заняття, із інших предметів бойової підготовки.

Теми бойових стрільб взводів визначає командир роти. Тривалість бойової стрільби зі взводом складає 4 години. Глибина мішеневої обстановки для виконання бойових стрільб взводу повинна бути 2-3 км.

Планування бойових стрільб взводу – це комплекс заходів, який виконується командирами, штабами і підрозділами при організації занять і включає:

особисту підготовку керівника до заняття;

визначення (уточнення) вихідних даних;

вибір району (ділянки місцевості) для проведення заняття;

рекогносцировку та підготовку району заняття;

розробку плану проведення заняття;

підготовку до заняття тих, що навчаються;

матеріально-технічне забезпечення кожному конкретно визначається досвідом керівника і його методичною майстерністю та іншими чинниками, що впливають на зміст та терміни проведення заняття.

Підготовка бойових стрільб

Підготовка – це найбільш складний та відповідальний етап у проведенні будь-яких занять (навчань), тому що вимагає від командира, який їх проводить, та особового складу, що навчається, виконання значного обсягу робіт, а також показує рівень методичної та професійної підготовки керівника та ступінь відповідальності тих, що навчаються. Підготовка занять, ефективність та якість бойових стрільб значною мірою залежать від методичної майстерності керівника та наявності часу на їх підготовку. Вона повинна починатися завчасно, але не пізніше ніж за 7-10 діб до початку бойових стрільб.

Під час контрольних перевірок, інспектування терміни підготовки можуть бути скорочені.

Особиста підготовка керівника до заняття

Підготовка керівника до заняття розпочинається з вивчення керівних документів і продовжується на показових, інструкторсько-методичних заняттях, зборах, інструктажах та під час проведення планових занять.

Основним методом підготовки кожного керівника залишається самостійна робота. Цілеспрямовану підготовку до бойових стрільб необхідно починати з повторення основних положень Бойового статуту, Курсу стрільб, настанов, посібників, керівництв. Ознайомлення з цими документами допоможе керівнику заняття визначити найбільш складні питання, які потребують поглибленого опрацювання, розділи і статті Бойового статуту та Курсу стрільб, що потрібно повторити, які керівництва необхідно додатково вивчити.

Готуючись до занять, командир підрозділу повинен оцінити рівень підготовки особового складу, підрозділу, виходячи з цього визначити навчальну мету, засоби матеріально-технічного та тилового забезпечення, заходи, які потрібно виконати особисто, підлеглим командирам та особовому складу.

Перелік документів, які відпрацьовуються в підрозділі для проведення бойових стрільб взводів, надається у Курсі стрільб зі стрілецької зброї та озброєння бойових машин (КС СЗ і БМ - 09), додаток 19.

Визначення (уточнення) вихідних даних

Вихідними даними для проведення бойової стрільби є тема, навчальна мета, зміст навчальних питань, місце проведення, склад тих, хто навчається, час (вдень, вночі), кількість озброєння, військової техніки та імітаційних засобів.

Вищеперераховані дані керівником заняття беруться з плану і програми бойової підготовки, розкладу занять і вказівок безпосереднього командира. Крім того ці дані можуть уточнюватися у ході проведення показових, інструкторсько-методичних занять, інструктажів та підбиття підсумків бойової підготовки за минулий тиждень та постановки завдань на наступний.

Роботу над вихідними даними доцільно почати із з'ясування теми заняття. Це необхідно керівнику для того, щоб визначитися, на фоні якої тактичної обстановки буде перевірений рівень підготовки командира та його підрозділу.

Тема заняття повинна бути конкретною і містити:

• виконання бойових завдань в основних видах бою як вдень, так і вночі;

• організацію та ведення бою з наземним і повітряним (морським) противником, а також з ДРГ і НЗФ;

• відпрацювання в повному обсязі питань організації та здійснення управління в умовах сильної радіоелектронної протидії противника.

При підготовці та проведенні бойової стрільби потрібно керуватися:

• Програмою бойової підготовки підрозділів аеромобільних військ;

• Боевым уставом воздушно-десантных войск. Часть III (після затвердження Бойового статуту АЕМВ. Частина ІІІ – даним статутом);

• Бойовим статутом Сухопутних військ України (частина III);

• Курсом стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин Сухопутних військ (КС СЗ і БМ СВ-2009);

• Курсом водіння бойових машин;

• Збірником нормативів аеромобільних військ.

