- •Соціологія особистості
- •Предмет соціології особистості
- •Соціологічна структура особистості
- •Соціалізація особистості: суть, агенти, етапи
- •Соціальні відхилення
- •Питання для самоперевірки
- •Як співвідноситься індивідуальне і соціальне в людині?
- •Тендерна соціологія. Соціологія сім’ї План
- •Основні положення геноерної соціології
- •Сім 'я як об’єкт соціологічного вивчення
- •Причини сімейних конфліктів
- •Сучасна демографічна політика України
- •Соціологія гуманітарної сфери План
- •Соціальна сутність культури
- •Структурні елементи та форми вияву культури в житті людини і суспільства
- •Особливості національної культури у контексті відродження українського соціуму
- •Статус, предмет і об 'скт соціології освіти
- •Освіта та її функції і структура (види, форми)
- •Функції освіти
- •Тенденції і проблеми модернізації сучасної вітчизняної освіти
- •Кризи, спеціалісти називають такі:
- •Наука як особливе знання
- •Питання для самоперевірки
- •Методика 1 процедури соціологічного дослідж eh hoi План
- •Поняття соціологічного дослідження, його характеристика, різновиди та етапи проведення
- •Програма і робочий план конкретно-соціологічного дослідження.
- •Соціальні проблеми мають різні масштаби. Це, зокрема:
- •Методи вибірки
- •Методи збору соціологічної інформації
- •Питання для самоперевірки
- •Методичні вказівки щодо виконання контрольної роботи
- •Питання контрольної роботи
Методи вибірки
Метод стихійної вибірки - це звичайне поштове опитування телеглядачів, чигачів газет, журналів. Тут наперед неможливо визначити структуру масиву респондентів, які заповнять і відправлять поштою анкети. Тому висновки такого дослідження можна розповсюджувати лише на опитану сукупність.
Метод основного масиву зазвичай застосовується при проведенні пілотажного або розвідувального дослідження на невеликих генеральних сукупностях, для яких немає сенсу проводиги вибіркове дослідження. Він практикується при задаванні якогось конкретною запитання. У подібних випадках опитується до 60-70 відсотків респондентів, які опинились у відбірковій сукупності.
Метод квотної вибірки часто застосовується при вивченні іромадської думки. Ним користуються в тих випадках, коли до початку дослідження є в наявності статистичні дані про контрольні шпаки (наприклад, рівень освіти, кваліфікації) елементів генеральної сукупності. Наявні дані про ту або іншу контрольну ознаку виступають в якості квоти, а їх числові значення - показників квоти. 14'снонденти за таким методом відбираються цілеспрямовано, із мереженням показників квот. Число показників, дані про які відбираються в якості квот, не повинно перевищувати чотирьох, бо за (имі.іиим числом показників відбір респондентів стає забрудненим Це І і метод спеціалісти не рекомендують використовувати в нос нідженнях соціальної структури, стратифікації, мобільності.
Метод доступної вибірки застосовується при дослідженнях іс перильних сукупностей, які є досить складними для дослідження іншими методами. Зазвичай це гіпотетичні генеральні сукупності - аудиторія ЗМ1 (яка опитується безпосередньо за допомогою ЗМІ), і пожинані певних товарів (опитуються в точках торгівлі), члени релі- ііііиих конфесій, представників яких опитують у місцях проведення культових заходів.
Щодо методу “сніговою клубка", го це щось середнє між методом доступної вибірки і основного масиву. Він застосовується до малочисельних гіпотетичних генеральних сукупностей (наприклад, експертів з якоїсь вузької проблеми). Кожного знайденого члена такої сукупності питають, кого із своїх колег він знає. Так складається основа вибірки, поки вона не буде оптимальною.
Який би метод вибірки не застосовувався в дослідженні, вимірювання якогось показника проводиться лише на частині генеральної сукупності, а це може призводити до певних помилок вибірки. Помилкою вибірки (О) для якогось показника називається різниця між його середнім арифметичним значенням за вибіркою (*) і за генеральною сукупністю (т): О = (х — т).
Методи збору соціологічної інформації
Соціологічна практика виробила цілий комплекс методів збору соціологічної інформації: опитування, інтерв’ю, спостереження, експеримент, аналіз документів, експертна оцінка, тестування, фокус-групи, ведення бесіди тощо. Використання соціологом того або іншого методу, зокрема їх сукупності, залежить від умов, місця і часу, мети і завдань дослідження, а також його виду.
Найдавнішим і найпоширенішим способом одержання соціологічної інформації є метод вивчення документів, які є в будь-якому цивілізованому суспільстві.
