41. Теоретичні основи фінансового менеджменту, його об’єкти та суб’єкти

Фінансовий менеджмент — це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарського суб'єкта та оптимізації обороту його грошових коштів. З метою управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм. Фінансовий механізм підприємств — це система управління фінансами підприємств, призначена для організації фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою їх ефективного впливу на кінцеві результати роботи. Слід пам'ятати, що фінансовий механізм складається з п'яти взаємопов'язаних елементів: фінансових методів, фінансових важелів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення.

Головну мету фінансового менеджменту — забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

Як суб’єкт управління фінансовий менеджмент підприємства включає:

• органи державного управління;

• фінансові й податкові органи;

• власника;

• апарат управління підприємством.

Тобто, фінансовий менеджмент як суб’єкт управління охоплює всі рівні управління.

Безпосередньо на підприємстві управління здійснює апарат управління підприємством (служба фінансового менеджера) та власник (засновники, збори акціонерів).

Як об’єкт управління фінансовий менеджмент піддається впливу потоків управлінських рішень, реалізація яких дозволяє підтримувати підприємство у стані ділової активності.

Об’єктами управління на підприємствах є:

• майно;

• майнові права;

• роботи і послуги;

• інформація;

• результати інтелектуальної діяльності;

• нематеріальні блага.

Об’єктами фінансового менеджменту є фінанси підприємств та його фінансова діяльність, тобто економічні відносини, які опосередковані грошовим обігом, зміна розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

42. Фінанси домогосподарств, їх доходи та витрати

Домогосподарства мають багаточисельні фінансові взаємозв’язки з усіма секторами економіки, тому аналіз їх фінансового стану неможливо здійснити ізольовано від фінансів інших секторів економіки, зокрема фінансів держави. Фінанси домогосподарств – це фінансові відносини, виражені в грошовій формі, що виникають при утворенні, розподілі та використанні грошових доходів і заощаджень у процесі виробництва та реалізації товарів, виконання робіт і надання послуг. Фінансово-грошові відносини домогосподарств з державою виникають у зв’язку з формуванням і використанням фондів грошових коштів, і є фінансовими потоками, що здійснюють вплив на фінансові ресурси домогосподарств. Загальну схему формування, руху і використання фінансових ресурсів домогосподарств відображено на рис.1. Первинні доходи домогосподарств спочатку коригуються в бік зменшення за рахунок того, що загальні доходи зменшуються на суму податків на доходи і власність та соціальних зборів, а потім у бік збільшення за рахунок соціальних виплат. вторинний розподіл доходів домогосподарств зумовлюється наявністю двох зустрічних потоків поточних трансфертів: відрахуваннями у фонди соціального страхування та виплатами пенсій і допомог домогосподарствам із цих фондів.

Фінанси домашніх господарств функціонують у межах фінансової системи країни і мають прямі й зворотні зв'язки з державними фінансами та фінансами підприємств. Фінанси держави та фінанси підприємств спрямовуються на нагромадження або споживання. До нагромаджень належать усі вкладення коштів на розширення виробництва, створення основних фондів усіх видів або нагромадження грошових ресурсів у кредитних установах і фінансових інститутах. Споживанням є вкладення коштів у матеріальні блага та послуги, що призначені для відтворення робочої сили і споживаються населенням.

До джерел фінансів домогосподарств належать:

• заробітна плата, отримана у виробничій і невиробничій сферах (у складі собівартості продукції і послуг);

• пенсії, стипендії, субсидії, допомога тощо (за рахунок надходжень до суспільних фондів споживання у вигляді податків і відрахувань);

• доходи від підсобного господарства;

• доходи від надання послуг населенню;

• доходи від володіння цінними паперами;

• інші доходи (спадок, аліменти, гонорари тощо).

Структура витрат домашніх господарств:

• придбання матеріальних благ для відтворення робочої сили у її фізичному вигляді;

• витрати на оплату послуг, що забезпечують фізичне відтворення робочої сили (відпочинок, платне медичне обслуговування);

• витрати на духовний розвиток і освіту для відтворення якості робочої сили (як доповнення до безкоштовного бюджетного фінансування);

• податки та збори;

• страхові внески;

• довгострокові вклади населення в цінні папери і банківські депозити;

• витрати на розвиток приватного підприємництва.