Основні положення геноерної соціології

Тендерна соціалізація є процесом засвоєння тендерних (іоціостатевнх) ролей і відтворення типів поведінки, очікуваних ілсиільсгвом від чоловіків та жінок.

Первинна тендерна соціалізація людини починається з моменту народження, коли батьки та інші дорослі навчають дитину її рипі хлопчика або дівчинки. Свою статеву належність вона \> иідомлює вже в 1,5 року, дворічна вже знає свою стать, у 3-4 роки і відомо розрізняє стать, часто асоціюючи її з зовнішніми ознаками, наприклад, з одягом. У 7-8 років поглиблюється статева диференціація монедінки (різні інтереси хлопців і дівчат, різні ігри та партнери, стилі нонедінки). Усвідомлення дитиною своєї статевої ролі охоплює ухилення про те, наскільки її якості відповідають очікуванням та шімогам чоловічої або жіночої ролі.

Усвідомлення своєї належності до певної статті та інмжність дотримуватись відповідних суспільних тендерних норм ни ііінаєгься тендерною ідентичністю.

Деякі вчені вважають, що на розвиток гендерної ідентичності пнпікають процеси моделювання, зміцнення, самосоціалізації. При моделюванні діти імітують поведінку дорослих, спочатку наслідують що міну, яка про них турбується найбільше (мати, няня), потім батька,

11 >у ми, учителів, кіногероїв.

Процес зміцнення пов’язаний з нагородами та покараннями. і.іііі.ки заохочують поведінку, яка відповідає статі дитини, та іи і,пивно ставляться до протилежних дій. Причому хлопців частіше і і нирять, і хвалять. Батьки більш занепокоєні, коли сини проявляють І ми її фемінності, ніж коли дочки демонструють ознаки маскулінності. Ііісуджуючи несамостійність хлопців, вони спокійно ставляться до незалежності дівчат від інших. У процесі самосоціалізації діти на основі вербальної та невербально') взаємодії готують себе до життя в і м пільстві, поступово усвідомлюючи, що певна поведінка викликає пошану або осуд оточення. Це означає, що дитина спочатку осмислює свою стать, потім намагається поводитися адекватно своїм уявленням про норми поведінки особи її статі.

Відповідно дівчат готують до виконання господарських обов’язків (батьки, вихователі заохочують їх участь у домашніх справах, бути ніжними та охайними, грати з ляльками), а хлопців - до позасімейної, публічної діяльності (їм надають більшої незалежності, схвалюють активність і самостійність).

Отже, тендерна ідентичність формується різними способами: внаслідок позасвідомого наслідування дитиною поведінки людей своєї статі; намагань поводитися відповідно; спілкування з друзями (дітьми) своєї та протилежної статі; під впливом навчання і заохочення певної поведінки дитини дорослими. До 20 років завершується первинна тендерна соціалізація, одним з головних агентів якої є родина.

Невідповідність суспільним нормам, що висуваються до тендерних ролей створює численні суперечності, які призводять до конфліктів.

Гендерно-рольовий конфлікт - це суперечність між традиційними уявленнями про тендерну роль і реальними потребами людини та з реальними рольовими проявами особистості.

Крім гендерно-рольового конфлікту можуть виникати інші види дисгармоній, зокрема статеві девіації.

Статеві девіації - це відхилення від нормативів статевих і тендерних ролей. Це крайні, найбільш серйозні форми порушень.

До статевих девіацій можна віднести транссексуалізм, гомосексуалізм та трансвестизм.

Значно впливають на тендерну' соціалізацію тендерні стереотипи.

Тендерні стереотипи - механізми, що забезпечують закріп­лення, трансляцію засвоєння (в процесі соціалізації) тендерних ролей від покоління до покоління без врахування об’єктивних соціальних змін (які впливають на процес формування особистості та її тендерно- рольову активність).

У суспільній свідомості вони функціонують як стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру відповідно до понять “чоловіче” та “жіноче”. Типово чоловічий образ - це сукупність рис, пов’язана із соціально необмеженою поведінкою, компетентністю, раціональними здібностями, активністю і результативністю. Типово жіночий образ - характеризує соціальні й комунікативні навички, теплоту, емоційну підтримку.

Стереотипи створюються суспільством штучно, формуючись протягом багатьох років, важко піддаються коригуванню або ліквідації, обмежують свободу', можливості людини, прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності. Тим більше, що, як відомо, не існує чисто “чоловічої” або чисто “жіночої” особистості; будь-яка особистість втілює у собі риси як феміиності, так і маскулінності.

Отже, стереотипи дуже повільно змінюються.

Ще одним важливим питанням зі сфери наукового аналізу тендерної соціології є насильство щодо жінок. У повсякденному житті поширені такі форми насильства проти жінок, як домашнє, сексуальні домагання на робочому місці, згвалтування, примушення до заняття проституцією, торгівля жінками. Але насильства зазнають не тільки жінки, а й чоловіки.

Кризові періоди життя суспільства супроводжуються зростанням насильства. У сучасному українському суспільстві ця тенденція домінує як на сімейному, так і на суспільному рівнях. Вона становить значну загрозу не тільки для життя та здоров’я жінок, а й для розвитку суспільства та формування сімейних цінностей. Саме тому це питання не може розглядатися відокремлено від питань влади іа прийняття рішень у сім’ї. Суттєва відмінність у доходах, стартових можливостях жінок і чоловіків, тендерна нерівність у сфері економіки та побуту є передумовами насильства взагалі й між статями зокрема.

Залежно від місця здійснення визначають такі рівні насильства:

1. Фізичне, сексуальне, психологічне насильство в сім’ї: нанесення побоїв, сексуальний примус щодо дівчат, згвалтування жінки чоловіком, експлуатація (примус до непосильної праці), постійні образи та знущання.

2. Фізичне, сексуальне, психологічне насильство в суспільстві: нналтування, сексуальні домагання й залякування на роботі, в ішнчальних закладах та інших місцях, торгівля жінками, примушення до заняття проституцією.

За іншою класифікацією виділяють такі форми насильства: і іксуальне; домашнє, або родинне; емоційне насильство (образи, чіпка, докори, зневажливе ставлення, невиправдані ревнощі, погрози, ігнорування, маніпуляція, звинувачення, формування почуття про­шит)', насильство на роботі; фізичне насильство (побиття жінок, інпаси, викручування рук, штовхання тощо)-, економічне насильство (іиГіорона на працю поза оселею, відмова в грошах або надання щ'ііоанатньої кількості грошей, відбирання грошей або приховування доходів); вербальне насильство (окрики, брутальність, брудна лайка, нецензурні вирази); використання дітей проти матері (залякування тим, що вона більше не побачить своїх дітей, заяви, що вона погана мати і буде відчувати себе винною щодо “кинутих" дітей, використання дітей для передачі погроз); лінгвістичний сексизм (дискримінація з використанням мовних зворотів); обмеження свободи поведінки (ізоляція від навколишнього середовища, перешкоджання у спілкуванні

з друзями та родичами, заборона запрошувати додому своїх знайомих).

Отже, застосування гендерного підходу під новим кутом зору розкриває більшість традиційних для соціології проблем, зокрема й сім’ю як об’єкт соціологічного дослідження. Безпосередньо вивчає сім’ю як специфічне суспільне утворення спеціальна соціологічна теорія - соціологія сім’ї.

Соціологія сім’ї - галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку сімейно-шлюбних стосунків як соціального феномену в конкретних соціокультурних умовах.