Програма бойової підготовки і розклад занять розкривають зміст кожного заняття у вигляді навчальних питань, це полегшує роботу керівника нижчої ланки при підготовці до занять. У подальшому, знаючи рівень підготовки командирів та особового складу, що навчається, та виділений ресурс матеріально-технічного забезпечення, він може уточнити тривалість навчальних питань, визначити навчальну мету, місце та порядок проведення заняття.

З'ясувавши тему і зміст заняття, керівник визначає навчальну мету. Навчальна мета визначаються з урахуванням мети бойових стрільб.

Вона повинна відповідати темі, бути конкретною та спрямованою на підвищення якості підготовки як окремого військовослужбовця, так і підрозділу в цілому. Необхідно пам'ятати, що навчальна мета на бойових стрільбах визначається для кожної категорії тих, хто навчається.

Маючи обмежений ліміт часу на етапі стрільби, командир повинен провести його розрахунок для відпрацювання кожного навчального питання, щоб якомога краще перевірити підлеглий підрозділ. Кожна хвилина навчального часу повинна бути використана для навчання особового складу. Загальна тривалість заняття повинна не тільки забезпечувати відпрацювання усіх навчальних питань, але й включати пересування підрозділів до місця заняття і повернення в розташування, переміщення підрозділів на навчальних місцях.

Вибір району (ділянки місцевості) для проведення заняття

Важливе значення для якісного відпрацювання навчальних питань під час проведення бойових стрільб мають вибір району заняття, оцінка його розмірів і характеру місцевості. Вибираючи район заняття, керівник повинен знати можливості тактичного поля щодо створення мішеневої обстановки та орієнтовну кількість боєприпасів, імітаційних засобів, моторесурсів, що відпускається на бойову стрільбу.

Район, де буде проводитись етап бойової стрільби, повинен відповідати вимогам заходів безпеки, створення бойового порядку і дозволяти ведення вогню з усіх видів зброї, а також розміщення мішеневої обстановки на глибину: для взводу – 2-3 км. Він повинен включати: місце (район), звідки передбачається почати заняття (вихідний район, вихідний рубіж тощо), смугу (ділянку) місцевості, на якій будуть відпрацьовуватись дії сторін, навчальні питання, місце (район) закінчення заняття. Крім того розміри району і характер місцевості повинні забезпечити відпрацювання намічених навчальних питань як на етапі бойової стрільби, так і у ході занять на навчальних місцях.

Для відпрацювання усього комплексу намічених навчальних питань керівником створюється тактична обстановка. Вона повинна бути складною, повчальною та створювати умови для перевірки навченості діям підрозділу у кожному виді бою.

Рекогносцировка та підготовка району заняття

З метою уточнення вихідних даних, плану проведення, порядку відпрацювання навчальних питань, проведення розбору, висування до місць проведення бойових стрільб та повернення до місця дислокації, підготовки навчальних місць в районі занять, визначення ділянки бойової стрільби, створення мішеневої обстановки, підготовки керівництва та матеріально-технічного забезпечення проводиться рекогносцировка. Командир, який організує заняття, визначає час і місце її проведення. Вона повинна проводитись з таким розрахунком, щоб було достатньо часу на виконання намічених заходів.

Рекогносцировка району заняття проводитися в обов'язковому порядку.

У ході рекогносцировки району бойових стрільб командир роти додатково визначає (уточнює):

• межі ділянки бойових стрільб, основний напрямок стрільби;

• бокові кордони, за межі яких забороняється ведення вогню;

• рубежі відкриття і припинення вогню;

• єдиний сигнал негайного припинення вогню;

• тактичну обстановку, склад, положення і характер дій противника, що позначається мішенями;

• місця розташування цілей, порядок і способи їх показу та імітації;

• вихідний район (пункт) для своїх підрозділів і глибину виконання бойового завдання;

• вид зброї для ураження кожної цілі і спосіб ведення вогню по ній (необхідно для визначення потреби боєприпасів);

• місця пунктів управління керівника та операторів;

• порядок організації зв'язку;

• заходи безпеки й організацію оточення;

• час і місце проведення розбору;

• характер і обсяг робіт з підготовки ділянки (району) стрільби, мішеневої обстановки, сили і засоби, які потрібні для виконання намічених заходів.

Проведення рекогносцировки допомагає уточнити необхідні дані для складання плану проведення бойової стрільби. До роботи на цьому етапі крім керівництва зазвичай залучається начальник полігона (навчального тактичного поля), оператор навчального об'єкта.

Старший командир (начальник), керівник бойової стрільби або його заступник повинен надати допомогу підлеглим в організації бойової стрільби (у даному випадку заступник командира роти – інструктор ПДП).