Документ у соціології - це ті або інші джерела, які містять інформацію про соціальні факти і явища суспільного життя, про ті або інші соціальні суб’єкти, що функціонують у суспільстві.
Аналіз документів дає соціологу можливість побачити важливі сторони соціальної дійсності, допомагає виявити норми і цінності, притаманні суспільству, одержати відомості, необхідні для опису тих або інших соціальних структур і систем, простежити динаміку взаємодії між різними соціальними групами і окремими людьми.
За формою фіксації інформації документи діляться на:
письмові (в них відомості подаються у формі тексту)'.
статистичні дані (цифрова форма викладу);
іконографічна документація (кіно-, відео-, фотодокументація, картини);
фонетичні документи (аудіозаписи).
Бажання позбутися суб’єктивності традиційного аналізу обумовило появу принципово нового, формалізованого методу аналізу документів, який одержав назву “контент-аналіз”. Контент-аналіз, або науковий аналіз змісту тексту (документа), - це метод дослідження, який застосовується в різних гуманітарних дисциплінах. Лпе розвиток цього методу переважно пов’язаний з соціологічними дослідженнями ЗМІ.
Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які з необхідністю віддзеркалювали б певні суттєві сторони змісту.
Вимоги до анкети і анкетного опитування
опитування не повинно тривати більше 30-40 хвилин у зв’язку і і им, що респондент втомлюється, і останні запитання залишаються
і,і іпичай без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25-30 шпигань;
важливо, щоб інтерес до предмета опитування не спадав, а поступово підвищувався. Тому більш складні за змістом (і розумінням) питання повинні йти слідом за більш простими;
перше запитання не повинно бути ні дискусійним, ні инс горожливим. Хай краще воно буде нейтральним;
важкі запитання доцільно вмістити в середині анкети, щоб респондент “включився” в тему;
запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам;
запитання повинні відповідати логічним вимогам: спочатку мінні повинна йти про встановлення того чи іншого факту, події, а потім вже про його оцінку.
Після того як дослідник визначився із змістом запитань, особливу увагу треба надати упорядкуванню анкети. Верстка анкети передбачає не лише компановку запитань і їх послідовність, про що ішіс йшла мова, а також і художньо-технічне оформлення анкети. Всі
І ниділи анкети можна виділити відмінним від основного шрифтом, 'їїпре використати різний шрифт при друкуванні запитань і відпові- u и, при можливості використати кольоровий друк. Можна викори-
і пі и малюнки для підвищення інтересу до анкети, зняття психоло- іічііоі втоми респондента. Ілюстративно можуть бути оформлені і и и к і запитання, що урізноманітнює техніку заповнення анкети.
За допомогою методу анкетного опитування ми можемо зібрати тноііиу масу соціологічної інформації, але щоб вона була більш и н твірною, можна поєднувати його з іншими методами: анкетування і > іин ісреження, анкетування і вільне інтерв’ю.
Соціометричний метод - це метод опитування, націлений на виявлення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи (наприклад, студентської групи).
Наявність анкети-питальника, характер її заповнення, вимоги до контакту з опитуваним - ці та деякі інші ознаки дають підставу вважати соціометричний метод, не дивлячись на наявність відмінних рис, одним із видів опитування. Його особливість та відмінність від інших традиційних методів опитування (анкетного і інтерв’ю) полягає у цілеспрямованій орієнтації дослідження особливостей міжособистісних відносин у малих групах.
Інтерв’ю - це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв’ю з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв’юера і є предметом прикладного соціологічного дослідження.
Характер спілкування, ступінь контакту, взаємодії, взаєморозуміння інтерв’юера і опитуваної особи багато в чому визначають глибину і якість одержуваної інформації про той чи інший соціальний факт або явище. При проведенні інтерв’ю соціолог, виходячи із ситуації і спостереження за поведінкою співрозмовника, може одержати ту інформацію, яку б він навряд чи одержав у випадку здійснення анкетування. Інтерв’юеру відводиться ведуча роль ініціатора в організації і проведенні бесіди, в той час як респондент виступає у ролі веденого, в ролі джерела інформації. Дослідник запитує, респондент відповідає, дослідник, оперуючи запитаннями, скеровує бесіду, респондент у своїх відповідях дотримується його.
