Причини сімейних конфліктів

Значну увагу соціологів привертає така проблема, як і гибільність сім’ї, яка весь час зменшується. Аналізуючи причини розлучень, соціологи називають такі:

• суперечки між подружжям щодо реалізації професії, праці, йому, забезпеченості побуту, виховання дітей;

• фінансові проблеми;

• неспівпадання очікуваного від шлюбу із реаліями життя;

• проблеми сексу і як наслідок морально немотивовані ііо ііііилюбні зв’язки, лібералізація норм сексуальної поведінки;

• відносини з родичами;

• релігійні, політичні мотиви;

• дуже загрозливі особисті розбіжності: за характером, за і іЮпостями, за прихильностями, звичками (куріння, вживання ІІІІКОІ'ОЛЮ).

Польський соціолог Ян Щепанський характеризував кризу в

• ііи’ї як явище, якому притаманні такі фактори:

• шлюбний трикутник;

• крах надій періоду обручення;

• крах надій по відношенню до дітей;

• тавро ганьби на одному із членів подружжя (пияцтво, інптилюбна дитина);

• економічна криза (життєві катастрофи, лихо, пожежа);

• війна;

• тривале розлучення;

• деморалізація.

Найбільш вразливими є сім’ї в перші роки свого життя в зв’язку з наступними причинами:

Відсутня система підготовки молоді до шлюбу, психологічна допомога молодій сім’ї.

У молодих людей ще не сформовані “моделі”, взірці сімейних відносин щодо авторитетів у сім’ї, розподілу обов’язків, взаємовідносин з батьками, його та її друзями, ставленні до роботи кожного із них;

Часто ледве побравшись молоді формують установку на розлучення (не вийде так як мрію, негайно розлучусь).

Розлучення дуже шкодить дітям. У дошкільнят вони пород­жують страх, невпевненість у собі. Діти вважають себе винуватцями розлучень. Старші діти під впливом розлучення батьків стають дуже дратівливими, замкненими, відлюдними. Через два роки вони заспоко­юються, але ще років шість знаходяться в полоні почуття самотності.

Соціологи вважають, що існують внутрішні і зовнішні обставини, які утримують подружжя в шлюбі.

Внутрішні обставини:

1. Кохання, яке виступає головною причиною вибору, почуття обов’язку перед дітьми, іншігм членом подружжя.

2. Взаємне прагнення до кар’єри, благоустрою і здійснення

планів.

3. Піклування про спільне житло, домашнє господарство, про дітей, розподіл обов’язків в цих сферах.

4. Прагнення виправдати очікування середовища (родичів, знайомих, колективу).

5. Можливість гармонійного розвитку як чоловіка і жінки, так і

дітей.

6. Іноді реалізація антисоціальних інтересів.

7. Прагнення бути приватним власником, мати власну справу. Зовнішні обставини:

1. Допомога, державна підтримка сім'ї.

2. Стримуючі санкції держави, які роблять неможливим розлучення.

3. Тиск громадської думки, можливість позбутися престижу, певного статусу через розлучення.

4. Тиск економічних умов.

5. Вимоги середовища щодо піклування про дітей.

Соціологія шлюбу виробила певні критерії успішності

подружжя:

• суб’єктивне відчуття щастя в обох членів подружжя;

• реалізація очікуваних планів;

• розвиток особистості чоловіка і жінки, дітей;

• взаєморозуміння, вміння вирішувати позитивно конфлікти між членами сім’ї.

Від стану сім’ї як соціального інституту і особливої морально- психологічної спільності в значній мірі залежить стабільність суспільства і перспективи його розвитку. Досвід розвитку сучасної цивілізації на основі пріоритету загальнолюдських цінностей показує, що найбільших соціально-економічних результатів досягли ті країни, в яких сім’ї і архаїчні сімейні відносини органічно вписувались в соціальну структуру (Японія, Південна Корея га ін.). Навпаки, деформація сімейних відносин, яка проявляється у збільшенні кількості розлучень, зростанні злочинності підлітків, втрати молоддю віри у соціальні і моральні ідеали, призводять сім’ю до кризи, до знищення багатьох соціальних цінностей. Криза сім'ї значно знижує її позитивну роль в суспільному житті, вихованні молоді, формуванні духовних засад особи.