Межі ділянки проведення бойової стрільби уточнюються, визначаються точки для розгортання навчальних місць, погодження тактичного замислу з мішеневою обстановкою. Найбільш детально потрібно розібратись з позначенням противника, з врахуванням можливостей ділянки тактичного поля. Крім того керівник повинен уточнити вихідний район, яку тактичну обстановку необхідно створити.

Особливу увагу на рекогносцировці варто приділяти дотриманню заходів безпеки, для чого визначається:

- основний напрямок стрільби;

- бокові захисні зони, за які ведення вогню заборонено;

- рубежі відкриття і припинення вогню;

- порядок видачі і завантаження боєприпасів;

- порядок видачі та вилучення боєприпасів на рубежі припинення вогню.

Загальні рубежі відкриття і припинення вогню вибираються по місцевих предметах, які добре видно вдень та вночі, і позначаються прапорцями (вночі ліхтарями): рубіж відкриття вогню – червоного кольору; рубіж припинення вогню – білого кольору (вночі ліхтар синього кольору). Розміщення мішеней позначеного противника повинно виключати можливість ведення вогню в напрямках, що виходять за межі району бойової стрільби.

Якщо бойова стрільба проводиться вночі, необхідно насамперед визначити основний напрямок стрільби, бокові захисні зони (якщо вони не збігаються з денними), рубежі відкриття та припинення вогню, цілі, по яких буде вестись вогонь за спалахами пострілів, з нічними прицілами і при освітленні місцевості визначеними засобами.

Після проведення рекогносцировки та підготовки району заняття керівник приступає до розробки плану проведення бойової стрільби взводу.

Підготовка особового складу та тих, хто залучається до проведення бойових стрільб

Підготовка особового складу підрозділу до бойових стрільб здійснюється під керівництвом командирів взводів у часи самостійної підготовки, що плануються у розкладі занять роти.

Підготовка, як правило, включає: вивчення та повторення окремих статей Бойового статуту, настанов, обов'язків посадових осіб у різних видах бою, умов і часових показників нормативів із тактичної підготовки та інших предметів навчання, що необхідно відпрацювати, та підготовку озброєння, військової техніки і засобів захисту, сигналів управління, заходів безпеки.

При підготовці до бойових стрільб особовий склад, крім того, повинен вивчити (повторити) організацію, озброєння і тактику дій противника. Напередодні доцільно організувати перегляд навчального відеофільму про порядок дій підрозділу на полі бою.

Особиста робота керівника з підготовки до бойової стрільби взводу завершується вказівками, які він віддає командиру взводу.

У подальшому керівник занять організує контроль за своєчасною підготовкою бойових стрільб, надає допомогу підлеглим у вирішенні складних питань щодо підготовки та забезпечення бойових стрільб.

Для забезпечення бойових стрільб та допомоги керівнику залучається група фахівців. Звичайно до складу цієї групи входять: начальник тактичного навчального поля (військового стрільбища, директриси), оператори навчальних об'єктів, два-три електрики – для усунення пошкоджень обладнання; 1-2 зв’язківці – для зв'язку керівника заняття з оператором.

Підготовку цієї групи потрібно починати не пізніше ніж за 2 доби до початку бойових стрільб методом практичного інструктажу з наступним тренуванням на робочих місцях.

Порядок проведення інструктажу може бути наступним. Спочатку керівник, використовуючи схеми варіантів мішеневої обстановки, пояснює тактичний замисел бойових стрільб і уточнює: межі ділянки проведення бойових стрільб, місце розташування цілей, порядок та спосіб їх показу та імітації, основний напрямок стрільби, бойові межі, праворуч і ліворуч яких забороняється ведення вогню, рубежі відкриття і припинення вогню всіма вогневими засобами, порядок зв'язку з оператором на пункті управління, визначає їх обов'язки під час проведення навчання і заходи безпеки.

Потім оператори записують порядок і час показу цілей та сигнали. Увага операторів звертається на наступне:

• коли передбачено показ цілі два рази – сигнал (команда) подається для першого і другого показу;

• якщо ціль (мішень) уражена під час першого показу, то із закінченням часу, передбаченого показом, ціль повинна бути прибрана оператором самостійно.

Після пояснювань керівник заняття проводить з операторами практичні заняття.

З командирами підрозділів повинні бути проведені контрольні заняття з управління вогнем вдень і вночі.

Підрозділи готуються до бойових стрільб у ході планових занять.

Зі взводами проводяться:

- тактико-стройові та тактичні заняття;

- стрільби та метання ручних гранат;

- заняття і тренування з навчання розвідки цілей та спостереження, порядок подачі цілевказівки, визначення дальності та управління вогнем;

- заняття з технічної підготовки, водіння, захисту від зброї масового ураження, інженерної підготовки та інших предметів навчання.

