37. Сутність і види податків, їх елементи.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків (юридичними і фізичними особами) з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

За суттю податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до податкового законодавства.

Податки є важливою ланкою фін. відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави.

Податки класифікують за кількома ознаками:

За економічним змістом: податки на доходи, податки на споживання, податки на майно. Податки на доходи стягуються з доходів фіз. та юр. осіб. Безпосередніми об’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.

Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві. Загальнодержавні податки і збори включають: 1)прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)]; 2)непрямі податки [(ПДВ), акцизний збір, мито]; 3)збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навк. середовища; рентні збори); 4)відрахування на фінансування дорожнього г-ства, державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:1)два податки (комунальний податок і податок з реклами); 2)різні збори (за право використання місцевої символіки, за парковку автотранспорту, за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг).

За способом стягнення: розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в заг. сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розподіляють по окремих терит. одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать: земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал. Непрямі податки вст-ся в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Існують 3 види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Мито непрямий податок, встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом.

38. Сутність фінансової безпеки держави її визначники.

Фінансова безпека – це стан фінансової сфери держави, який характеризується збалансованістю і якістю системної сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних чинників (загроз), здатністю цієї сфери забезпечувати захист національних фінансових інтересів, достатні обсяги фінансових ресурсів для всіх суб’єктів господарювання і населення і в цілому - ефективне функціонування національної економічної системи і соціальний розвиток.

Основними загрозами фінансовій безпеці держави признаються:

- недосконалість бюджетної політики і нецільове використання коштів бюджету;

- значні розміри державного та гарантованого державою боргу, проблеми з його обслуговуванням;

- різкі зміни рівня цін та курсу національної валюти;

- невисокий рівень капіталізації банківської системи, невеликі обсяги довгострокового банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок по кредитах;

- неспроможність банків до акумулювання коштів і довгострокового кредитування;

- криміналізація та масштабний відплив капіталу у «тінь» і за кордон.

До напрямів, що забезпечують фінансову безпеку країни належать: безпека грошового й кредитного сектору, безпека бюджетного сектору, безпека валютного сектору, безпека банківського й інвестиційного сектору, безпека фондового й страхового сектору та боргова безпека.

Більш детально розглянемо грошово-кредитну безпеку, бюджетну та боргову безпеку.

Головним завданням грошово-кредитної політики НБУ є забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні. Антиінфляційна спрямованість грошово-кредитної політики – це підтримування такої динаміки монетарних агрегатів, яка, водночас, задовольняє попит на гроші і не створює загрози для значної зміни цін.

Бюджетна безпека – це спроможність бюджетної системи забезпечити фінансову самостійність держави та ефективне використання нею бюджетних коштів в процесі виконання функцій соціального захисту; державного управління і міжнародної діяльності; фінансування науки, освіти, культури і охорони здоров’я; забезпечення національної безпеки і оборони, реалізації інвестиційної та екологічної політики.

Боргова безпека. Державний борг – це сума, отримана від емісії державних боргових зобов’язань чи кредитів, наданих іноземними кредиторам, а також відсотки, які необхідно сплатити кредиторам за користування коштами.

Таким чином, стан фінансової безпеки є головним критерієм оцінки ефективності державної політики і діяльності владних структур під час реформування і розвитку фінансово-кредитної сфери. І тому так важливо саме на сучасному етапі розвитку нашої держави здійснити необхідні заходи, що стосуються підвищення рівня фінансової безпеки.

Для підвищення рівня фінансової безпеки необхідно: розробити стратегію фінансової безпеки України; створити надійну систему фінансового контролю; запровадити чіткий порядок у справі отримання і відшкодування іноземних кредитів для господарських суб’єктів усіх форм власності; створити єдину державну інформаційну базу, яка охоплювала б усі фінансово-кредитні установи; створити умови для збільшення реальних грошових доходів населення.