Основні функції сім 7 та тенденції її розвитку

Функції сім’ї відображають систему взаємодії сім’ї і суспільства, з одного боку, і сім’ї і особи з іншого боку. Як у вітчизняній, так і в зарубіжній соціологічній літературі відсутня єдина синологія функцій сім’ї. Залежно від сфер життєдіяльності можна виділити такі основні функції сучасної сім’ї:

1. Репродуктивна функція. Її називають ще функцією дітонародження або відтворення населення (Прийнято виділяти три типи репродуктивності сім'ї - багатодітну, середньодітну, малодітну. Зараз намітилась тенденція до малодітного типу відтворення населення).

2. Виховна функція - це здійснення соціалізації дитини і виховання дітей аж до досягнення ними соціальної зрілості (виховання

це система цілеспрямованого впливу на особистість з метою прищеплення їй певних моральних норм і зразків поведінки, а також морально-психологічних і фізичних якостей).

3. Соціально-статусна - сім’я забезпечує передачу певного соціального статусу членам сім’ї, відтворення соціальної структури суспільства.

4. Первинного соціального контролю - відповідальність та обов’язки батьків щодо поведінки дітей. Моральна регламентація поведінки членів сім’ї. Санкції за неналежну поведінку.

5. Економічна або функція матеріального забезпечення.

Матеріальна підтримка неповнолітніх та непрацездатних членів сім’ї і надання матеріальних коштів одним членам сім’ї від інших.

6. Господарсько-побутова. Догляд за дітьми. Надання господарсько-побутових послуг одним членам сім’ї від інших.

7. Функція дозвілля - це організація дозвілля членів сім’ї. Задоволення потреб у спільному відпочинку (успіхи телебачення, відеотехніки і поліпшення житлових умов населення знову висунули “домашнє вогнище ” на одне з перших місць у розподілі вільного часу людей). Контроль у сфері відпочинку.

8. Функція духовного спілкування - це розвиток членів сім’ї як особистостей. Духовне взаємозбагачення членів сім’ї.

9. Емоційна функція - це емоційна підтримка членами сім’ї, задоволення потреб в особистому щасті і коханні.

10. Сексуальна функція - це задоволення сексуальних потреб у шлюбі. Контроль сексуальної поведінки членів суспільства.

Тенденції в розвитку сучасної сім ’/

Позитивні.

Шлюб, який є основою сім’ї, став рівноправним, добровільним, вільним від примусу, матеріальних розрахунків, втручання або тиску третіх осіб.

Додержання принципу егалітарності (на противагу патріар­хальності, чоловічої авторитарності), який не обмежує права і гідність чоловіка та жінки, забезпечує кожному рівні можливості професійного та духовного зростання.

Економічна незалежність жінок (у XX ст. стало нормою те, що жінки працюють, роблять кар’єру, заробляють нарівні, а іноді і більше ніж чоловіки).

Негативні:

• збільшення кількості розлучень;

• зменшення кількості повторних шлюбів;

• збільшення кількості осіб, які взагалі не вступають у шлюб;

• зменшення кількості розширених сімей

• збільшення кількості дітей народжених поза шлюбом;

• низька народжуваність;

• збільшення кількості неповних сімей;

• відтягування часу вступу до шлюбу;

• домашнє насильство;

• сексуальне скривдження дітей;

• лібералізація сексуальної поведінки.

За даними перепису 2001 року в Україні налічується понад 17 млн. сімей, з яких понад 11 млн. - в міських поселеннях і майже (І млн. - у сільській місцевості. Кількість сімей зростає швидше чисельності населення, що відображає тенденцію до відокремлення молодих сімей і скорочення її величини як серед міського, так і сільського населения. Частка сімей з однією дитиною становить '0,4%, з двома - 49,3%, з трьома - 7,4%, багатодітних сімей - 2,9%, (кчдітних- 10%.

Нині в Україні переважають прості сім’ї, які у своєму складі миють подружжя з дітьми або без них. На сім’ї такого типу припадає майже 75%, а на сім’ї з двох і більше подружніх пар - 4,8%. Це в основному сім’ї, в яких діти, що одружилися, живуть разом з батьками. Значна категорія сімей, у складі яких немає подружньої мири.

Процес етнічної асиміляції призводить до утворення етнічно імішаних сімей.