З підрозділами проводяться контрольні заняття з тактичної підготовки, за результатами яких робляться висновки про готовність їх до бойової стрільби.

За дві-три доби до початку бойових стрільб старший командир (керівник заняття) проводить огляд готовності підрозділів до бойових стрільб.

Під час огляду перевіряється:

форма одягу особового складу, їх екіпіровка для роботи в польових умовах;

знання особовим складом заходів безпеки при стрільбі з усіх видів зброї;

наявність наметів та іншого обладнання для розгортання пунктів обігріву та відпочинку особового складу (при проведенні заняття зимою);

технічний стан озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна;

організація технічного забезпечення (наявність артилерійського техніка (майстра), ремонтних засобів, лікаря (фельдшера) із санітарною машиною та інше).

Також перевіряється необхідна документація для проведення бойових стрільб (перелік документів, які відпрацьовуються в підрозділі для проведення бойових стрільб взводів, надається у Курсі стрільб зі стрілецької зброї та озброєння бойових машин (КС СЗ і БМ – 09), додаток 19).

Для проведення БСВ розробляється план проведення бойової стрільби взводу. Він є основним документом керівника заняття, в якому вказуються: тема, навчальна мета, час і місце проведення; посібники, матеріальне забезпечення; навчальні питання і час на їх відпрацювання; схема тактичної обстановки і розташування цілей; дії керівника бойової стрільби; порядок і час показу цілей; розрахунок мішеней і боєприпасів; позивні та сигнали управління, схема зв’язку.

План бойової стрільби взводу затверджується командиром батальйону не пізніше як за три доби до початку бойової стрільби. Крім того в план можуть вноситись додаткові дані: час і порядок показу цілей, якщо бойова стрільба проводиться вночі, то в плані вказуються способи і тривалість підсвічування цілей.

Мішенева обстановка та розрахунок боєприпасів

Мішенева обстановка, яка створюється для бойових стрільб, повинна відповідати організації підрозділів імовірного противника з урахуванням можливих втрат, тактиці його дій і забезпечувати набуття навичок в організації та веденні розвідки противника, управлінні вогнем штатних, доданих та підтримуючих підрозділів, виборі засобів та способів ведення вогню, підготовці вогневих завдань, спостереженні за результатами стрільби та корегування вогню, умілому поєднанні вогню та маневру при різній побудові бойового порядку.

Цілі (мішені) повинні виставлятися на всю глибину бойового порядку противника, який позначається, при цьому не допускається лінійне їх розташування.

Глибина мішеневої обстановки для виконання бойових стрільб взводів, як було вище вказано, повинна бути 2-3 км.

Для позначення противника мішенями застосовуються:

живої сили підрозділів охорони (на позиціях переднього краю) – головні та грудні фігури;

спостерігачів – головні фігури;

живої сили в глибині об’єкта, обслуг гармат, мінометів – поясні фігури;

кулеметів, гранатометів, РПГ, гармат, танків, БМП, БТР, ПТКР, ракетних установок, вертольотів – відповідні мішені;

живої сили, що атакує (відходить), – ростові фігури.

Дозволяється застосовувати тривимірні мішені (об’ємні макети) відповідно до вищеназваних мішеней для стрільби підрозділами на великі дальності, гранатометів АГС-17, ГП-25, метання ручних гранат.

Цілі (мішені) мають бути замасковані (пофарбовані) під фон місцевості та з’являтися раптово як безпосередньо перед фронтом частин (підрозділів), так і в глибині. Мішені, по яких ведеться вогонь зі стрілецької зброї та озброєння БМ, з’являються на початку показу та падають при ураженні. При повторних показах з’являються тільки неуражені мішені. Рухомі мішені з’являються з початком руху та зникають при ураженні або наприкінці руху.

Кількість і характер цілей (мішеней) визначає керівник бойової стрільби виходячи з:

тактичної обстановки;

організаційно-штатної структури противника з урахуванням його укомплектованості та можливих втрат;

укомплектованості залучених до бойової стрільби підрозділів;

виділених норм витрат боєприпасів, а також можливості ведення вогню з усіх видів зброї та метання ручних гранат;

характеру бойових дій.

Розрахунок здійснюється на основі загальної кількості мішеней для кожного вогневого засобу, при цьому кількість мішеней для нього визначається відповідно до коефіцієнта кількості вогневих завдань, які ним вирішуються у тому чи іншому виді бойових дій (таблиця).

Таблиця