Види інтерв’ю:
вільне - коли, як правило, немає плану і завчасно сформульованих запитань. Його проводять не інтерв’юери, а соціологи, які самі визначають тему бесіди, формулюють запитання, їх послідовність, уточнюють тему та ін. Таке інтерв’ю є незамінним методом на ранніх розвідувальних стадіях дослідження;
глибинне має за мету отримати інформацію, яка засвідчує не лише наявність того чи іншого соціального факту, явища, але й пояснює причини появи даних фактів, явищ;
сфокусоване спрямоване - вивчення громадської думки відносно конкретної події, факту, ситуації;
стандартизоване (формалізоване,) - коли формулювання запитань, їх порядок, кількість і перелік можливих альтернативних відповідей, їх кодування і форма запису передбачаються заздалегідь і суворо фіксуються в своїй одноманітності. Цей вид інтерв’ю - найпоширеніший, найчастіше його застосовують при перепису населення.
Спостереження як метод збирання соціологічної інформації не можна віднести до специфічних методів соціології. Остання запозичила його ще з часів перших соціологів із раніше сформованих галузей емпіричного знання і в кінцевому рахунку із природничих наук. Спостереження можна визначити як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксуються дослідником і потім перевіряються.
При цьому збирається і фіксується за допомогою технічних приладів (кінокамера, фотоапарат, магнітофон, телевізійна та інша техніка) лише та інформація, яка може бути використана для опису, а потім і пояснення проблемної ситуації, яка досліджується.
Розрізняють відкрите спостереження, яке характеризується тим, що членам досліджуваної групи факт спостереження за ними відомий, від групи він не приховується, і спостереження інкогніто, коли члени спостережної групи не підозрюють, що за ними ведеться спостереження.
Спостереження називається надійним якщо, будучи повтореним в тих же умовах з тим же об’єктом, воно зможе дати один і той же результат незалежно від того, ким спостереження повторюється - первинним спостережуванем або будь-яким іншим.
Соціологічне спостереження - це планомірне цілеспрямоване простежування за розвитком явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксується дослідником і потім перевіряються.
Експеримент - це загальнонауковий метод одержання в контролюючих і управляючих умовах нового знання. У соціологію він прийшов із галузі наук про природу.
Соціологічний експеримент - це спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності і поведінки соціального об’єкта внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольованих чинників. Етапи соціологічного експерименту:
збирання емпіричних даних;
визначення вихідного стану досліджуваного об’єкта;
виявлення тенденцій його розвитку;
розробка теоретичних концепцій та умов експериментування;
створення експериментальної ситуації;
контроль і спостереження за перебігом експериментальної ситуації;
визначення й аналіз підсумків експерименту;
запровадження висновків експерименту в життя.
Метод експертної оцінки поширений у розвідувальних монографічних дослідженнях, процедура опитування експертів може бути очною і заочною. Для експертної оцінки використовують також і атестацію, коли експертами є керівники закладу, колективу чи спеціально атестаційна комісія.
Одержані в ході соціологічного дослідження опитування (спостереження тощо) емпіричні дані підлягають інтерпретації, тобто поясненню. Соціолог має зробити висновки, виявити тенденції, перевірити висунені в програмі соціологічного дослідження гіпотези. Одержану первинну соціологічну інформацію йому треба узагальнити, проаналізувати, науково пояснити, згрупувати одержані дані, скласти таблиці, графіки, діаграми тощо. Тобто скласти підсумковий документ аналізу соціологічної інформації.
Підсумковий документ аналізу соціологічної інформації - це вид звітності про хід і результати соціологічних досліджень, який (якщо дослідження було замовленим) передається замовнику дослідження.
У практичній діяльності соціологи використовують такі підсумкові документи соціологічного дослідження: інформацію, інформаційну записку, аналітичну записку, звіт про науково-дослідну роботу. В інформації зміст результатів дослідження подається без їх інтерпретації. Вона включає:
S короткий виклад проблемної ситуації, яка виявилась в даному дослідженні;
^ перелік цілей і завдань дослідження;
S опис соціально-демографічних характеристик вибіркової сукупності;
S розподіл відповідей на запитання анкети або інтерв’ю, результати аналізу документів і спостережень у відсотковому викладі.
Число розділів у звіті зазвичай відповідає числу гіпотез, сформованих в програмі дослідження.
У висновках подаються основні висновки дослідження і обґрунтовується шлях розв’язання соціальних проблем.
Головним підсумковим документом соціологічного дослідження є звіт про науково-дослідну роботу. Він включає ряд обов’язкових розділів: титульний лист, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів, вступ, основна частина, висновки, список використаної літератури, додатки. Загальними вимогами до нього документа є: чіткість і логічність викладу, аргументованість основних положень, висновків, точність формулювань, конкретність шікладу результатів роботи, обгрунтованість рекомендацій і пропозицій.
